Рішення

від 07.08.2018 по справі 925/646/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року справа № 925/646/18

Господарський суд Черкаської області в складі :

головуючий суддя - Єфіменко В.В.,

секретар судового засідання - Горбатюк С.В.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком» , м. Черкаси

до Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації, смт. Маньківка

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство ( далі - ПАТ ) «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком» , посилаючись на ст.ст. 525, 526, ст. 174 Господарського кодексу України та ст.ст.48, 91 Бюджетного кодексу України заявив позов про стягнення з відповідача - Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації 94248 грн. 32 коп. боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основіта відшкодування витрат по сплаті судового збору.

27.06.2018 від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому відповідач проти заявленого позову заперечує і просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

01.08.2018 до суду надійшло письмове клопотання Відповідача про слухання справи без участі його представника, за наявними у справі матеріалами, що на переконання суду вказує на належне повідомлення Відповідача про дату, час і місце цього засідання відповідно до положень ГПК України.

За приписами ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши представника позивача, приходить до переконання про можливість розгляду спору по суті за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

Предметом спору є стягнення коштів за надані ПАТ "Укртелеком" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям абонентів (громадян) за період з січня 2017 по грудень 2017рокувідповідно до норм визначених чинним законодавством , оплату за які має здійснювати розпорядник бюджетних коштів.

ПАТ Укртелеком (далі - Товариство; Позивач) є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах категоріям абонентів (громадян)здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу (далі - ЦК ) України; Господарського кодексу ( далі - ГК ) України; спеціального законодавства - Закону України Про телекомунікації від 18.11.2003 № 1280-ІV (далі - Закон № 1280); Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295 (далі - Правила) та інших нормативних актів.

Товариство, як оператор телекомунікаційних послуг та електрозв'язку, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема - Закону України Про телекомунікації від 18.11.2003 № 1280-ІV (далі - Закон), Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), Статуту та внутрішніх актів Товариства. Згідно Статутних та реєстраційних документів, досліджених у судовому засіданні, одним з основних видів діяльності Товариства є діяльність у сфері електрозв'язку та телекомунікацій.Черкаська філія ПАТ Укртелеком є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства Укртелеком (далі - Позивач), яка здійснює від імені Товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва ( а.с. 84 -89).

Суд приходить до переконання, що спір підвідомчий і підсудний господарському суду.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Судом з'ясовано, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мають надаватися операторами, провайдерами телекомунікаційтим категоріям абонентів (фізичним особам), які визначенівідповідно до пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; пункту 11 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пункту 7 частини першої статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", пункту 6 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Ст. 1 Закону України Про телекомунікації ,зокрема визначено, що:

- оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має

право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом

на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних

мереж;

- телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності

оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на

задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Позивач надає відповідні послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати ( далі - споживачі).

В період з січня 2017 року по грудень 2017 року Позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у смт. Маньківка та Маньківському районі Черкаської області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством на суму 94248 грн. 32коп., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні розрахунками наданих послуг та актами звіряння розрахунків підписаними посадовими особами учасників справи та засвідченими їх печатками ( а.с. 14 - 83 ).

Приписами п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 1 статті 174 Господарського кодексу України , господарські зобов`язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до приписів вищенаведених законодавчих актів України, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям абонентів ( громадян )є обов'язком ПАТ Укртелеком .

Позивач стверджує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Суд приходить до переконання що наведені доводи Позивача відповідають положенням ст.ст. 11 і 509 ЦК України.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.Відтак, в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємствам - надавачам послуг.

За Законом України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції місцевої ради віднесено, зокрема, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету ( п.23 ст. 26).

Згідно з частиною шостою статті 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2017 внесені зміни до Бюджетного кодексу ( далі - БК )України. П. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

Суд приходить до переконання, що норми матеріального права, на момент виникнення спірних правовідносин учасників справи не ставили фінансування відповідних пільг за телекомунікаційні послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій з державного бюджету, а передбачали їх фінансування за рахунок місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів.

На виконання вимог статті 102 БК України, пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок 256 ) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Порядком № 256 ,(пункт 2) визначено, що:

- фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету;

- головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року № 426 до Порядку внесено наступні зміни : фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій передбачений державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад, на зазначені цілі.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться державною казначейською службою України згідно з помісячним планом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населення.

При цьому зі змісту вищезазначених нормативних актів витікає, що вирішення питання щодо отримання коштів від розпорядників коштів вищого рівня для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Суд приходить до переконання, що Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування Позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг, з оплати цих послуг у смт. Маньківка та Маньківському районі Черкаської областів період з січня 2017 року по грудень 2017 року

Аналогічні правові висновки викладені у Постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 906/621/17 провадження № 12-47гс18 (зразкове рішення) у аналогічній справі.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема, отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117).

За змістом пп. 10, 11 Положення № 117 управління соціального захисту населення є відповідальними виконавцями та здійснюють розрахунки з підприємствами - надавачами послуг пільговим верствам населення.

У відповідності до п. 11 Положення № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми 2-пільга ), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою 3-пільга . ОСОБА_3 звіряння складаються за формою № 3-пільга , встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 Про затвердження форми № 3-пільга .

Суд приходить до переконання, що надсилання до державних органів актів встановленої форми № 3 (пільга) для виділення фінансування, за законодавством відноситься, саме до обов`язків Відповідача.

Належні і допустимі докази того, акти форми-3 пільга Відповідачем складалися до суду не надані, що вказує на невиконання Відповідачем обов'язків, покладених на нього чинним законодавством.

ОСОБА_3 форми 2-пільга за період надання послуг (січня - грудень 2017 року) направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами (копії додаються) В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити Позивачу ОСОБА_3 звіряння за формою №3-пільга ( а.с. 27 - 83 ).

Відповідачем не здійснена оплата Позивачу вартості телекомунікаційних послуг в повному обсязі наданих абонентам, які мають на те згідно закону право, пільг з оплати, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 94248 грн. 32 коп. за період з січня 2017 року по грудень 2017 року включно .

З цих підстав Позивач стверджує, що Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання відповідного фінансування.

Вирішення питання щодо отримання коштів від розпорядників коштів вищого рівня (місцевих бюджетів, держбюджету) для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

Відповідач на момент виникнення спірних правовідносин визначений як головний розпорядних коштів по відшкодуванню операторам зв'язку пільг за послуги зв'язку та це відноситься до його функцій відповідно до чинного законодавства .

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з переліком споживачів за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 р. за № 1172/14439, та направлялись відповідачу щомісячно ( далі - Розрахунки ).

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи в тому числі Розрахунків вбачається, що загальна сума заборгованості, внаслідок неперерахування Відповідачем вартості наданих послуг громадянам, які мають відповідне право, за вищевказаний період, склала 94248 грн. 32коп. Розрахунок позовних вимог є обґрунтованим( а.с. 14 ).

Суд приходить до переконання, щоПозивачем доведено , що в період з січня 2017 року по грудень 2017 року ним надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у смт. Маньківка та Маньківському районі Черкаської області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Відповідач не надав до суду належних і допустимих доказів, які б вказували на факти ненадання Позивачам вищевказаних послуг або - інший розмір їх вартості.

Суд приходить до переконання , що Позивачем доведено розмір вартості телекомунікаційних послуг, наданих за період з січня 2017 по грудень 2017рокуспоживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у смт. Маньківка та Маньківському районі Черкаської області.

Відповідачем не здійснена оплата Позивачу вартості телекомунікаційних послуг в повному обсязі наданих споживачам/абонентам, які мають право на їх пільгову оплату, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 94248 грн. 32 коп. за період з січня 2017 року по грудень 2017 року включно (розрахунок суми заборгованості а.с. 14).

Ст. 525 Цивільного кодексу України визначена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Закон України Про телекомунікації та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів ( міжбюджетних трансфертів) на оплату телекомунікаційних послуг.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом.

Чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Суд відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція )та практику Суду , як джерело права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00), ЄСПЛ визначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд бере до уваги, що відповідач у цій справі не надав заперечень та доказів щодо необґрунтованості наведених позивачем розрахунків, змісту складених позивачем реєстрів осіб, які мають право на пільги. Крім того, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність його зобов'язань перед позивачем у зв'язку із відсутністю між сторонами письмового договору про сплату коштів про надані позивачем послуги пільговим категоріям громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 94248 грн. 32 коп. в якості компенсації витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів (громадян) смт. Маньківка та Маньківського району Черкаської областіза період з січня 2017 року по грудень 2017 року.

Правомірність позовних вимог позивачем доведена зібраними у справі доказами, вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, розрахунок позовних вимог є обґрунтованими, борг не сплачено, а тому позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути борг по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі в розмірі 94248 грн. 32 коп. за період з січня 2017 року по грудень 2017 року.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 762,00 грн., оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст.ст.123,129,202,232, 238 - 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути 94248 грн. 32 коп. з Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 03195837; вул. Соборна 3, смт. Маньківка, Черкаська область, 20100)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" ( код ЄДРПОУ 01181877; вул. Б. Вишневецького, 34 м. Черкаси, 18 000; розрахунковий рахунок 26003012261801 в ПАТ Альфа-Банк м.Київ, МФО 300 346, код 01181877).

Стягнути 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору з Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 03195837; вул. Соборна 3, смт. Маньківка, Черкаська область, 20100)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" ( код ЄДРПОУ 01181877; вул. Б. Вишневецького, 34 м. Черкаси, 18 000; розрахунковй рахунок 26003012261801 в ПАТ Альфа-Банк м.Київ, МФО 300 346, код 01181877).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ГПК України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя В.В.Єфіменко