Постанова

від 29.08.2018 по справі 363/2391/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/2391/17 Головуючий у І інстанції Баличева М. Б. Провадження № 22-ц/780/3254/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 45 29.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Енергобанк на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Енергобанк до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,-

встановила:

у червні 2017 року ПАТ Енергобанк звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 02 жовтня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області було ухвалено рішення про задоволення вимог ПАТ Енергобанк та в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором ТОВ Компанія Енерготрейд звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на садовий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, загальною площею 0,112 га, кадастровий номер 32218864 00:36:070:0103, які розташовані за адресою : Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, садове товариство Ювілейний , урочище Бурилово , вул. Лісова, 53, шляхом визнання права власності за ПАТ Енергобанк .

03 лютого 2016 року в рахунок часткового погашення заборгованості перед Банком, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було здійснено реєстрацію права власності за реєстровим №13180657 на вказаний садовий будинок та земельну ділянку.

Дана інформація була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Оскільки позивач позбавлений можливості реалізувати право власності та право володіння майном, через неможливість входу до приміщення та наявність в нього особистих речей та іншого майна відповідача, а ОСОБА_2 в свою чергу не надає можливості позивачу безперешкодно користуватися та розпоряджатися вказаним майном, тому змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Просило суд, усунути перешкоди для ПАТ Енергобанк у користуванні власністю - садовим будинком, загальною площею 245,00кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, садове товариство Ювілейний , урочище Бурилово , вул. Лісова, 53, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом та заборонити користуватися цим приміщенням; виселити відповідача з вказаного садового будинку шляхом звільнення з приміщення від його майна та/або домашніх тварин.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ Енергобанк подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а також ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що однією з матеріально-правових підстав подання позову про виселення слугувало набуття ПАТ Енергобанк права власності на домоволодіння шляхом звернення стягнення на об'єкт нерухомості на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року по цивільній справі №363/3157/14, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року в порядку ст. 33 ЗУ Про іпотеку .

Сукупність норм матеріального права, ст.ст. 33,40 Закону України Про іпотеку дають підстави для задоволення позову про виселення відповідача з житлового приміщення/будинку.

В оскаржуваному рішенні головуючий суддя взагалі не згадує про вказані норми матеріального права, не зазначає підстав, які унеможливлюють застосування норм права до спірних правовідносин.

Крім цього, на момент розгляду справи по суті, відповідачем жодним чином не підтверджено відсутність майна або речей відповідача, що перебувають на території домоволодіння №53 по вул. Лісова.

Факт реєстрації відповідача за іншою адресою, відмінною від адреси місця знаходження нерухомого майна не може являтися окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем є фізична особа, яка має право вільного вибору місця проживання та перебування.

Просило, скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 подав відзив, мотивуючи його тим, що через відсутність доказів на підтвердження обставин викладених в позовній заяві, представником позивача подане клопотання про проведення виїзної перевірки та встановлення фактичних даних про осіб, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1., Новосілківська сільська рада, с/т Ювілейний , ур. Бурилово , вул. Лісова, 53 що також підтверджується ухвалою суду від 23 листопада 2017 року про витребування доказів, а тому посилання апелянта на те, що акт обстеження наданий Новосілківською сільською радою не являється належним та допустимим доказом виглядає нелогічно.

Позивачем при розгляді позовної заяви було документально підтверджено, що ним зареєстровано за собою право власності на садовий будинок загальною площею 245,00кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,112 га., кадастровий номер 3221886400:36:070:0103, що розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., Новосілківська сільська рада, с/т Ювілейний , ур. Бурилово , вул. Лісова, 53, таким чином набувши право власності на дане майно і отримали право на користування та розпорядження вищезазначеним майном.

При розгляді позовної заяви у суді першої інстанції, зі сторони позивача не було надано жодних доказів на підтвердження фактів викладених в позовній заяві, а саме: перебування у приміщенні домашніх тварин та особистих речей ОСОБА_2, та того, що саме ОСОБА_2 позбавляє можливості реалізувати право власності та право володіння позивачу.

Просив апеляційну скаргу ПАТ Енергобанк залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ Енергобанк були задоволені та звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ Компанія Енерготрейд за кредитним договором №1009-07 від 14 вересня 2010 року в розмірі 3260000 грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки від 14 вересня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1680 шляхом визнання права власності за ПАТ Енергобанк на нерухоме майно: садовий будинок, загальною площею 245,00кв.м., та земельну ділянку загальною площею 0,112 га, кадастровий номер 3221886400:36:070:0103, що розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада Вишгородського району, садове товариство Ювілейний , урочище Бурилово , вул. Лісова, 53.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року залишено без змін.

Відповідно до відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 13180657 було внесено запис про державну реєстрацію права власності за ПАТ Енергобанк на садовий будинок, загальною площею 245,00 кв. м., та земельну ділянку загальною площею 0,112 га, кадастровий номер 3221886400:36:070:0103, що розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, садове товариство Ювілейний , урочище Бурилово , вул. Лісова, 53, на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року.

Листом від 20 лютого 2018 року №42/02-31 Новосліківська сільська рада Вишгородського району Київської області повідомила, що садовий будинок який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, садове товариство Ювілейний урочище Бурилово , вул. Лісова, 53 - не є житловим, а тому зареєстрованих в будинку осіб немає. Під час відвідування вказаного будинку встановлено, що в ньому на даний час ніхто не проживає та доступу до будинку немає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача вільно користуватися своєю власністю не було порушено відповідачем, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 перешкоджає ПАТ Енергобанк вільно користуватись та розпоряджатись садовим будинком та земельною ділянкою не надано, як і не було надано підтверджень того, що особисті речі та тварини знаходиться в спірному судовому будинку та земельній ділянці.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно зі ст.383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до вимог ч.1 ст.391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В ст.317 ЦК України передбачено, що власнику належать правомочності щодо вільного користування, володіння та розпорядження своїм майном, здійснення власником своїх прав не повинно залежати від волі інших осіб.

За змістом ст.386 цього ж Кодексу , власник майна може вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.

Аналогічні за змістом положення закріплені у приписах ст.ст. 78 , 90 ЗК України , що гарантують захист прав та законних інтересів власників та користувачів земельних ділянок.

Також, у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності .

Частинами 1,3 ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до положень статей 391 , 396 ЦК України , позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння , порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки права та законні інтереси позивача відповідачем порушені не були .

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 381-384, ЦПК України , колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергобанк залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді