Постанова

від 28.08.2018 по справі 161/2613/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5390/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (суддя - Костюкевич С.Ф., м. Луцьк, повне судове рішення складено 21 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 20.02.2018 звернулась до суду з позовом до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради від 26.01.2018 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2, та її ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію її місця проживання та місця проживання її неповнолітніх дітей, однак їй було відмовлено з мотивів відсутності письмової згоди її колишнього чоловіка. Наголошувала, що з колишнім чоловіком не спілкується, крім нерегулярної сплати аліментів на одну дитину батько дітей участі в їх вихованні не приймає, місце його проживання невідоме, а відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей за місцем їх фактичного проживання суперечить інтересам дітей та суттєво обмежує реалізацію їх прав, які гарантовані Конституцією України та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №161/2613/18 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження та свідоцтв про народження дітей, копії яких знаходяться в матеріалах справи, він був записаний батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2, стосовно яких вирішувалось питання реєстрації місця проживання в судовому порядку. Наголошує, що зняття з реєстрації та здійснення реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей без його письмової згоди, засвідченої в установленому чинним законодавством порядку, є неможливим та суперечить приписам закону.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 2011 р.н. та ОСОБА_5. 2013 р.н. за їх фактичним місцем проживання, хоча й діяв на підставі чинного законодавства України, в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений пунктами 11, 18 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207), однак, без урахування усіх обставин справи, які є об'єктивними та інтересів матері та її малолітніх дітей, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини від 20.11.1989 та Закону України Про охорону дитинства .

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є громадянкою України, з 26.02.2011 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, який розірваний рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року. Від даного шлюбу у неї є двох малолітніх дітей ОСОБА_3 2011 р.н. та ОСОБА_5. 2013 р.н., що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.

ОСОБА_2 10.06.2017 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3. Після одруження вона вирішила зареєструватися за місцем реєстрації чоловіка та теперішнім місцем проживання: АДРЕСА_1, на що власник житла дав згоду.

26.01.2018 позивач звернулася до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради із заявою про реєстрацію її місця проживання та реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за адресою АДРЕСА_1. Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.06.2009 №23005809 підтверджується, що власником будинка за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №513 від 02.04.2009.

З наявної в матеріалах справи заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 26.01.2018 вбачається, що власник житла за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4 згоден на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2

Рішеннями Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради від 26.01.2018 їй відмовлено у реєстрації місця проживання малолітніх дітей, оскільки до поданих заяв про реєстрацію не додано засвідченої в установленому порядку письмової згоди батька дітей - ОСОБА_1, що суперечить вимогам п.26 Правил №207. Також рішенням Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради від 26.01.2018 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ч.4 ст.29 ЦК України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Згідно з ч.3 цієї статті відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом України Про адміністративні послуги (далі - Закон №5203-VI).

Згідно із п.3 ст.1 Закону №5203-VI суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг (ч.1 ст.9 Закону №5203-VI).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №5203-VI центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.

Центри надання адміністративних послуг утворюються при: 1) Київській міській державній адміністрації; 2) Севастопольській міській державній адміністрації; 3) районній державній адміністрації; 4) районній у місті Києві державній адміністрації; 5) районній у місті Севастополі державній адміністрації; 6) виконавчому органі міської ради міста обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення. Центри надання адміністративних послуг можуть утворюватися при виконавчому органі міської міста районного значення, селищної, сільської ради у разі прийняття відповідною радою такого рішення (ч.2 ст.12 Закону №5203-VI).

На підставі аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, можна зробити висновок, що центр надання адміністративних послуг не є самостійною юридичною особою, утворюється при міській, районній, районній у місті адміністрації, або виконавчому органі міської, селищної, сільської ради, як постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ.

Крім цього, у відповідності до ч.1, 3 ст.13 Закону №5203-VI суб'єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг. Адміністратор має іменну печатку (штамп) із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та найменування центру надання адміністративних послуг.

Дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.19 Закону №5203-VI).

Відтак, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Голобської селищної ради, не має прав юридичної особи та не може бути відповідачем за даним позовом.

Згідно із ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч.4 ст.48 КАС України). При цьому, за змістом ч.7 ст.48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що допустити заміну належної сторони або залучити до участі співвідповідача у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради, який є неналежним відповідачем у цьому спорі, задоволенню не підлягає, оскільки в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не підлягають оцінці в даному апеляційному провадженні, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а відтак і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі. Колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голобської селищної ради про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 29 серпня 2018 року.