Постанова

від 13.12.2018 по справі 910/8559/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа№ 910/8559/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

без виклику сторін

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 (повний текст складено 31.08.2018)

у справі №910/8559/18 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дезомаркет

до Публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард

про стягнення 82233, 98 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

До відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в порядку ст. 269 , 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України ), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Дезомаркет (надалі - ТОВ Дезомаркет , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард (надалі - ПАТ Агрохолдинг Авангард , відповідач) 71 604, 62 грн. інфляційних нарахувань та 10 629, 36 грн. процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 з ПАТ Агрохолдинг Авангард стягнуто основний борг в розмірі 730 659, 39 грн, три проценти річних в розмірі 38 931, 49 грн, інфляційні нарахування в розмірі 425 977, 64 грн. За час прострочення сплати основного боргу за договором поставки від 04.04.2014 №1 за період з 06.09.2016 до 01.03.2017 сума інфляційних нарахувань склала 71 604, 62 грн, а сума трьох відсотків річних - 10 629, 36 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Агрохолдинг Авангард на користь ТОВ Дезомаркет 71 604, 62 грн інфляційних втрат та 10 629, 36 грн трьох процентів річних.

2.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач є порушником грошового зобов'язання між сторонами. Порушення зазначеного зобов'язання є підставою для застосування до нього правових наслідків, зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. А заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки останнім було неправильно визначено відлік початку позовної давності.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

3.1. Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 у справі №910/8559/18 та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.

3.2. Скаржник вважає, що місцевий господарський суд ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки позивачем було порушено вимоги законодавства щодо додержання строків позовної давності та не доведено, з яких саме платежів та на підставі яких видаткових накладних виникла заборгованість.

4. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

4.1. ТОВ Дезомаркет у відзиві на апеляційну скаргу апеляційні вимоги не визнає, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає, що його позовні вимоги ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 04.10.2016, а обчислення відповідачем строку позовної давності суперечить приписам ст. 264 ЦК України.

5. Узагальнені доводи заперечень щодо відзиву на апеляційну скаргу

5.1. Заперечення щодо відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заяв про продовження процесуального строку, в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України, не надходило.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

6.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/16570/16 позов ТОВ Дезомаркет до ПАТ Чернобаївське , правонаступником якого є ПАТ Агрохолдинг Авангард задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Агрохолдинг Авангард на користь ТОВ Дезомаркет основний борг в розмірі 730 659, 39 грн., три проценти річних в розмірі 38 931, 49 грн., інфляційні нарахування в розмірі 425 977, 64 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

6.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/16570/16 рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у даній справі залишено без змін.

6.3. Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі №910/16570/16.

6.4. Постановою від 22.02.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 було відкрито виконавче провадження №53471580.

6.5. 02.03.2017 на банківський рахунок ТОВ Дезомаркет надійшло 315 500, 30 грн. та 900 000, 00 грн.

6.6. Згідно наданих позивачем та перевірених судом першої інстанції розрахунків по даній справі в період з 06.09.2016 до 01.03.2017 сума інфляційних нарахувань склала 71 604, 62 грн., а сума трьох процентів річних - 10 629, 36 грн.

6.7. Судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

6.8. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ст. 257 ЦК України та зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а отже, позивачем було порушено вимоги законодавства щодо додержання строків позовної давності.

6.9. Відповідач зазначив, що позивач у своїй позовній заяві не довів, з яких саме платежів та на підставі яких видаткових накладних виникла заборгованість, оскільки поставка товарів здійснювалась у період з 07.04.2014 по 30.05.2015. Тому, за доводами скаржника, строк позовної давності для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних сплинув.

6.10. Відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній зазначив, що позивачем було пропущено строк, протягом якого він між звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Отже, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

6.11. Судом першої інстанції відмовлено у застосуванні строку позовної давності з посиланням на ч. 1 ст. 261 ЦК України, згідно з якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

7. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив

8.1. Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

8.2. Згідно з частиною другою ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.3. За приписом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

8.4. Факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 730 659, 39 грн. встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/16750/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та постановою Вищого господарського суду від 13.04.2017, що в силу приписів ст. 75 ГПК України (ст. 35 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017) не підлягає повторному доказуванню та має преюдиційне значення для розгляду справи.

8.5. При ухваленні рішення, суд першої інстанції правомірно посилається на ст. 625 ЦК України, в якій зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.6. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов'язковою до застосування.

8.7. Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18 (ч. 4 ст. 236 ГПК України) та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11.

8.8. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що: внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення; таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 24.07.2018 у справі № 910/925817 (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

8.9. 02.03.2017 (дата погашення заборгованості за виконані роботи) є датою, коли зобов'язання припинилося; задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 06.09.2016 по 01.03.2017 у сумі 71 604,62 грн. та 3% річних за період з 06.09.2016 по 01.03.2017 у сумі 10 629,36 грн.

8.10. Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

8.11. Аналіз вищенаведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, що передбачені ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності, який становить три роки.

8.12. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, що відповідач неправильно визначив порядок відліку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

9.1. Зважаючи на викладене Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки строк позовної давності позивачем пропущено не було. Так, останній просив стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних за наступний період, ніж був задоволений прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16750/16, та до дати здійснення повного погашення заборгованості відповідачем, а саме - 02.03.2017.

9.2. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України .

9.4. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 82 233, 98 грн, тобто, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, справа є малозначною. За загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України .

Керуючись ст. 2, 129, 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Агрохолдин Авангард на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 у справі №910/8559/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 у справі №910/8559/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Публічне акціонерне товариство Агрохолдинг Авангард .

4. Матеріали справи №910/8559/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України .

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова