Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/13755/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/13755/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Торговельно-підприємницький центр" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2017 №№0015851209, 0015861209 , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Торговельно-підприємницький центр (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення №0015851209 та №0015861209 від 25 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34, не перебуває у власності, користуванні або оренді в ПрАТ Торговельно-підприємницький центр , тобто вона не є об'єктом оподаткування земельних податком для позивача, а відтак у ПрАТ Торговельно-підприємницький центр не могло виникнути обов'язку зі сплати земельного податку. Крім того, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є виключно дані державного земельного кадастру, тобто у Головного управління ДФС у м. Києві були відсутні для нарахування для ПрАТ Торговельно-підприємницький центр земельного податку на вказану ділянку.

Додатково представник позивача стверджував, що застосування Головним управлінням ДФС у м. Києві положень п. 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, встановленого рішенням Київської міської ради від 23 листопада 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) суперечить принципу пріоритету дії законів над підзаконними нормативно-правовими актами, оскілки в даному випадку необхідним є застосування норми спеціального закону - Податкового кодексу України.

На думку позивача, помилкове отримання ПрАТ Торговельно-підприємницький центр довідок про нормативно грошову оцінку земельної ділянки жодним чином не свідчить про набуття права власності, користування або оренди на зазначену земельну ділянку відповідно до положень до Земельного кодексу України, не є підставою для нарахування земельного податку відповідно до положень Податкового кодексу України та, як наслідок, не може бути належним доказом перебування ПрАТ Торговельно-підприємницький центр спірної земельної ділянки на праві власності, користування або оренди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин справи.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку на підставі пункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76 Податкового кодексу України уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік платника земельного податку Публічного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр (код ЄДРПОУ 05414775), за результатами якої складено акт перевірки №1394/26-15-12-09-19/05414775 від 27 червня 2017 року.

З акта перевірки вбачається, що при перевірці використано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 1700075650 від 08 червня 2017 року за 2016 рік; довідку №Ю-21003 від 02 березня 2016 року про розмір нормативної грошової оцінки (4996487,35 грн.) земельної ділянки (800000000:79:334:0002); довідку №Ю-21002 від 02 березня 2016 року про розмір нормативної грошової оцінки (4547499,68 грн.) земельної ділянки (800000000:79:334:0015).

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500), визначена за результатами подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю на 2017 рік №1700075649 від 08 червня 2017 року Публічним акціонерним товариством Торговельно-підприємницький центр є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 39 848,16 грн.

Крім того, 30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку на підставі пункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76 Податкового кодексу України уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік платника земельного податку Публічного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр (код ЄДРПОУ 05414775), за результатами якої складено акт перевірки №1560/26-15-12-09-19/05414775 від 03 липня 2017 року.

Відповідно до акта перевірки, в ході перевірки використано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 1700075649 від 08 червня 2017 року за 2017 рік; довідку №Ю-23944 від 18 січня 2017 року про розмір нормативної грошової оцінки (3187854,10 грн.) земельної ділянки (800000000:79:334:0002); довідку №Ю-23934 від 18 січня 2017 року про розмір нормативної грошової оцінки (2765614,76 грн.) земельної ділянки (800000000:79:334:0015).

З висновків акта перевірки вбачається, що камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500), визначена за результатами подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік №1700075650 від 08 червня 2017 року публічним акціонерним товариством Торговельно-підприємницький центр , є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 149894,62 грн.

За результатами розгляду заперечень на акти перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві висновки актів перевірки залишено без змін.

25 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві видано податкове повідомлення-рішення №0015851209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 187 368,27 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 149 894,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 37 473,65 грн.

Також, 25 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0015861209, яким Публічному акціонерному товариству Торговельно-підприємницький центр збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 49 810,20 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 39 848,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9 962,04 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.5 ст. 285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 08 квітня 2011 року №445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п.7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до статті 20 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно з ч. 1 статті 36 Закону України Про Державний земельний кадастр на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч.2 статті 36 цього ж Закону, відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Наведені вище норми Законів свідчать, що для ідентифікації конкретної земельної ділянки необхідно визначити її межі, місце розташування, цільове (господарське) призначення та визначити права щодо неї, ця інформація обов'язково повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі , а відповідно відсутність такої інформації про земельну ділянку унеможливлює проведення будь-яких нарахувань за користування нею.

Як вбачається з листа №100-21115 від 23 грудня 2016 року Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, наданого у відповідь на запит позивача №787 від 15 грудня 2016 року, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за ПАТ Торговельно-підприємницький центр зареєстровано право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:334:0001 строком дії до 15 травня 2014 року.

Що стосується земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:334:0002, то вона не передавалась в користування ПАТ Торговельно-підприємницький центр .

Крім того, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 серпня 2017 року №057021-14875 за результатами обстеження земельної ділянки (код 79:334:0002) в міському земельному кадастрі вилучено користувача земельної ділянки площею 0,1219 га на вул. Васильківській, 34 у Голосіївському районі м. Києва та віднесено земельну ділянку до земель не наданих у власність чи користування.

Відповідно до п.287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Проте, контролюючим органом в порушення принципу обов'язковості доказування правомірності прийнятих ППР, до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено наявності доказів, що підтверджують реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34 за позивачем.

Натомість відповідач посилався на витяг з бази даних ПК Кадастр Департаменту земельних ресурсів КМДА про облікування за позивачем земельної ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:334:0001 та 8000000000:79:334:0002.

Разом з тим, суд додатково звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 статті 6 Закону України Про Державний земельний кадастр ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким органом, як визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

А відтак, Департамент земельних ресурсів КМДА не є уповноваженим органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, тому дані його інформаційної системи не можуть підтверджувати чи спростовувати право власності чи право користування земельною ділянкою.

Слід також зазначити, що в рамках спірних правовідносин суд позбавлений можливості застосувати норми п.5.4 Положення Про плату за землю в місті Києві затвердженого Рішенням Київської міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку від 23 червня 2011 року N 242/5629 із змінами та доповненнями, враховуючи таке.

Даною нормою передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земель ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Проте, з урахуванням положень п.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за правильне застосувати до спірних правовідносин положення спеціального закону - Податкового кодексу України (п.287.6), що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у юридичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем (суб'єктом владних повноважень) всупереч вимог норм ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано документів на підтвердження того, що відомості про позивача внесені до державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, а також документів, які б підтверджували право власності чи право користування позивача земельною ділянкою під нежилим приміщенням.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення не виконано.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 липня 2017 року №0015851209 та №0015861209.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр (код ЄДРПОУ 05414775) судові витрати у розмірі 3557,68 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім гривень 68 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук