Постанова

від 28.08.2018 по справі 806/7839/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №806/7839/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3170/18; К/9901/3171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року (суддя Єфіменко О.В) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року (судді: Хаюк С.М (головуючий), Бондарчук І.Ф., Моніч Б.С) у справі № 806/7839/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення 121 792,00 грн

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - контролюючи орган) про:

- стягнення з Державного бюджету України на його користь на банківський рахунок платника у філії Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" бюджетну заборгованість суми податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 121 792,00 грн;

- визнання дій з ненадання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування 121 792,00 грн Володарсько - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області протиправними.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення норм чинного законодавства йому як платнику податку на додану вартість відповідачами не було здійснено бюджетне відшкодування з даного податку у сумі 121 792,00 грн, право на відшкодування якої підтверджене в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року позов задоволено повністю. Визнано дії з ненадання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування 121 792,00 грн Володарсько - Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області протиправними та зобов'язано Володарсько - Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області подати висновок про повернення суми бюджетного відшкодування 121 792,00 грн органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємця на банківський рахунок платника у філії Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк" бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 121 792,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 245,84 грн. Зобов'язано Володарсько - Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області подати до Житомирського окружного адміністративного суду протягом 2 місяців з дати набрання чинності рішенням звіт про виконання судового рішення.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням суду, яке набрало законної сили визнано правомірним нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121792,00 грн, при цьому Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області не могло здійснити виплати суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з незалежних від управління причин, натомість бездіяльність контролюючого органу щодо неподання висновку потягнула за собою порушення прав позивача на отримання зазначеного відшкодування.

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємця бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 121 792,00 грн скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Рішення суду в частині відмови обґрунтовано тим, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання контролюючого органу подати висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, про повернення суми бюджетного відшкодування 121 792,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судами норм матеріального, зокрема статті 200 Податкового кодексу України, та процесуального права, просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця в повному обсязі.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 лютого 2013 року позивачем до Володарсько - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, у якій він визначив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 121792,00 грн.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Підприємцем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року, яка виникла за рахунок декларування від'ємного значення з ПДВ у період за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №37/17/01/НОМЕР_1 від 05.04.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2013 року у сумі 121 792,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №000046622 від 19.04.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 121 792,00 грн і застосовано штрафні санкції у сумі 60 896,00 грн .

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

6 червня 2013 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, у справі №806/3105/13-а позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково та скасовано податкове повідомлення - рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 19.04.2013 № 000046622.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року набрала законної сили.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідачі цитують норми матеріального та процесуального права, вказують на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, зокрема контролюючий орган зазначає, що норми податкового кодексу України не містять положень щодо права платника податків звертатись до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування, а Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області зазначає, що у відповідності до процедури бюджетного відшкодування, яка передбачена ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган має подати до казначейської служби відповідний висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, а оскільки такий подано не було, то управління не може здійснити дії щодо перерахування відповідних коштів на рахунок позивача.

11. Підприємцем відзивів (заперечень) на касаційні скарги надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

12.2. Пункт 200.3 статті 200.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

12.3. Пункт 200.4 статті 200.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

12.4. Пункт 200.6 статті 200.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

12.5. Пункт 200.7 статті 200.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

12.6. Пункт 200.10 статті 200.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

12.7. Пункт 200.11 статті 200.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

12.8. Пункт 200.12 статті 200.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

12.9. Пункт 200.13 статті 200.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

13. Постанова Верховного Суду України у справі № 21-881а15 за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

15. Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України - у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу відповідного висновку.

16. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи щодо заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачами як в запереченнях на позовну заяву так і апеляційних скаргах, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційних скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду попередніх інстанцій.

19. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних відносин колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що саме вимога про зобов'язання контролюючого органу до виконання покладеного на нього законодавством обов'язку щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а задоволення вимог судом першої інстанції в частині стягнення бюджетного відшкодування на користь позивача без виконання контролюючим органом свого обов'язку з подання відповідного висновку, як це передбачено чинним законодавством, є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статтю 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 806/7839/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду