Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/10661/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/10661/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами письмовому провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.Ф. ГРУП

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.Ф. ГРУП (надалі- Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просив суд: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 року №0004631401, №0004641401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 13.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання 30.10.2017 р.

В судовому засіданні 30.10.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 12.12.2017 р. в зв'язку з витребуванням доказів, а саме: розрахунку податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

В судовому засіданні 12.12.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на вересень 2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ І.С.Ф. ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2014 р. по 31.12.2016 р.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт від 13.05.2017 р. №187/28-15-14-01-01/39451971 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.96 п. 139.1 ст. 139, ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 14.12.1999 р. №860/4153; п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1999 р. за №168/704; абзацу 2 розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за №893/4186 п. 6 та п. 7 ПСБО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 439 373 грн , завищено податок на прибуток в 2016 році на загальну суму 45625 грн.; п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 789817 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.06.2017 р.: №0004631401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 416254,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 393748,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22506 грн.; № 0004641401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 987271,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 789817,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 197454,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 16.08.2017 р. прийнято рішення №18019/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з винесеними Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП ВКП Блок (Постачальник), з іншої сторони, укладено договір від 01.01.2016 р. №ІСФ-01/15 (надалі - Договір №ІСФ-01/15).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5, п. 3.1, 3.2 Договору №ІСФ-01/15, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Товар по даному Договору постачається партіями, згідно видаткових накладних. Загальна сума договору становить 10000000,00 грн. (Десять мільйонів гривень). Кількість всього поставленого Товару за Договором становить суму кількості поставленого Товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію). Всі партії Товару, отримані Покупцем від Постачальника, в період дії даного Договору є такими, що отримані згідно даного Договору. Поставка товару, за згодою Сторін, здійснюється транспортними засобами Покупця (самовивіз). Датою поставки і датою переходу права власності на партію Товару є дата фактичної передачі Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року; платіжне доручення від 27.10.2016 р №718 на суму з ПДВ 253470,38 грн.; видаткові накладні: від 21.07.2015 р. №78 на суму з ПДВ 2281,70 грн., від 17.07.2015 р. №74 на суму з ПДВ 22728,42 грн., від 01.07.2015 р. №28 на суму на суму з ПДВ 1145,11 грн., від 01.07.2015р. №26 на суму з ПДВ 5838,41 грн., від 01.07.2015р. №31 на сум з ПДВ 59757,28 грн., від 12.01.2015 №15 на суму з ПДВ 114244,76 грн., від 02.06.2015 р. №4 на суму з ПДВ 26411,87 грн., від 23.06.2015 р. №48 на суму з ПДВ 21062,84 грн.; рахунки на оплату: від 21.07.2015 р. №78 на суму з ПДВ 2281,70 грн., від 17.07.2015 р. №74 на суму з ПДВ 22728,42 грн., від 01.07.2015 р. №28 на суму на суму з ПДВ 1145,11 грн., від 01.07.2015р. №26 на суму з ПДВ 5838,41 грн., від 01.07.2015р. №31 на сум з ПДВ 59757,28 грн., від 02.06.2015 р. №4 на суму з ПДВ 26411,87 грн., від 23.06.2015 р. №48 на суму з ПДВ 21062,84 грн.; податкові накладні: від 21.07.2015 №78 на суму з ПДВ 2281,70 грн., від 17.07.2015 р. №74 на суму з ПДВ 22728,42 грн., від 01.07.2015 р. №28 на суму на суму з ПДВ 1145,11 грн., від 01.07.2015р. №26 на суму з ПДВ 5838,41 грн., від 01.07.2015р. №31 на сум з ПДВ 59757,28 грн., від 02.06.2015 р. №4 на суму з ПДВ 26411,87 грн., від 23.06.2015 р. №48 на суму з ПДВ 21062,84 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Агапе (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 20.11.2014 р. №11205 (надалі - Договір №11205).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 Договір №11205, Продавець зобов'язується в порядку на умовах, визначеними цим Договором, поставляти Покупцю (передавати у власність Покупця) товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його згідно даного Договору. Найменування товару: сантехнічні вироби, водопровідні і опалювальні устаткування і приладдя до нього (далі по тексту - Товар). Асортимент, кількість та ціна конкретної партії Товару, що є предметом даного Договору, погоджуються Сторонами на колену партію окремо та визначаються Сторонами у Замовленнях, які є невід'ємними частинами цього Договору, та видаткових накладних. Погоджені ціни, асортимент та кількість Товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження Товару Покупцю. Товар передається Покупцю виключно з метою його подальшої реалізації третім особам.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року; платіжні доручення: №10 від 17.12.2014 р. на суму з ПДВ 250000,00 грн, від 17.12.2014 р №7 на суму з ПДВ 150424,19 грн.; видаткові накладні: від 29.06.2015р №6295 на суму з ПДВ 180755,81 грн, від 10.12.2014 р №12105 на суму з ПДВ 193417,40 грн., від 10.12.2014 р №12019 на суму з ПДВ 25232,65 грн., від 20.11.2014 р №11204 на суму з ПДВ 150424,19 грн.; податкові накладну: від 31.12.2014 №244 на суму з ПДВ 193417,40 грн., від 14.12.2014р №1024 на суму з ПДВ 151395,92 грн, від 30.11.2014 р №85 на суму з ПДВ 150424,19 грн.; вантажно-митну декларацію про ввіз ТОВ Агапе товарно-матеріальних цінностей, які за номенклатурою є ідентичними товарно-матеріальним цінностям, що були реалізовані на виконання договору від 20.11.2014 р. №11205, копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Ерідан-2011 (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір від 19.11.2014 р. №11193 (надалі - Договір №11193).

Судом проаналізовано зміст Договору №11193 та встановлено, що за змістом він є ідентичний Договору №11205, а тому не підлягає окремому дослідженню.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року; платіжні доручення №9 від 17.12.2014р. на суму з ПДВ 250000 грн, від 17.12.2014 р. №6 на суму з ПДВ 32391,97 грн.; видаткові накладні: від 01.12.2004 р. № 120112 на суму з ПДВ 5284,68 грн., від 01.12.2014 р. №120111 на суму з ПДВ 32791,30 грн., від 10.12.2014 р. №12108 на суму з ПДВ 36554,30 грн., від 20.11.2014 р. №11205 на суму з ПДВ 32391,37 грн.; податкові накладні: від 15.12.2014 р. №3635 на суму з ПДВ 5284,68грн., від 14.12.2014 р. №3634 на суму з ПДВ 32791,30 грн., від 31.12.2014 р. №437 на суму з ПДВ 36554,30 грн., від 30.11.2014 р. №353 на суму з ПДВ 32391,37 грн.; вантажно-митну декларацію про ввіз ТОВ Ерідан-2011 товарно-матеріальних цінностей, які за номенклатурою є ідентичними товарно-матеріальним цінностям, що були реалізовані на виконання договору від 19.11.2014 р. №11193, копії залучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ Епіцентр К (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір поставки №22070 від 15.02.2016 р. (надалі - Договір №22070).

У відповідності до п.1.1, п. 1.2, п. 2.2 Договору №22070, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві Товар у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати такий Товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях та/або інших документах згідно умов Договору, підписаних Постачальником та Покупцем. Разом з Товаром Постачальник повинен передати Покупцю бухгалтерські документи (видаткова та податкова накладна). Бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства станом на дату поставки Партії Товару, та надаються Постачальником безпосередньо за місцем поставки Товару, вказаному в Заявці Покупця.

Між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ПрАТ Нова лінія (Покупець), з іншої сторони, укладено Договір поставки №286770 від 12.02.2016 р. (надалі - Договір №286770).

Судом досліджено Договори №22070, №286770 та встановлено, що за змістом вони є ідентичними, а отже не підлягають окремому дослідженню.

