Ухвала

від 29.11.2018 по справі 826/13755/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13755/17

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

29 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кузьмишиної О.М.

суддів Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києві від 27.08.2018 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 р. апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги. Апелянту слід було усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 5336,52 грн.

До суду 19.11.2018 р. вх. № 4251 надійшло клопотання про продовження строків апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що на вимогу ухвали суду направлено лист про сплату суми судового збору, що потребує певного часу.

Частиною 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне відмовити апелянту у продовженні строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки останнім не надано доказів, які б свідчили про його звернення до органів казначейства із листом про сплату судового збору, не зазначено час протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також належного оформлення апеляційної скарги, окрім іншого, стосовно надання документа про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Отже, державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення та уникати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не доведено неможливості сплати судового збору у строки визначені судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, що оформлена не відповідно до вимог, встановлених ст. 296 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

З наведеного вище слідує, що апелянтом не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги, а відтак остання підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м.Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Торговельно-підприємницький центр до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина

Судді: С.Б.Шелест

О.Є.Пилипенко