Ухвала

від 06.08.2018 по справі 826/14250/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2018 року

Київ

справа №826/14250/16

касаційне провадження №К/9901/54566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 в адміністративній справі №826/14250/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток" про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся у вересні 2016 року до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток" в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Мірвелевої Ірини Михайлівни з винесення податкової консультації в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 і ненадання податкової консультації;

- визнати недійсною та скасувати податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, викладену в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 про дату набуття правоздатності товариства для подальшого оподаткування отриманих прибутків;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати нову консультацію у відповідь на лист від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10).

У грудні 2016 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву, якою збільшено позовні вимоги, а саме зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати податкову консультацію у відповідь на заяву від 19.07.2016 року №07-12 (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10).

Крім того, у жовтні 2017 року позивачем повторно подано заяву, в якій збільшено позовні вимоги та в якій він просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДФС у м.Києві, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у м.Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо не розгляду звернення №07-12 від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 № 30635/10);

- визнати дії Головного управління ДФС у м.Києві, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо порушення строків надання відповіді за зверненням позивача протиправними;

- зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві розглянути лист та надати відповідь за зверненням позивача № 07-12 від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 № 30635/10), з питання: 1. Після проведення державної реєстрації 10.10.1990, яку дату вважати початком строку отримання правоздатності товариства для укладення цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР (м.Київ-187, вул..Заболотного,20-А, за територіальним впідпорядкуванням Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва) в порядку, передбаченому Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 08.12.1961 р. для подальшого оподаткування отриманих прибутків? .

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 20.02.2018 позовні вимоги залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.05.2018 скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

ОСОБА_2 звернувся 22.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 3 пункту 3 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України, підпункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, статтей 322, 242 Кодексу адміністративного судочинства України

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/14250/16 є вимоги про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, виходив з того, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. Утім, зі змісту заяви позивача про надання податкової консультації від 19.07.2016 за вих. №07-12, питання, поставлене ним, не стосується саме питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів. За таких обставин, суди дійшли висновку про те, що листом від 19.08.2016 №18723/10/26-15-12-05-11 позивачу фактично відмовлено у наданні податкової консультації, оскільки питання, поставлене ним у заяві, не входило до кола питань, визначених податковим законодавством для надання податкової консультації. Відповідь позивачу на лист №07-12 від 19.07.2016 про надання податкової консультації була надана відповідачами з дотриманням тридцятиденного строку, передбаченого чинним законодавством України, що спростовують доводи позивача щодо порушення строків надання відповіді на звернення.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2018 у справі щодо визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 в адміністративній справі №826/14250/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток" про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.Я.Олендер