В підтвердження виконання умов Договорів з ТОВ Епіцентр К та ПрАТ Нова лінія Позивачем надано Суду наступні документи: видаткову накладну від 01.08.2016 р. №730 на суму з ПДВ 637686,46 грн., видаткові накладні: від 10.08.2006 р. №741 на суму з ПДВ 3239,9 грн., від 16.08.2016 р. №742 на суму з ПДВ 997,00 грн, від 23.08.2016 р. №749 на суму з ПДВ 73223,16 грн., від 25.08.2016р. №748 на суму з ПДВ 707928,04 грн., від 16.07.2016р. №718 на суму з ПДВ 639037,66 грн., від 12.07.2016р. №717 на суму з ПДВ 20011,80 грн., від 06.07.2016р. №716 на суму з ПДВ 82152,34 грн., від 01.07.2016р. №713 на суму з ПДВ 309577,70 грн., від 18.07.2016р. №722 на суму з ПДВ 113665,52 грн., від 26.07.2016р. №724 на суму 363326,74 грн., від 28.07.2016 р. №726 на суму з ПДВ 759934,58 грн., від 02.06.2016р. №701 на суму з ПДВ 82015,78 грн., від 11.06.2016р. №705 на суму 80167,60грн. та довіреностей на отримання товару зазначеного у вказаних видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Етек Сервіс (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 02.03.2015 р №ІСФ-02/03-06 (надалі - Договір №ІСФ-02/03-06).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3, п. 4.4 Договору №ІСФ-02/03-06, Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупцеві сантехнічні вироби (надалі іменується Товарі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями (надалі іменується "Специфікація"), що є Додатками до цього Договору. Гарантійний строк на Товар, що є предметом поставки за цим Договором, відповідає гарантійному строку завода виробника. Передання товару Постачальником Покупцеві здійснюється за супровідними документами. Одночасно з переданням Товару Постачальник зобов'язується передати Покупцю підписані та засвідчені печаткою: рахунок-фактури, видаткову та податкову накладну.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року, платіжні доручення: від 17.03.2015 р. №54 на суму з ПДВ 3258 грн., від 21.03.2015 р. №162 на суму з ПДВ 2928,80 грн., від 13.08.2015 р. №133 на суму з ПДВ 38823,78 грн.; рахунки на оплату: від 17.07.2015 р. №131 на суму з ПДВ 41459,26 грн., від 27.07.2015 р. №184 на суму з ПДВ 12900,96 грн., від 27.07.2015 р. №183 на суму з ПДВ 993,12 грн., від 22.07.2015 р. №146 на суму з ПДВ 376,20 грн., від 06.07.2015 р №41 на суму з ПДВ 17736,00 грн., від 01.07.2015 р. №8 на суму з ПДВ 2375,16 грн., від 01.07.2015 р. №7 на суму з ПДВ 77,88 грн., від 01.07.2015 р. №3 на суму з ПДВ 202,80 грн, від 23.06.2015 р. №226 на суму з ПДВ 2518,56 грн., від 12.06.2015р №85 на суму з ПДВ 9856,16 грн., від 08.06.2015р. №57 на суму з ПДВ 365,10 грн., від 02.06.2015 р. №34 на суму з ПДВ 5364,52 грн., від 05.05.2015р. №151 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 05.05.2015р. №3 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 23.04.2015 р. №215 на суму з ПДВ 4602,99 грн., від 13.04.2015 р. №107 на суму з ПДВ 26718,52 грн., від 01.04.2015 р. №116 на суму з ПДВ 22159,60 грн., від 25.03.2015 р. №107 на суму з ПДВ 16644,53 грн., від 02.03.2015 р. №48 на суму з ПДВ 34298,77 грн.; специфікації: від 17.07.2015 р №131 на суму з ПДВ 41459,26 грн., від 27.07.2015 р. №184 на суму з ПДВ 12900,96 грн., від 27.07.2015 р. №183 на суму з ПДВ 993,12 грн., від 22.07.2015 р. №146 на суму з ПДВ 376,20 грн., від 06.07.2015 р №41 на суму з ПДВ 17736,00 грн., від 01.07.2015 р. №8 на суму з ПДВ 2375,16 грн., від 01.07.2015 р. №7 на суму з ПДВ 77,88 грн., від 01.07.2015 р №3 на суму з ПДВ 202,80 грн., від 23.06.2015 р. №226 на суму з ПДВ 2518,56 грн., від 12.06.2015р №85 на суму з ПДВ 9856,16 грн., від 08.06.2015р. №57 на суму з ПДВ 365,10 грн., від 02.06.2015 р. №34 на суму з ПДВ 5364,52 грн., від 05.05.2015р. №151 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 05.05.2015р. №3 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 23.04.2015 р. №215 на суму з ПДВ 4602,99 грн., від 13.04.2015 р. №107 на суму з ПДВ 26718,52 грн., від 01.04.2015 р. №116 на суму з ПДВ 22159,60 грн., від 25.03.2015 р. №107 на суму з ПДВ 16644,53 грн.; видаткові накладні: від 27.07.2015 р. №184 на суму з ПДВ 12900,96 грн., від 27.07.2015 р. №183 на суму з ПДВ 993,12 грн., від 22.07.2015 р. №146 на суму з ПДВ 376,20 грн., від 17.07.2015 р №131 на суму з ПДВ 41459,26 грн., від 06.07.2015 р №41 на суму з ПДВ 17736,00 грн., від 01.07.2015 р. №8 на суму з ПДВ 2375,16 грн., від 01.07.2015 р. №7 на суму з ПДВ 77,88 грн., від 01.07.2015 р. №3 на суму з ПДВ 202,80 грн., від 23.06.2015 р. №226 на суму з ПДВ 2518,56 грн., від 12.06.2015 р. №85 на суму з ПДВ 9856,16 грн., від 08.06.2015 р. №57 на суму з ПДВ 365,10 грн., від 02.06.2015 р. №34 на суму з ПДВ 5364,52 грн., від 05.05.2015р. №151 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 05.05.2015р. №3 на суму з ПДВ 21470,50 грн., від 23.04.2015 р. №215 на суму з ПДВ 4602,99 грн., від 13.04.2015 р. №107 на суму з ПДВ 26718,52 грн., від 01.04.2015 р. №116 на суму з ПДВ 22159,60 грн., від 25.03.2015 р. №107 на суму з ПДВ 16644,53 грн., від 02.03.2015 р. №48 на суму з ПДВ 34298,77 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Укрбуд Компані (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 10.02.2015р. №10/02-12 (надалі - Договір №10/02-12).

