Постанова

від 28.08.2018 по справі 804/12763/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №804/12763/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4055/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року (суддя - Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року (судді: Божко Л.А. (головуючий), Лукманова О.М., Прокопчук Т.С), у справі №804/12763/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Міжнародного співробітництва "Фінанси і розвиток" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та наказів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агенство Міжнародного співробітництва "Фінанси і розвиток" (далі - позивач, ТОВ АМС "Фінанси і розвиток") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2013 року №0001222220 та №0001232220; визнання протиправними та скасування наказів про продовження термінів перевірки ТОВ АМС Фінанси і розвиток .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ Ландшафт на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року №0001222220 та №0001232220. Визнано протиправними та скасовані накази від 15 лютого 2013 року №179, від 25 лютого 2013 року №215, від 4 березня 2013 року №233, від 12 березня 2013 року №250, від 19 березня 2013 року №259, від 26 березня 2013 року №289, від 2 квітня 2013 року №291, від 9 квітня 2013 року №342, від 16 квітня 2013 року №343, від 23 квітня 2013 року №451, від 30 квітня 2013 року №452, від 14 травня 2013 року №453 про продовження термінів перевірки ТОВ АМС Фінанси і розвиток .

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість, відповідач не дослідив належним чином виконання договору на поставку позивачу марганцевого концентрату, а також його використання в господарській діяльності, не надав доказів щодо нереальності господарських операцій, а його висновки зроблені на припущеннях, що не може бути підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ АМС "Фінанси і розвиток".

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів про продовження термінів перевірки ТОВ АМС Фінанси і розвиток поза межами доводів та вимог касаційної скарги, а отже, не є предметом касаційного оскарження спірних рішень у даній частині.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №1325/22.2-11/23073941 від 27.05.2013, оформленого за результатами проведення планової виїзної перевірки з ТОВ АМС Фінанси і розвиток з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, якою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 3 428 598,00 грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, з урахуванням підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, Закону України Про податок на додану вартість , у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 1 246 762,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0001222220 від 26.06.2013, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (3 428 598,00 грн за основним платежем та 857 149,50 грн за штрафними санкціями), та №0001232220 від 26.06.2013, яким збільшив податкове зобов'язання з податку на додатну вартість (1 246 762,00 грн за основним платежем та 311 690,50 грн за штрафними санкціями).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у IV кварталі 2010 року позивач мав господарські відносини з ТОВ Ландшафт на підставі договору купівлі-продажу товару (марганцевий концентрат) №04/10 від 04.10.2010, на підтвердження фактичного виконання якого у матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 договору від 04.10.2010 року №04/10 транспортування товару із складу постачальника здійснюється транспортом покупця самовивозом.

Для підтвердження транспортування позивачем надано товарно-транспортні накладні в яких зазначено: замовник (платник) ТОВ АМС Фінанси і розвиток , вантажовідправник ТОВ Ландшафт , вантажоодержувач ТОВ АМС Фінанси і розвиток , пункт навантаження пос. Тімошовка, м. Марганець, пункт розвантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Ударніков, 27 Перевізниками по таких операціях виступали: ПП Немога на підставі договору на транспортні послуги від 01/10/2010 від 10.10.2010 року, ПП ДЮФАРТ за договором від 01.10.2010 року №4/10/10, ПП Дудковська на підставі договору 01-10/2010 на транспортні послуги від 01.10.2010 року, експедитор ТОВ Трансмультиторг за договором транспортної експедиції від 26.10.2010 року №5, ТОВ ЛОИ за договором від 01.10.2010 року ПП ОСОБА_5 на підставі договору на транспортні послуги №01/12/2012 від 01.12.2010 року.

В податковому обліку ТОВ АМС Фінанси і розвиток вартість придбаного у ТОВ Ландшафт товару (сировини) у сумі 7 480 576,16 грн відображено у складі витрат за IV квартал 2010 року у сумі 6 233 814,00 грн (без ПДВ) та у складі податкового кредиту ПДВ у сумі 1 246 762,00 грн.

Оприбуткований марганцевий концентрат використано у господарській діяльності ТОВ АМС Фінанси і розвиток , що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Перевірку позивача було проведено з врахуванням акту перевірки від 23.08.2012 №1085/221/32128537 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Ландшафт з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Транс Гарант Сервіс за період з 01.01.2010 по 30.06.2012, де було встановлено, що протягом 2010 року здійснювались фінансово - господарські взаємовідносини вказаного підприємства з ТОВ Транс Гарант Сервіс за фактом створення якого 30.01.2012 порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство) та акту перевірки від 28.03.2011 №221/230/32128537 Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ Ландшафт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010".

Таким чином, відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача, посилаючись на той факт, що при проведенні перевірок ТОВ Транс Гарант Сервіс та ТОВ Ландшафт не встановили фактичну поставку товару, хоча, відповідачем встановлений факт отримання позивачем концентрату марганцевого, але в інший спосіб, безоплатно, та визнано факт переробки і продажу вказаного товару.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на те, що товар (марганцевий концентрат) був отриманий в інший спосіб, ніж це відображено у наданих до перевірки первинних документах, без компенсації його вартості (безоплатно), що свідчить про те, що підприємством на вартість концентрату завищено валові витрати і податковий кредит з ПДВ. Крім того, відповідач посилається на отриману податкову інформацію щодо контрагентів позивача, відповідно до якої не було встановлено фактичного здійснення їх господарської діяльності. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

10.1 Стаття 1

10.1.1 Пункту 1.7

Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

10. 2 Стаття 7

10.2.1 Пункту 7.4

10.2.1.1 Підпункту 7.4.1

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

10.2.1.2 Підпунктом 7.4.5

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

10.3 Пункту 7.5

10.3.1 Підпунктом 7.5.1

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

11. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств .

11.1 Стаття 5

11.1.1 Пункт 5.1

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

11.2. Пункт 5.2

11.2.1. Підпункт 5.2.1.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

11.3. Пункт 5.3

11.3.1. Підпункт 5.3.9

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

12. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

17. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо неможливості підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом посилаючись на акт перевірки ТОВ Ландшафт та його контрагентів по ланцюгу постачання товару, оскільки такі акти вказують на фактично виявлені порушення чинного законодавства між контрагентом позивача по ланцюгу їх постачання, а не безпосередньо у взаємовідносинах позивача з ТОВ Ландшафт . Крім того, контролюючим органом не було надано доказів, що за результатами вказаних перевірок, контрагентам були здійснені донарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями, що мають безпосереднє відношення до позивача (по ланцюгу постачання).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

22. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та контрагентів, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з зазначеним контрагентом, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про оподаткування прибутку підприємств дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі №804/12763/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду