Рішення

від 31.08.2018 по справі 2-730/12

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-730/12

Провадження № 2/344/1309/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги обгрунтовано тим, що 14.05.2008 року між ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №166/10, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 16670грн. у порядку та на умовах, визначених Договором та Додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і складатимуть невід'ємну частину цього Договору. За користування кредитом відповідач, відповідно до кредитного договору зобов'язувалась сплачувати 24% річних. Повернення кредиту на користь банку передбачалось шляхом списання коштів з поточного рахунку відповідача, який був відкритий відповідно до кредитного договору. Відповідач зобов'язувалась щомісячно до дати, встановленої у Графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів встановлених в графіку. Проте відповідач порушила свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Загальна сума заборгованості відповідача перед банком відповідно до розрахунку станом на 27.02.2012 року становить 39456,94грн., з яких: 16670грн - заборгованість за кредитом; 15152,07грн. - відсотки за користування кредитом; 6001,20грн. - комісія за РО; 1633,67грн. - неустойка. У зв'язку з наведеним просив стягнути з відповідача на користь ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 39456,94грн. та витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, за змістом якої, заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив розглядати даний спір у відсутності представника. Крім цього у заяві вказав, що відповідно до ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , 27.03.2018 року між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТзОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено Договір відступлення прав вимоги № 6795, за умовами якого ПАТ ВіЕйБі Банк відступило, а ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал набуло права вимоги до позичальників ПАТ ВіЕйБі Банк , в тому числі до ОСОБА_2 Тому на даний час кредитором за умовами кредитного договору від 14.05.2008 року № 166/10 є ТзОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал .

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечили, посилаючись на відзив (а.с.236-237 т.1), зазначили, що відповідач втратила свій паспорт, який був їй виданий 02.03.2000 року серії СС №896939. 12.03.2002 року у зв'язку з його втратою, ОСОБА_2 було видано інший паспорт серії СС № 095441. По втраченому паспорту невідома особа шляхом вчинення шахрайських дій вклеїла у втрачений паспорт відповідача свою фотографію та таким способом отримала кредит. Відповідач кредит не отримувала. У заяві на отримання кредиту є ряд записів, які не відповідають дійсності. На підставі наведеного просили в задоволенні позові відмовити.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Заслухавши відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вдповідно до кредитного договору №166/10 від 14.05.2008 року, укладеному між ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 банк та ОСОБА_2, банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 16670грн. в порядку та на умовах, визначних цим Договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невід'ємну частину цього Договору. Кредит надавався позичальнику на поточні потреби. Строк користування кредитом: по 13.05.2011 року включно (а.с.6-12,13,14-15,16-17,201-204,205,206,207 т. 1).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5), відповідач порушила свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Загальна сума заборгованості відповідача перед банком станом на 27.02.2012 року становить 39456,94грн., з яких: 16670грн - заборгованість за кредитом; 15152,07грн. - відсотки за користування кредитом; 6001,20грн. - комісія за РО; 1633,67грн. - неустойка.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що матеріали справи містять ряд суперечливих обставин, зокрема щодо укладення між даними сторонами 14.05.2008 року Кредитного договору №166/10 .

Відповідач ОСОБА_2 посилається та те, що 14.05.2008 року вона не укладала кредитний договір №166/10 з ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 банк , оскільки паспорт серії СС № 896939 від 02.02.2000 року нею було втрачено, та 12.03.2002 року було видано новий серії СС№095441.

Дані обставини підтверджуються зокрема довідкою Управління ДМС в Івано-Франківській області №8991 від 11.11.2016 року, в якій зазначено що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно документована паспортом громадянина України серії СЕ №195441 виданого 12.03.2002 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області на підставі паспорта СС № 896939 виданого 02.03.2000 року Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області у зв'язку із втратою (а.с.109 т. 1 ).

З копій самих паспортів (а.с.18-19, 209, 238, 242 т.1), видно, що на прізвище ОСОБА_2 у даних паспортах вклеєно дві різні фотографії.

У паспорті серії СС № 896939 від 02.02.2000 року, який було втрачено відповідачем, зазначено місце реєстрації ОСОБА_2 - з 20.12.2006 року АДРЕСА_1, однак з копії будинкової книжки, наданої відповідачем (а.с.243-248 т. 1) вбачається, що ОСОБА_2 з 27.07.1984 року по 06.09.2017 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із заявки на отримання кредиту, яка є частиною кредитного договору №166/10 від 14.05.2008 року, вбачається, що у ній є ряд записів, про які вказує відповідач, зокрема про те, що ОСОБА_2 працювала в м. Києві, що у 2006 році придбала автомобіль та квартиру, про те, що у ОСОБА_2 є одна дитина, які не відповідають дійсності. Відповідач зазначила, що у неї є двоє дітей, про що долучено відповідні свідоцтва про народження (а.с.252,253 т. 1), а також заперечила придбання квартири та автомобіля в м. Києві.

Отже, виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів, та на умовах, зазначених у позовній заяві, а відповідно - розміру заборгованості, що позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім цього як вказує сам позивач у своєму клопотанні від 31.07.2018 року, відповідно до ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , 27.03.2018 року між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТзОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено Договір відступлення прав вимоги № 6795, за умовами якого ПАТ ВіЕйБі Банк відступило, а ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал набуло права вимоги до позичальників ПАТ ВіЕйБі Банк , в тому числі до ОСОБА_2

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача також не підлягають.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 177, 202, 205, 207, 509, 626, 629, ЦК України , статями 4, 5, 12, 13, 76-79, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя: О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 31.08.2018 року.