Суд звертає увагу, що Договір №10/02-12 за змістом є ідентичний Договору №11205, а отже не підлягає окремому дослідженню.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року, платіжне доручення від 11.03.2015р. №45 на суму з ПДВ 11000 грн. та видаткову накладну від 25.02.2015р №45 на суму 115793,16 грн.,

Також, між Позивачем та ТОВ Новел Груп укладено договір поставки від 03.11.2015 р №11301, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки та передати у власність товар, який визначений у специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2014 року - грудень 2016 року, платіжне доручення від 17.12.2015р №8 на суму з ПДВ 10976,21 грн., видаткові накладні, податкові накладні та рахунки на оплату: від 12.01.2015 р №3003 на суму з ПДВ 31661,38 грн., від 12.01.2015 р №2903 на суму з ПДВ 321688,43 грн., від 10.12.2014р №2003 на суму з ПДВ 71134 грн., від 01.12.2014р. №1207 на суму з ПДВ 30464,99 грн, податкову накладну від 11.12.2014 р №1103 на суму 10976,21 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем та ТОВ Епіцентр К укладено договір поставки від 15.02.2016 р. №22070, відповідно до якого предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та /або інших документах згідно умов договору, підписаних Постачальником та Покупцем (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору поставки від 15.02.2016 р. №22070 оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Судом встановлено, що Позивачем та ТОВ Епіцентр К укладено договір від 15.02.2016 р. №22170 про надання послуг по організації просування товару.

Також, Позивачем та ТОВ Епіцентр К укладено договір від 15.02.2016 р №104/к, предметом якого є надання експедиційних, логістичних, складських та інших послуг, а також вчинення дій та виконання робіт з обробки вантажів (товарів) замовника.

Відповідно до п. 4.2 Договору від 15.02.2016 р №104/к розмір вартості послуг за цим договором визначається на підставі первинних логістичних даних на вантаж (товар) замовника та становить 1,3% з урахуванням ПДВ від вартості вантажів (товарів) замовника щодо яких надається послуга та виходячи з цін на товари зазначених у відповідних видаткових накладних (супровідних документах) на товар.

