Постанова

від 23.08.2018 по справі 809/300/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4160/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Чигер І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ) у справі №809/300/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013№ 604-VIIвідповідно до п.9 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. 25.11.2013 року позивача відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та призначено щомісячне довічне грошове утримання судді. Позивач вважає, що посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений в частині 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VІ, який має становити 10 мінімальних заробітних плат, а також враховуючи встановлений статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 за №1801-VIII у 2017 році місячний розмір мінімальної заробітної плати у сумі 3 200,00 гривень. В зв`язку з наведеним, на думку позивача, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, має становити 32 000,00 гривень. 16.01.2017 року, 22.09.2017 року і 05.01.2018 року позивач звертався до відповідача про видачу довідки із врахуванням збільшення посадового окладу, однак відповідачем відмовлено у видачі довідок в зв`язку з тим, що суддям Верховинського районного суду Івано-Франківської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до штатних розписів встановлено посадові оклади у розмірі 16 000 гривень.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 19.09.2013 року за 604-VII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2013 року за №17-ос/13 ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області з 25.11.2013 року у зв`язку з поданням заяви про відставку.

16.01.2017 року позивач, як суддя, який вийшов у відставку, звернувся до територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді із 01.12.2016 року та із 01.01.2017 року для перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці (а.с.15).

19.01.2017 року позивачу надано довідку про заробітну плату №27 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.12.2016 року, згідно якого посадовий оклад судді обчислено із суми мінімальної заробітної плати - 1600 грн. Крім того, листом від 23.01.2017 року за №04/45/1387 позивача повідомлено, що станом на 01.01.2017 року посадовий оклад судді не змінювався (а.с.16).

22.09.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2017 року з врахуванням посадового окладу суддів розмірі мінімальної заробітної плати 3200 грн. Крім того, просив надати довідку про заробітну плату за період з 01.11.2011 року по 01.11.2013 року для перерахунку пенсії по інвалідності згідно статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.17-18).

13.10.2017 року відповідачем надано довідку про заробітну плату за період з 01.11.2011 року по 01.11.2013 року, а також повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2017 року із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 грн. (а.с.19).

04.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки щодо розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді для перерахунку щомісячного довічного утримання станом на 01.01.2017 року з врахуванням посадового окладу судді в розмірі 3200 грн. та про видачу довідки про заробітну плату за період з 01.01.2016 року по 01.11.2011 року для перерахунку пенсії по інвалідності згідно статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.20).

31.01.2018 року відповідачем надано відповідь, згідно якої позивача повідомлено, що з січня 2017 року суддям місцевих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до штатних розписів, встановлено посадові оклади у розмірі 16 000 грн., а також надано довідку №52 від 01.02.2018 року щодо розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді для перерахунку щомісячного довічного утримання станом на 01.01.2018 року і довідку №15 від 06.02.2018 року щодо заробітної плати за період з 01.01.2016 року по 31.10.2011 року (а.с.21-22).

Станом на 01.01.2018 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16 000,00 гривень, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 01.02.2018 за №52.

Крім того, згідно довідки за №16/Т-15 від 06.02.2018 року, виданої Косівським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України Івано-Франківської області, ОСОБА_1, нараховано і виплачено суддівську винагороду станом на 01.01.2017 року в загальному розмірі 33430,56 грн., в тому числі за січень 2017 року - 33 430,56 грн., лютий 2017 року - 33430,56 грн., за березень 2017 року - 33 430,56 грн., за квітень 2017 року - 33430,56 грн., за травень 2017 року - 33 430,56 грн., за червень 2017 року - 33 430,56 грн., за липень 2017 року - 33 430,56 грн., за серпень 2017 року - 33430,56 грн., за вересень 2017 року - 33 430,56 грн., станом на 01.10.2017 року в загальному розмірі 33 461,76 грн., в тому числі за жовтень 2017 року - 33 431,76 грн., за листопад 2017 року - 33 431,76 грн., за грудень 2017 року - 33 431,56 грн., січень 2018 року - 33 431,76 грн. (а.с.24-25).

Позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 за №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пункту 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Дана обставина визнається і не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Надання довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачене Розділом III. "Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання" Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст.119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Згідно з ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Приписами ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІ з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 грн.

Згідно з ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-19 з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1762 гривні.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01.01.2018 складає 3723 грн.

Нормами ч.1 ст.135 Закону №1402 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 22 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 23 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Так, частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що для визначання суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання слід застосовувати норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у довідках про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, станом на 01.01.2017 та станом на 01.01.2018 зазначено 30400,00 грн, з них: 16000,00 грн., посадовий оклад, 12800,00 грн., надбавка за вислугу років (80%) та 1600.00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) (а.с.23).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що на підставі п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду про відмову у відкритті провадження у зразковій справі від 29.03.2018 у справі №806/855/18 (№Пз/9901/28/18) та у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №825/933/17 (К/9901/112/17), від 21.02.2018 у справі №802/1590/17-а (К/9901/717/17), від 12.03.2018 у справі №806/1738/17 (К/9901/5551/17), від 23.03.2018 у справі №808/9191/17 (К/9901/1494/17 808/919/17) і від 31.03.2018 у справі №825/1231/17 (К/9901/24076/18), відповідно до якої, видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Взявши до уваги викладене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 01.01.2017 та 01.01.2018 розмір посадового окладу судді районного суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, становить 16 000 грн, тому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області під час формування довідок про виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 та врахування посадового окладу у розмірі 16000 грн., діяло на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені законами України.

Колегія суддів врахувавши наведені вище аргументи, приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі №809/300/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складений 31 серпня 2018 року.