Рішення

від 31.08.2018 по справі 910/8559/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 31.08.2018Справа №  910/8559/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» до Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про 82233,98 грн. Суддя Сташків Р.Б. Без виклику представників сторін: (судове засідання не проводилось). СУТЬ СПОРУ: На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача 71604,62 грн. втрат від інфляції та 10629,36 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором поставки № 1 від 04.04.2014. Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, оскільки Позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим, було подано заяву про застосування строків позовної давності. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд                      ВСТАНОВИВ: На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки від 04.04.2014 № 1 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 730659,39 грн., який останній у повному обсязі та своєчасно не оплатив. Вказані вище обставини правовідносин сторін встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/16750/16, що набрало законної сили, а тому в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказування. У рішенні від 04.10.2016 суд також встановив обставину, що розмір основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений та неоплачений товар складає 730659,39 грн., заборгованість є несплаченою, і тому вона була присуджена судом до стягнення. Також суд встановив обставину, що Відповідач є порушником грошового зобов'язання, у зв'язку з чим стягнув з останнього 425977,64 грн. інфляційних втрат та 38931,49 грн. трьох процентів річних. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС міста Києва Головного територіального управління у місті Києві на виконання рішення у справі № 910/16750/16 було відкрито виконавче провадження та 02.03.2017 на банківський рахунок Позивача надійшло 315500,30 грн. та 900000,00 грн. в межах даного виконавчого провадження, що підтверджується банківською випискою з рахунку Позивача.   Предметом даного судового спору у справі № 910/16750/18 є стягнення Позивачем з Відповідача нарахованих за ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних за наступний, після розглянутого та вирішеного у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/16750/16 періоду, та до погашення Відповідачем заборгованості. Як вже було вказано вище в рішенні, в судовому порядку встановлено обставину, що Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за ст. 625 ЦК України до погашення заборгованості. Із залучених до справи доказів – виписок з рахунку Позивача, вбачається, що сума заборгованості була перерахована Відповідачем Позивачу 02.03.2017 на виконання судового рішення у справі № 910/16750/16. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У даному випадку, зобов'язання між сторонами виникло з Договору, за яким Відповідач зобов'язався розрахуватися з Позивачем за переданий товар, відтак у розумінні ст. 599 ЦК України зобов'язання між сторонами по Договору щодо обов'язку Відповідача перерахувати, а Позивача - прийняти оплату, є припиненим виконанням проведеним належним чином у момент отримання Позивачем коштів Відповідача у рахунок оплати за товар. Отже, датою виконання Відповідачем грошового зобов'язання є 02.03.2017, коли грошові кошти були перераховані Позивачу. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 01/384-07).   Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення. Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК). Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК). Позивач просить стягнути 71604,62 грн. інфляційних втрат та 10629,36 грн трьох процентів річних нарахованих за період з 06.09.2016 по 01.03.2017. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен день з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що позивач в межах даної справи просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за наступний період ніж був розглянутий та вирішений рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16750/16, та до дати здійснення повного погашення заборгованості Відповідачем 02.03.2017, то строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений. Відтак, заява Відповідача про застосування строку позовної давності застосуванню не підлягає.   Розрахунки втрат від інфляції та 3% річних судом перевірено та визнано обґрунтованими, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. З огляду на наведене позовні вимоги у частині стягнення 71604,62 грн. інфляційних втрат та 10629,36 грн. трьох процентів річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову. Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача. Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»                    (03115, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 121 В; ідентифікаційний код 00851519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» (м. Київ, вул. Феодори                       Пушиної, 8-А; ідентифікаційний код 34575654) 71604 (сімдесят одну тисячу шістсот чотири) грн.  62 коп. інфляційних втрат, 10629 (десять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 36 коп. трьох процентів річних, а також 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України. Суддя                                                                                                               Р.Б. Сташків