З системного аналізу викладеного вбачається, що без оплати Позивачем на користь ТОВ Епіцентр К вартості послуг з обробки вантажів та просування товару, такий товар не буде реалізований та Позивач не отримує прибуток.

Крім того, Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ Нова лінія укладено договір від 12.02.2016 р. №286870, відповідно до якого предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та /або інших документах згідно умов договору, підписаних Постачальником та Покупцем (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору поставки від 12.02.2016 р. №286870 оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Судом встановлено, що Позивачем та ТОВ Нова лінія укладено договір від 12.02.2016 р. №286870 про надання маркетингових послуг.

З системного аналізу викладеного вбачається, що без оплати позивачем на користь ТОВ Нова лінія вартості послуг з просування товару, такий товар не буде реалізований та позивач не отримує прибуток, адже прибуток позивача напряму залежить від кількості та вартості реалізованого товару.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні всі документи, які підтверджують реальність виконання умов договорів, вся первинна документація оформлена належним чином.

Крім того, Судом встановлено, що придбані у ПП ВКП БлоК , ТОВ Агапе , ТОВ Ерідан 2011 , ТОВ Новел Груп , ТОВ Етек Сервіс , ТОВ Укрбуд Компані в подальшому реалізовано Позивачем ТОВ Західтеплоресурс , ПП ТВД , ПП Теплоцентр Груп , ПП Трансбуд 2007 , ТОВ Епіцентр К , ПрАТ Нова Лінія відповідно до договорів поставки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначається, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що маркетингові послуги, які отримано Позивачем від контрагентів (ТОВ Епіцентр К , ПрАТ Нова Лінія ), пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для Позивача.

Дані послуги спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів Позивача шляхом популяризації продукції придбаної у Товариства серед кінцевих споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для Товариства. При цьому вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Посилання Відповідача на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцем (торговельною мережею) у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, не спростовує їх економічну цінність для Позивача, як одного з найбільших споживачів даних послуг в регіоні.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст.42 ГК України).

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Аналогічну правову позицію займає і ВАС України викладену в Ухвалі від 01.04.2014 р. по справі № К/800/4010/14, в Ухвалі від 15.01.2014 р. по справі № К/999 i/88554/l4, в Ухвалі від 14.01.2015 р. по справі №К/800/47618/14, Постанові від 14.01.2015 р. по справі №К/9991/75660/12, Ухвалі від 18.12.2014 р. по справі №К/800/55282/14, Ухвалі від 11.12.2014 р. по справі К/800/51887/14, в Ухвалі від 01.04.2014 р. по справі № К/800/4010/14 та в Ухвалі від 15.01.2014 р. по справі № К/999/88554/l4.

Податкове законодавство не використовує поняття економічної доцільності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності; обґрунтованість витрат, що зменшують для цілей оподаткування отримані доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності або отриманого результату. В силу принципу свободи економічної діяльності платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно оцінювати ефективність та доцільність понесених витрат.

У зв'язку з цим оцінка фактично одержаного Підприємством економічного ефекту за фактом отримання маркетингових послуг не має правового значення для податкового обліку витрат, за умови наявності ділової мети та документального підтвердження відповідних витрат (Ухвала ВАС України від 12.11.2014р. по справі К/9991/11400/12, Ухвала ВАС України від 12.11.2014р. по справі №К/800/50602/14).

В Акті перевірки Відповідачем не вказано які саме документи не відповідають ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за №1333/20071 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів Суд прийшов до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів Позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у контрагента товари з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в ЄДР.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентом.

Суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, а не Позивач.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.".

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2017 року №0004631401, №0004641401 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю І.С.Ф. ГРУП (адреса: 03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-а, офіс 2-15, код ЄДРПОУ 39451971) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 19.06.2017 року №0004631401, №0004641401.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю І.С.Ф. ГРУП (адреса: 03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-а, офіс 2-15, код ЄДРПОУ 39451971) судові витрати у розмірі 21052,89 грн. (двадцять одну тисячу п'ятдесят дві гривні 89 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук