Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/4202/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/4202/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Зелмер Україна доДержавної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442220 від 13.03.2013 р. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Зелмер Україна (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), у якому просить суд: визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442220 від 13.03.2013р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2016 р. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 04.08.2016 р., прийнято справу до провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено судове засідання на 20.09.2016 р.

В судовому засіданні 20.09.2016 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду до 15.11.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

В судовому засіданні 15.11.2016 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2016 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Зелмер Україна (код ЄДРПОУ 35250394) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ АБВ-Техніка (код за ЄДРПОУ 30443501) за період з 01.11.2012 р. по 31.11.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №524/22-205/35250394 від 21.02.2013 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ Зелмер Україна занижено податок на додану вартість на загальну суму 7361556,26 грн. у тому числі по періодам: листопад 2012 року - 7361556,26 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19) на суму 158305,00 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 року № 0001442220, яким занижено податок на додану вартість на загальну суму 11279791,89 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 7519861,26 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3759930,63 грн.

Скеровуючи справу на новий розгляд в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 р. зазначено про необхідність дослідити фактичне здійснення спірних господарських операцій сторонами спірних угод, тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеними договорами, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ АБВ-Техніка (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №01/11/11 від 01.11.2011 р. (надалі - Договір №01/11/11).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.6 Договору №01/11/11, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари, далі по тексту - Товар встановлюються в порядку, передбаченому даним Договором, на підставі замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товару, надалі - Замовлення , та вказуються в рахунках-фактурах та товаросупровідних документах на Товар. Товар поставляється партіями. Номенклатура (найменування, тип, марка) партії Товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії Товару встановлюється в порядку, передбаченому даним Договором, на підставі замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товару, надалі - Замовлення , та вказується в рахунках-фактурах та товаросупровідних документах на Товар. Покупець надсилає Постачальнику Замовлення, в якому зазначає номенклатуру, кількість та очікувальний строк поставки. Замовлення на поставку відповідної партії Товару може надсилатись будь-якими доступними засобами зв'язку (телефоном (усна телефонограма), факс, електронна пошта, поштовий зв'язок тощо). Поставка Товару (партії Товару) здійснюється Постачальником на базі поставки DDP (доставка зі сплатою мита) - рампа складу Покупця (Україна, м. Київ) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції МПТ 2010 року, або будь-якої іншої адресою, обумовленою сторонами в письмовому вигляді при погодженні Замовлення.

Позивачем в підтвердження виконання умов Договору надав суду наступні документи: Податкові накладні: від 02.11.2012 року №1 на загальну суму з ПДВ1827275,70 грн. (в т.ч. ПДВ 304545,95грн.), від 05.11.2012 року №2 на загальну суму з ПДВ 1495951,86 грн. (в т.ч. ПДВ 249325,31грн.), від 05.11.2012 року №3 на загальну суму з ПДВ 1350320,64 грн. (в т.ч. ПДВ 225053,44 грн.), від 05.11.2012 року №4 на загальну суму з ПДВ 1326829,02грн. (в т.ч. ПДВ 221138,17 грн.), від 05.11.2012 року №5 на загальну суму з ПДВ 1292880,96 грн. (в т.ч. ПДВ 215480,16 грн.), від 08.11.2012 року №6 на загальну суму з ПДВ 1494381,12 грн. (в т.ч. ПДВ 249063,52 грн.), від 09.11.2012 року №7 на загальну суму з ПДВ 1904777,28 грн. (в т.ч. ПДВ 317462,88 грн.), від 09.11.2012 року №8 на загальну суму з ПДВ 1424626,14 грн. (в т.ч. ПДВ 237437,69 грн.), від 12.11.2012 року №9 на загальну суму з ПДВ 1318009,44 грн. (в т.ч. ПДВ 219668,24 грн.), від 13.11.2012 року №10 на загальну суму з ПДВ 2325060,66 грн. (в т.ч. ПДВ 387510,11 грн.), від 13.11.2012 року №11 на загальну суму з ПДВ 1501277,04 грн. (в т.ч. ПДВ 250212,84 грн.), від 13.11.2012 року №12 на загальну суму з ПДВ 2010783,24 грн. (в т.ч. ПДВ 335130,54 грн.), від 15.11.2012 року №13 на загальну суму з ПДВ 1843103,70 грн. (в т.ч. ПДВ 307183,95 грн.), від 16.11.2012 року №14 на загальну суму з ПДВ 1716136,32 грн. (в т.ч. ПДВ 286022,72 грн.), від 19.11.2012 року №15 на загальну суму з ПДВ 1351968,54 грн. (в т.ч. ПДВ 225 328, 09 грн.), від 19.11.2012 року №16 на загальну суму з ПДВ 1164887,52 грн. (в т.ч. ПДВ 194147,92 грн.), від 21.11.2012 року №17 на загальну суму з ПДВ 1749153,32 грн. (в т.ч. ПДВ 291525,55 грн.), від 22.11.2012 року №18 на загальну суму з ПДВ 1156136,47 грн. (в т.ч. ПДВ 192689,41 грн.), від 22.11.2012 року №19 на загальну суму з ПДВ 738713,46 грн.(в т.ч. ПДВ 123118,91 грн.), від 22.11.2012 року №20 на загальну суму з ПДВ 520881,48 грн.(в т.ч. ПДВ 86813,58 грн.), від 22.11.2012 року №21 на загальну суму з ПДВ 1367024,59 грн. (в т.ч. ПДВ 227837,43 грн.), від 23.11.2012 року №22 на загальну суму з ПДВ 1257761,30 грн. (в т.ч. ПДВ 209 626,88 грн.), від 23.11.2012 року №23 на загальну суму з ПДВ 1653474,05 грн. (в т.ч. ПДВ 275579,01 грн.), від 26.11.2012 року №24 на загальну суму з ПДВ 1230577,92 грн. (в т.ч. ПДВ 205096, 32 грн.), від 26.11.2012 року №25 на загальну суму з ПДВ 1196392,80 грн. (в т.ч. ПДВ 199398, 80 грн.), від 26.11.2012 року №26 на загальну суму з ПДВ 1431939,59 грн. (в т.ч. ПДВ 238656,60 грн.), від 26.11.2012 року №27 на загальну суму з ПДВ 1759328,22 грн. (в т.ч. ПДВ 293221,37 грн.), від 27.11.2012 року №28 на загальну суму з ПДВ 1222623,70 грн. (в т.ч. ПДВ 203770,62 грн.), від 27.11.2012 року №29 на загальну суму з ПДВ 1435795,78 грн. (в т.ч. ПДВ 239299,30 грн.), від 27.11.2012 року №30 на загальну суму з ПДВ 1294559,70 грн. (в т.ч. ПДВ 215759,95 грн.), від 29.11.2012 року №31 на загальну суму з ПДВ 1756536,02 грн. (в т.ч. ПДВ 292756,00 грн.); Видаткові накладні: №0000000179 від 02.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1827275,70 грн., №0000000180 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1495951,86 грн., №0000000181 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1350320,64 грн., №0000000182 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1326829,02 грн., №0000000183 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1292880,96 грн., №0000000184 від 08.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1494381,12 грн., №0000000185 від 09.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1904777,28 грн., №0000000186 від 09.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1424626,14 грн., №0000000187 від 12.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1318009,44 грн., №0000000188 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 2325060,66 грн., №0000000189 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1501277,04 грн., №0000000190 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 2010783,24 грн., №0000000191 від 15.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1843103,70 грн., №0000000192 від 16.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1716136,32 грн., №0000000193 від 19.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1351968,54 грн., №0000000194 від 19.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1164887,52 грн., №0000000195 від 21.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1749153,32 грн., №0000000196 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1156136,47 грн., №0000000197 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 738713,46 грн., №0000000198 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 520881,48 грн., №0000000199 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1367024,59 грн., №0000000200 від 23.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1257761,30 грн., №0000000201 від 23.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1653474,05 грн., №0000000202 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1230577,92 грн., №0000000203 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1196392,80 грн., №0000000204 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1431939,59 грн., №0000000205 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1759328,22 грн., №0000000206 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1222623,70 грн., №0000000207 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1435795,78 грн., №0000000208 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1294559,70 грн., №0000000209 від 29.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1756536,02 грн.; Рахунки-фактури: №0000000209 від 29.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1756536,02 грн., №0000000208 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1294559,70 грн., №0000000207 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1435795,78 грн., №0000000206 від 27.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1222623,70 грн., №0000000205 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1653474,05 грн., №0000000204 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1431939,59 грн., №0000000203 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1196392,80 грн., №0000000202 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1230577,92 грн., №0000000201 від 26.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1653474,05 грн., №0000000200 від 23.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1257761,30 грн., №0000000198 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 520881,48 грн., №0000000199 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1367024,59 грн., №0000000197 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 738713,46 грн., №0000000196 від 22.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1156136,47 грн., №0000000195 від 21.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1749153,32 грн., №0000000194 від 19.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1164887,52 грн., №0000000193 від 19.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1351968,54 грн., №0000000192 від 16.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1716136,32 грн., №0000000191 від 15.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1843103,70 грн., №0000000190 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 2010783,24 грн., №0000000189 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1501277,04 грн., №0000000188 від 13.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 2325060,66 грн., №0000000187 від 12.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1318009,44 грн., №0000000186 від 09.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1424626,14 грн., №0000000185 від 09.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1904777,28 грн., №0000000184 від 08.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1494381,12 грн., №0000000183 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1292880,96 грн., №0000000182 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1326829,02 грн., №0000000181 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1350320,64 грн., №0000000180 від 05.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1495951,86 грн., №0000000179 від 02.11.2012 р. на загальну суму з ПДВ 1749153,32 грн.; платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи Судом досліджено копії документів та надано оцінку (стор. 56 - 122, 170 - 173, 184 - 216 том І).

Як вбачається з Акту перевірки та заперечень на позовну заяву, що під час перевірки Контролюючим органом використано довідку від 25.01.2013 року №90/226/30443501 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "АБВ -Техніка" (код ЄДРПОУ 30443501) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2012 року, за даними якої контрагент Позивача має стан 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Постачальниками ТОВ "АБВ-Техніка" у листопаді 2012 року були ТОВ "Новий Градъ", ТОВ "Євро-Транс", ТОВ "Балатон". 01.01.2012 року між ТОВ "АБВ-Техніка" та ТОВ "Новий Градъ" укладено договір поставки товару №01-10-12/1, на виконання якого ТОВ "Новий Град" виписано видаткові та податкові накладні. Суми ПДВ за цими податковими накладними включено підприємством до податкового кредиту за листопад 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у листопаді 2012 року у безготівковій формі на суму 38510966,40 грн, в тому числі ПДВ - 6180866,66 грн згідно платіжних доручень №115 від 01.11.2012 року, №116 від 02.11.2012 року, №123 від 05.11.2012 року, №128 від 14.11.2012 року, №135 від 28.11.2012 року. 01.10.2012 року між ТОВ "АБВ-Техніка" та ТОВ "Євро-Транс 2007" укладено договір поставки товару від 01.10.2012 року. Відповідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Євро-Транс 2007" №95/22.5/36984486 від 21.01.2013 року підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору поставки товару від 01.10.2012 року є неможливим. 30.11.2012 року між ТОВ "АБВ-Техніка" та ТОВ "Балатон" укладено договір оренди №11.

Виходячи із вищенаведеного, за висновком Контролюючого органу, ТОВ "АБВ-Техніка" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між Позивачем та ТОВ "Новий Градъ", ТОВ "Євро-Транс", ТОВ "Балатон" відсутні будь-які господарські зобов'язання., а отже висновки Акту перевірки про те, що господарські взаємовідносини між контрагентом Позивачем та ТОВ "Новий Градъ", ТОВ "Євро-Транс", ТОВ "Балатон" вплинули на формування Позивачем податкового кредиту є безпідставними та необґрунтованими.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, вбачається, що ТОВ "АБВ-Техніка" (30443501) станом на час прийняття рішення по даній справі не ліквідовано, згідно КВЕД (Вид діяльності): Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З урахуванням умов Договору контрагент Позивача міг поставити Позивачу товар, який зазначено в первинній документації.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні всі документи, які підтверджують реальність виконання умов договору, а отже в даному випадку Позивач не несе відповідальність за контрагента, який не відобразив у себе дані по зобов'язанням.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують подальшу реалізацію Позивачем отриманого товару від ТОВ "АБВ-Техніка", що не заперечується і Відповідачем.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, Суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні заявки на отримання та товарно-транспортні накладні, з даного приводу Суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 2.2 Договору №01/11/11, Покупець надсилає Постачальнику Замовлення, в якому зазначає номенклатуру, кількість та очікувальний строк поставки. Замовлення на поставку відповідної партії Товару може надсилатись будь-якими доступними засобами зв'язку (телефоном (усна телефонограма), факс, електронна пошта, поштовий зв'язок тощо).

З аналізу змісту Договору вбачається, що замовлення на поставу товару не вимагалось виключно документальним оформленням.

Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, а не Позивач.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0001442220 від 13.03.2013р. винесено з порушенням вимог законодавства, а отже підлягає скасуванню, а позовні вимоги Позивача задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Зелмер Україна (адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 18/20; код ЄДРПОУ 35250394) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001442220.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук