Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/13854/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13854/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

від прокуратури - Клюге Л.М.

позивач - Київська міська рада

представник позивача - Безносик А.О.

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк"

представник відповідача - Брацкова О.С.

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна архітектурно-будівельна інспекція України

представник третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі

Іоннікової І.А. - головуючого, Тарасенко К.В., Куксова В.В. від 15 травня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Сівакової В.В. від 09 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" про зобов'язання останнього знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

2. В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що ТОВ "Гуель Парк" здійснило самочинне будівництво багатопаливної автозаправної станції на земельній ділянці, яка знаходиться на перетині вул. Ревуцького та вул. Анни Ахматової та передана йому в оренду лише для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою.

3. Також заступник прокурора вказує на відсутність згоди власника землі - Київської міської ради на будівництво, що є порушенням п. 8.3 договору оренди земельної ділянки. При цьому заступник прокурора зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає у невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки, що полягає у використанні земельної ділянки комунальної власності для цілей, які не передбачені рішенням та договором оренди землі, здійсненні забудови землі без дозволу Київської міської ради, у зв'язку з чим територіальна громада позбавлена можливості ефективно розпоряджатися землями міста Києва, регулювати відносини з метою створення умов для раціонального використання та охорони земель.

4. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на норми ст.ст. 96, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 375, 376 Цивільного кодексу України.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5. Рішенням Київської міської ради №110/110 від 11.02.2016 розірвано договір №1108 від 13.03.2014 оренди земельної ділянки площею 0,5506 га, розташованої на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у місті Києві, укладений з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", та передано вказану земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" в оренду строком на 15 років для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою, у зв'язку з набуттям права власності на майно.

6. На підставі вказаного рішення 30.03.2016 між Київською міською радою, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки №394 від 30.03.2016.

7. Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка (кадастровий номер № 8000000000:63:243:0202) з цільовим призначенням - 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою.

8. Згідно з п. 8.4 договору орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

9. Відповідно до п. 8.3 договору орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

10. На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:243:0202 розміщено нерухоме майно, а саме: будівля сервісного обслуговування водіїв, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк", що підтверджуються свідоцтвом про право власності №47499681 від 12.11.2015.

11. 04.08.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" було отримано дозвіл № IУ 115162171758 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва та розпочато будівництво.

12. 14.04.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу видано містобудівні умови № 314/16/12/009-16.

13. У відповідності до містобудівних умов № 314/16/12/009-16 відповідачем було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А ) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС), вказаний проект пройшов державну експертизу, за наслідками якої товариством з обмеженою відповідальністю Гуель Парк було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

15. Судові рішення мотивовані тим, що спірна земельна ділянка належить до категорій земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та має цільове призначення за Класифікацією видів цільового призначення земель згідно коду 12.08, а саме - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, у зв'язку з чим здійснення будівельних робіт зі реконструкції будівлі в автозаправну станцію на вказаній земельній ділянці відповідає приписам ст. 71 Земельного кодексу України та не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

16. Крім того, судами не встановлено ознак самочинного будівництва, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, що здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк" під час виконання робіт по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС), оскільки останнє отримало і погодило усі необхідні для цього виду діяльності проектні та дозвільні документи.

17. Суди також мотивували своє рішення тим, що будівництво (реконструкція) є незавершеним, об'єкт не прийнято в експлуатацію, не проведено державної реєстрації, а тому відсутні підстави вважати, що наявний на спірній земельній ділянці об'єкт є автозаправною станцією (БП АЗС).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Заступник прокурора міста Києва обґрунтовує касаційну скаргу невірним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20, 71, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 25 Закону України "Про оренду землі", а також порушенням норм процесуального права, а саме ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

20. Скаржник у своїх касаційній скарзі наводить наступні доводи (узагальнено):

20.1. виходячи зі змісту ст. 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 25 Закону України "Про оренду землі", п. 8.3 Договору оренди земельної ділянки, товариство повинно було використовувати вказану земельну ділянку відповідно до мети (виду) - експлуатація та обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою, а також враховувати її цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд для додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код 12.8 Класифікатора видів цільового призначення земель). При цьому, у разі виникнення необхідності у зведенні на вказаній земельній ділянці жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд товариство повинно було отримати письмову згоду Київради, як власника земельної ділянки. Відповідна згода власника землі - Київської міської ради, на будівництво автозаправної станції товариству не надавалась.

20.2. суд першої інстанції в порушення приписів ч. 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" дійшов помилково висновку, що реконструкція не є будівництвом, а тому не потрібує згоди власника землі.

20.3. розміщення автозаправних станцій на землях автомобільного транспорту та дорожнього господарства відповідає коду 12.4 Класифікації видів цільового призначення земель, а саме "землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства". Отже, на думку скаржника, для розміщення автозаправної станції товариство повинно було змінити вид цільового використання земельної ділянки з існуючого в договорі оренди землі 12.8 на відповідний код для розміщення автозаправної станції - 12.04.

20.4. судами не вірно розтлумачено ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України, яка наділяє користувача або власника землі правом самостійно обирати вид цільового використання. Суди не взяли до уваги, що вказана стаття містить застереження щодо обрання виду використання землі в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням документації із землеустрою, що не надає користувачу земельної ділянки права безконтрольної забудови землі на власний розсуд.

20.5. суди не надали оцінку висновку експертного будівельно-технічного дослідження експерта ПФ "Наукчтехпроект" Ігнатькова В.М. №89/17 від 10.08.2017, виконаний в рамках досудового розслідування кримінального провадження за фактом самовільного будівництва багатопаливної автозаправної станції, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків, що в матеріалах справи відсутні належні докази здійснення ТОВ "Гуель Парк" будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування з істотним порушенням будівельних норм і правил, а тому відсутні ознаки самочинного будівництва відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України.

20.6. суди дійшли помилкового висновку, що підставою позову є відсутність дозволу на будівництво, оскільки прокурор, звертаючись із позовною заявою, посилався на докази нецільового використання землі та на невідповідності реконструкції будівельним нормам і правилам.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуель Парк", викладена у відзиві на касаційну скаргу

21. ТОВ "Гуель Парк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 залишити без змін.

21.1. У своєму відзиві відповідач спростовує доводи прокурора про відсутність згоди Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на проведення реконструкції, враховуючи видачу відповідачу Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (уповноважений орган Київської міської ради) містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки №314/16/12/009-16 від 14.04.2016 з метою проведення реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію.

21.2. Щодо доводів прокурора, що земельна ділянка з кодом 12.08 не включає таке використання земельної ділянки, як розміщення багатопаливної АЗС, бо розміщення АЗС можливе лише на земельних ділянках з кодом 12.04, відповідач зазначає, що код Класифікатора 12.04 передбачений для земельних ділянок для розміщення відомчих АЗС підприємств, установ та організацій автомобільного транспорту, на яких паливо не реалізується за готівкові кошти, а АЗС призначені для заправки власного автотранспорту.

Позиція Державної архітектурно-будівельної інспекції України, викладена у відзиві на касаційну скаргу

22. Державна архітектурно-будівельної інспекція України у відзиві просить винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення з питань та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими держаними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. В свою чергу, станом на подання відзиву на касаційну скаргу інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт міститься в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, містять відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

24. Предметом спору у даній справі є вимога позивача (прокурора) про зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію на спірній земельній ділянці.

25. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4).

26. Таким чином, підставою для визнання об'єкту нерухомого майна самочинним будівництвом і, як наслідок, зобов'язання особи, яка здійснила або здійснює таке будівництво знести його, є встановлення того, що об'єкт нерухомого майна збудований або будується: (1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому законом порядку; (2) за відсутності належного дозволу чи затвердженого проекту для будівництва; або (3) із істотними порушеннями будівельних норм і правил.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату ухвалення рішення місцевим господарським судом) та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного господарського суду), позивачем (прокурором) не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів наявності будь-якої із вищезазначених ознак здійснення відповідачем самочинного будівництва.

28. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач:

(1) правомірно отримав право користування спірною земельною ділянкою, використовує її у відповідності до її цільового призначення та мети відведення; (2) отримав дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та розробив проект реконструкції будівлі, який пройшов державну експертизу та отримав позитивний експертний звіт, крім того, ці документи були у встановленому законом порядку погоджені структурними підрозділами позивача; та (3) проектна документація по реконструкції спірної будівлі відповідає діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, що підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №15581/17-42 від 17.08.2017.

29. Щодо першої ознаки, а саме здійснення реконструкції на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, Суд зазначає.

30. За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

31. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

32. Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

33. За приписами ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

34. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (ч.1 ст. 71 Земельного кодексу України).

35. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, код 12.08 відповідає цільовому призначенню земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

36. У п.п. 10 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою № 1051 від 17.10.2012 Кабінету Міністрів України зазначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з пп. 6 п. 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із ч. п'ятою ст. 20 Земельного кодексу України.

37. Згідно витягу з Державного земельного кадастру зазначено, що код використання спірної земельної ділянки 12.08 - для експлуатації та обслуговування будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою стоянкою. Вказаний підрозділ 12 Класифікації видів цільового призначення земель відноситься до категорії земель - землі транспорту.

38. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що здійснення будівельних робіт із реконструкції будівлі в автозаправну станцію на вказаній земельній ділянці відповідає приписам ст. 71 Земельного кодексу України та не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

39. Крім того, Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена наказом № 548 від 23.07.2010 Державного комітету України із земельних ресурсів, не визначеного окремого цільового призначення земельних ділянок для розміщення автозаправних станцій. У даному випадку, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що код 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій включає таке використання земельної ділянки, як розміщення багатопаливної автозаправної станції.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи позивача (прокурора) та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у даному випадку передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України ознак, за яких будівельні роботи по реконструкції спірної будівлі могли б бути визнані самочинним будівництвом та, як наслідок, знесені.

41. Щодо наступного критерію визначення будівництва, як самочинного, а саме відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва, Суд зазначає.

42. Судом було встановлено, що на спірній земельній ділянці, на момент укладання договору № 394 від 30.03.2016, було розміщено нерухоме майно, а саме будівля сервісного обслуговування водіїв, власником якої є товариство з обмеженою відповідальністю Парк Гуель .

43. 04.08.2016 товариством з обмеженою відповідальністю Гуель Парк було отримано дозвіл № IУ 115162171758 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва.

44. Відповідно до наказу № 109 від 07.07.2011 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

45. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

46. 14.04.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу видано містобудівні умови № 314/16/12/009-16.

47. Судами встановлено, що на підставі отриманих від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівних умов та обмежень, які у відповідності до наведених вище приписів чинного законодавства є основними складовими вихідних даних, товариством з обмеженою відповідальністю Гуель Парк було розроблено проект реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А ) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну станцію (БП АЗС). Вказаний проект пройшов державну експертизу, за наслідками якої товариством з обмеженою відповідальністю Гуель Парк було отримано позитивний експертний звіт № 7-063-16-ЕП/ЛО від 01.07.2016.

48. Враховуючи вищенаведене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач отримав необхідні проектні та дозвільні документи відповідних органів, в тому числі згоду позивача - Київської міської ради (в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради) на здійснення будівельних робіт, а саме реконструкції будівлі в автозаправну станцію.

49. Щодо останнього критерію визначення будівництва як самочинного, а саме створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил, Суд зазначає.

50. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено будівельно-технічне дослідження, на вирішення якого було поставлено питання щодо відповідності наданої проектної документації по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ.А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) на перетині вулиць Ревуцького та Анни Ахматової у Дарницькому районі міста Києва діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016.

51. Згідно висновку Київського інституту судових експертиз №15581/17-42 від 17.08.2017 проектна документація по реконструкції будівлі сервісного обслуговування (літ. А) водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну автозаправну станцію (БП АЗС) відповідає діючим вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (з урахуванням розроблених і погоджених компенсаційних заходів при відхиленнях від них) чинним на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме на 04.08.2016.

52. Здійснивши системний аналіз вищенаведених норм права, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд не знайшов підстав для зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (БП АЗС), оскільки відповідачем було отримано необхідні проектні та дозвільні документи відповідних органів, в тому числі згоду позивача - Київської міської ради (в особі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради) на здійснення будівельних робіт, а саме реконструкції будівлі в автозаправну станцію на спірній земельній ділянці. В свою чергу, встановлений вид цільового призначення спірної земельної ділянки включає розміщення багатопаливної автозаправної станції.

53. Слід також зазначити, що поряд із недоведенням прокурором вищезазначених ознак здійснення відповідачем самочинного будівництва, Верховний Суд приймає до уваги і те, що позивачем - Київською міською радою, не надано доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на оскарження або анулювання досліджених судами рішень та дозволів, отриманих позивачем, у випадку, якщо останній не згодний з прийнятими рішеннями своїх структурних підрозділів.

54. Окрім того, звертаючись із позовом у цій справі, позивач (прокурор) вимагає знесення спірних об'єктів, а не відновлення становища, яке існувало до порушення закону внаслідок реконструкції, як стверджує позивач.

55. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

56. Суд вважає, що задоволення позовної вимоги про знесення спірних об'єктів за наведених вище обставин становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння відповідачем своїм майном.

57. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій, як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

60. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

61. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

63. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

64. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 910/13854/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.