Рішення

від 31.08.2018 по справі 826/8703/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року № 826/8703/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Холден доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Холден (далі по тексту - позивач, ТОВ Холден ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24 травня 2018 року №00006171402, яким ТОВ Холден збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 149 718 грн, з яких 919 774 грн за основним платежем, 229 944 грн за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24 травня 2018 року №00006161402, яким ТОВ Холден донараховано зобов'язання по податку на додану вартість разом на суму 215 574 грн, з яких 172 459 грн за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори, а також виписані контрагентами податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. При цьому, представник позивача стверджує, що перевіряючі в акті перевірки не посилаються на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право ТОВ Холден на формування податкового кредиту та витрат, не надають доказів, які б спростовували реальність господарських операцій, які викладені в акті перевірки. Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту та походження первинних і розрахункових документів, які в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На думку представника позивача, первинні документи ТОВ Холден та його контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити, а тому є такими, що підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і податковому обліку.

Додатково в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Оскільки перебіг позовної давності було перервано, у Товариства з обмеженою відповідальністю Холден не було будь-яких правових підстав включати борг перед ТОВ Проект Плюс до складу дохідної частини та в наступному сплачувати з нього передбачену ставку податку на прибуток.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Холден зазначив, що податковим органом не надано будь-яких доказів оскарження договору про відступлення права вимоги №16/12-15 від 16 грудня 2015 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Інновімпекс представник Товариства з обмеженою відповідальністю Холден повідомив, що контролюючим органом не представлено жодних доказів неможливості виконання задекларованими контрагентами поставок товарів (виконання робіт), не спростовано реальності цих операцій в силу відсутності активу, який виступав предметом поставки, відсутності руху такого активу на шляху від задекларованого постачальника до покупця.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що реальність господарської операції полягає в тому, що наслідки у даних податкового обліку створює лише фактично здійснена господарська операція (рух активів), а не задекларована на папері. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган стверджує, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. На думку податкового органу, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платників податків та руху його капіталу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16 серпня 2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 27 березня 2018 року №433/26-15-14-02-04, №434/26-15-14-02-04, №805/26-15-14-06-04, №147/26-15-14-42-08, №1646/26-15-14-09, статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 07 березня 2018 року №3640, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Холден (код ЄДРПОУ 35122208) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №253/26-15-14-02-04/35122208 від 24 квітня 2018 року (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.2 пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 774 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 339 291 грн., за 2017 рік на суму 580 483 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 172 459 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 137 338 грн., за листопад 2015 року у сумі 35121 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за період - грудень 2016 року, березень 2017 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 24 травня 2018 року видано податкове повідомлення-рішення №00006171402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Холден збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 149 718 грн., з яких 919 774 грн. за основним платежем, 229 944 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 24 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00006161402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215 574 грн., з яких 172 459 грн. за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Холден задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 21 150 994 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою показники за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в загальній сумі 16 067 560 грн. встановлено, що на формування цього показника істотний вплив мало відображення операції із придбання торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування та запасних частин для них (шафи холодильні, вітрини кондитерські, двигуни, гастроємності, ящики морозильні тощо).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 16 067 560 грн. на підставі таких документів як оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерських рахунках 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , 64 Розрахунки за податками й платежами , 68 Розрахунки за іншими операціями , 31 Рахунки в банках , 90 Собівартість реалізації , 92 Адміністративні витрати ., 93 Витрати на збут , 94 Інші витрати операційної діяльності , податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), виписок банку, встановлено завищення суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 на загальну суму 172 459 грн.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - Податковий кодекс України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За приписами норм пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно частиною 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV).

Аналіз вищевикладених норм Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інновімпекс (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Холден (покупець) укладено договір поставки №08262, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов договору, товар постачається партіями згідно видаткових накладних, а сума договору становить 10 000 000,00 грн.

Кількість всього поставленого товару за договором становить суму кількості поставленого товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію).

Згідно умов вказаного договору, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором покупця шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

При цьому, асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника. Скориговані відомості сторін щодо кількості та асортименту поставки, узгодження інших умов поставки є підставою для складання постачальником видаткової накладної на замовлену партію товару. Після підписання представниками сторін видаткової накладної замовлення втрачає чинність.

Умовами договору поставки №08262 від 26 серпня 2015 року передбачено, що поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз). Так, датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної за довіреністю або за підписом директора та печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість за результатами виконання вказаного вище договору включено до податкового кредиту в жовтні 2015 року в сумі 137 338,06 грн. та листопаді 2015 року в сумі 35 121,40 грн.

Відповідно до наданих в ході перевірки товарно-транспортних накладних №27/08-1, №27/08-4, №27/08-3, №27/08-2 від 27 серпня 2015 року, №27/09-1 від 24 вересня 2015 року транспортування товару здійснено СПД Мовчун , а відповідні операції відображені в бухгалтерському обліку.

Водночас, на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2016 року №22/16/17, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Інновімпекс (первісний кредитор) та ПП ВКП Блок (код ЄДРПОУ 23504803), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із пунктом 4.1 договору поставки №08262 від 26 серпня 2015 року, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до вимог вказаного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору. Крім того, до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Згідно умов договору, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 973 898,85 грн.

З моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо 973 898,85 грн., а новий кредитор зобов'язаний виконати зобов'язання на користь первісного кредитора протягом 1095 календарних днів із дня набрання чинності цим договором.

Як встановлено податковим органом під час проведення перевірки, ПП ВКП Блок , якому відступлено право грошової вимоги, подано фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва з показниками за І квартал 2016 року ряд 1125 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок періоду 37 940,7 тис. грн., на кінець періоду - 26 461,8 тис. грн., тобто при аналізі зазначених фінансових показників встановлено зменшення дебіторської заборгованості протягом І кварталу 2016 року ПП ВКП Блок на 11 478,9 тис. грн. на 31 березня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року №860/4153, доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню, а відтак списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов'язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати.

Вимогами статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що оподатковується прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, а також, як вказано в акті перевірки, відсутності письмових пояснень щодо встановленого порушення в ході проведення перевірки, суд приходить до висновку про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю Холден доходу за 2016 рік на загальну суму 973 899,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 03 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс укладено договір поставки №03/01-2014, за результатами виконання умов якого на початок 2015 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 3 224 905,27 грн.

Так, листом №19/01 від 19 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проект Плюс повідомило позивача про наявність заборгованості в розмірі 3 224 905,27 грн. та необхідність погашення боргу.

Листом №27-02/15 від 27 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Холден зазначило Товариству з обмеженою відповідальністю Проект Плюс , що наявна заборгованість буде погашена після сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс власних боргових зобов'язань в сумі 1 727 616,58 грн.

Як повідомив позивач, з метою врегулювання ситуації, що виникла, Товариство з обмеженою відповідальністю Проект Плюс направило позивачу проект договору про відступлення права вимоги з метою узгодження та наступної часткової сплати.

На виконання вимог вказаного договору, 01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс складено 2 акти взаєморозрахунків, згідно яких заборгованість ТОВ Проект Плюс на користь позивача складає 1 180 401,22 грн., а заборгованість позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальність Проект Плюс складає 3 224 905,27 грн.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що з січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проект Плюс до податкового органу не звітує, що унеможливлює підтвердження зменшення/збільшення дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю Проект Плюс в наступних періодах.

Водночас, згідно даних бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Холден протягом 2015-2017 років жодних розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс не відбувалось, що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості за 2015-2017 роки по рахунку 631.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт укладено договір поставки від 25 червня 2015 року №25/06-15, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в додатках та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов даного договору.

Умовами даного договору також зазначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (акта прийому-передачі), яка засвідчує момент передачі товару.

Ціну договору становить сума поставленого покупцю товару згідно видаткових накладних постачальника.

При цьому, умовами вказаного договору передбачено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права за даним договором третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншої сторони.

Водночас, 16 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт та Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр Майстер Плюс укладено договір про відступлення права вимоги №16/12-2015, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №25/06-15 від 25 червня 2015 року, укладеним між первісним кредитором та боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю Холден ).

Згідно умов договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме сплати заборгованості у сумі 1 022 652,45 грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дан Продакт не звітує, що унеможливлює підтвердження зменшення дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю Дан Продакт та відповідно відступлення грошової вимоги в подальшому Товариству з обмеженою відповідальністю Спектр Майстер Плюс .

Додатково суд зазначає, що відповідно до вимог статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно вимог статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як уже зазначалось вище, договором поставки №25/06-2015 від 25 червня 2015 року, зокрема пунктом 10.4, передбачено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права за даним договором третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншої сторони.

Позивачем не надано ні в ході проведення перевірки, ні під час розгляду даної справи доказів надання ним попередньої письмової згоди на відступлення третій стороні прав згідно вимог договору поставки №25/06-2015 від 25 червня 2015 року.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Холден по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт у розмірі 1 022 652,45 грн. підлягає включенню до складу доходу 2016 року.

Таким чином суд вважає, що позивач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б підтверджували реальність здійснених ним господарських операцій, та/або свідчили б про відповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують добросовісність позивача як платника податків та включають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Наведені факти у сукупності з викладеними в акті перевірки обставинами підтверджують висновок контролюючого органу про невідповідність податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документальному підтвердженню, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Холден відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко