Постанова

від 20.08.2018 по справі 540/318/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/318/17 Номер провадження 22-ц/786/1515/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Хіль Л.М.

За участю секретаря Кальник А.М.

Розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року в складі судді Косик С.М. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Машівська державна нотаріальна контора, Малонехворощанська сільська рада Машівського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання майна спільною сумісною власністю ,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання майна спільною сумісною власністю , в якому просила встановити юридичний факт, що померлий 11.08.2016 року її син ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3 в період з вересня 2003 року по 11.08.2016 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, разом із земельною ділянкою площею 2,00 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташовані в с. Мала Нехвороща, пров. Ботанічний, 14 та автомобіль марки GEELY, спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_3; зобов'язати ПП Полтавське БТІ Інвентаризатор провести інвентаризацію, виготовити технічний паспорт на житловий будинок та видати їй особисто виготовлений технічний паспорт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її син ОСОБА_6, який помер 11.08.2016 року з 2003 року і по день смерті перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, з якою вони спільно проживали з 2005 року в с. Мала Нехвороща пров. Ботанічний, 14, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, приймали участь у спільних витратах, дбали один про одного.

Будинок за вказаною вище адресою, разом із земельною ділянкою площею 2,00 га, був придбаний її сином та ОСОБА_3 за спільні кошти згідно договору купівлі-продажу, як і придбаний в 2013 році за спільні кошти автомобіль марки GEELY.

Для придбання сином автомобіля вона на його прохання взяла кредит в банку в сумі 91788 грн.

Придбане майно було оформлено на ім'я ОСОБА_3, що в подальшому, після смерті ОСОБА_6, стало підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого сина, одночасно з тим фактом, що її син не перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи : Машівська державна нотаріальна контора, Малонехворощанська сільська рада Машівського району, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання майна спільною сумісною власністю відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Машівського районного суду від 26.04.2017 року арешт на належне ОСОБА_7 на праві приватної власності майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: пров. Ботанічний, 14 в с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області; земельну ділянку площею 2,00 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства по пров. Ботанічний, буд. 14 в с. Мала Нехвороща; транспортний засіб GEELY, модель FE-1, № кузова L6T7824S7DN031593, № двигуна JL4G15DD5NS01741, рік випуску 2013 року, номерний знак НОМЕР_1.

Відмова в задоволенні позову обумовлена недоведеністю належними та допустимими доказами факту проживання сина позивача разом із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2003 року по день смерті ОСОБА_6 - 11.08.2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати а ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Вважає, що суд дав неналежну оцінку доказам по справі, як письмовим, так і показанням свідків, які в кількості більше 10 чоловік були допитані в судовому засіданні та однозначно підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на протязі багатьох років в належному їм будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи недоведеністю факту постійного проживання її разом з ОСОБА_6, відсутністю в них спільних прав та обов'язків, ведення спільного господарства та побуту.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, що з'явилися в судове засідання, приходить до висновку про її часткове задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно свідоцтва про народження серії І-ЯК № 427864 від 24 грудня 1970 року позивач ОСОБА_2 є матір'ю померлого 11.08.2016 року ОСОБА_6

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 45402272 від 12.10.2016 по Машівській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6 була заведена спадкова справа за № 148/2016 у спадковому реєстрі 59640070.

Позивач являється спадкоємицею майна померлого за законом та належним чином прийняла спадщину після смерті сина, про що свідчить її заява до Машівської ДНК, зареєстрована 25.10.2016 року.

В свій час ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_8, який було розірвано рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 20.08.2008 року, від якого має двох дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 Дмитра13.07.1995 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії І-КЕ № 069730 від 11.08.2008 року та серії І-КЕ № 269180 від 25.08.1995 року.

В свою чергу відповідач ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 07.07.1994 року по 22.11.2003 року.

Таким чином, спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його мати - позивач по справі ОСОБА_2 та двоє повнолітніх дітей.

З довідки Малонехворощанської сільської ради № 228 від 05.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_6 на день смерті - 11.08.2016 року фактично проживав за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_2.

За вказаною адресою була зареєстрована та проживала відповідач.

Після смерті ОСОБА_6 відповідач здійснила його поховання, що підтверджується довідкою Малонехворощанської сільської ради від 12.08.2016 №176.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовим доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3, суд виходив з підстав недоведеності вказаного факту, оцінивши при цьому покази свідків як недостатні для встановлення факту проживання однієї сім'єю, надаючи перевагу при цьому позиції самого відповідача про те, що хоча померлий син позивачки і проживав з нею в одному домоволодінні, про те фактичним чоловіком не являвся, спільного господарства вони не вели, в кожного були окремі бюджети та витрати.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком.

За змістом ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводячи факт проживання однією сім'єю її сина та відповідача ОСОБА_3, позивач просила допитати в судовому засіданні свідків, які є сусідами та знайомими останніх, надала письмові докази та довідки, яким суд дав невірну правову оцінку.

Так, в довідці №218 від 05.10.2016 р. за підписом голови Нехворощанської сільської ради зазначено, шо ОСОБА_6 на день смерті фактично проживав за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_2, за якою проживає та зареєстрована ОСОБА_3. Вказана довідка видана на підставі акту обстеження.

З самого акту, складеного та підписаного депутатом сільської ради та сусідами ОСОБА_3 вбачається, що за адресою в с. Мала Нехвороща, пров. Ботанічний, 14 зареєстрована та проживає ОСОБА_3, а також не зареєстрований, але який фактично проживав до своєї смерті ОСОБА_6.

У своїй відповіді директора ТОВ Компанія Фармко повідомляє, що після смерті ОСОБА_6 належна йому допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатності була видана ОСОБА_3 на підставі наданої нею довідки з сільської ради №187 від 30.08.2016 р.

В ході розгляду справи судом були допитані свідки зі сторони позивача, які , будучи сусідами та односельцями останніх, одностайно стверджували про тривале спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в одному будинку, ведення ними одного господарства, які в очах односельців являлись чоловіком та дружиною. При цьому вказані особи проживаючи разом, будували та ремонтували свій житловий будинок, тримали підсобне господарство, разом відвідували спільні свята та навіть отримували приз в номінації 10 років подружнього життя .

Критично оцінивши зазначені докази та не врахувавши їх при вирішенні спору, суд безпідставно прийняв до уваги позицію відповідача, яка заперечувала факт проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що самою ОСОБА_3 в ході розгляду справи не було надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, її позиція зводилась лише до незгоди з показами свідків та власних коментарів з приводу довідок, на підставі яких вона дійсно отримувала кошти як на поховання ОСОБА_6, так і за місцем його роботи.

Враховуючи, що відповідач наданих позивачем доказів не спростувала, не виконала свого обов'язку по доказуванню і наданню суду доказів, які б доводили обставини, якими вона заперечувала позов, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем ОСОБА_2 своїх вимог.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дано невірну оцінку доказам по справі, що в свою чергу призвело до помилкового вирішення спору та висновків про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Отже, враховуючи , що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 89 ЦПК України була надана невірна оцінка зібраних по справі доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спірного автомобіля об'єктом спільної сумісної власності подружжя підлягає скасування, з постановленням в цій частині нового рішення.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30.07.2013 року ОСОБА_3 являється власником автомобіля марки GEELY модель FE-1, чорного кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання вказаного автомобіля спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3, суд виходив з відсутності доказів щодо придбання спірного авто внаслідок спільної праці чи за спільні кошти зазначених осіб.

При цьому, суд не звернув увагу на те, що згідно вказаного правового висновку питання щодо спільної праці та інших трудових зусиль, необхідних для набуття в подальшому спільного майна, підлягає обов'язковому з'ясуванню в спорах щодо поділу майна, набутого сім'єю, яка проживала без реєстрації шлюбу.

Між тим, даний спір не стосується питання розподілу майна між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а стосуються виключно встановленню факту такого проживання та визнання придбаного за цей час майна об'єктами спільної сумісної власності, що повністю узгоджується з положеннями ст.ст. 74, 60, 61 СК України.

Проте, в будь-якому випадку, колегія суддів не може погодитись з висновками суду стосовно того, що спірний автомобіль вартістю 99999 грн. було придбано відповідачем одноособово за готівкові кошти в сумі 55000 грн. та кредитні кошти, які ОСОБА_3 взяла в Астра Банк , та на який банк наклав обтяження в якості забезпечення нею виконання кредитного договору.

Так, вказаний автомобіль був придбаний та зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 30.07.2013 року, про що внесені дані у відповідний реєстр та видано власнику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Сам по собі факт укладання ОСОБА_3 вже як власницею автомобіля інших кредитних договорів, де останній виступав в якості забезпечення його виконання, не має жодного правового значення та не свідчить про придбання такого автомобіля за рахунок отриманих вже після його купівлі інших кредитних коштів.

Крім того, поза увагою суду залишились надані позивачем докази про джерела доходу її сина ОСОБА_6 під час спільного проживання з відповідачем, а відтак не надано оцінки можливості придбання автомобіля саме за рахунок їх спільних коштів та доходів, отриманих внаслідок ведення спільного підсобного господарства.

Беручи до уваги встановлені обставини, які свідчать про факт проживання відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, набуте ними майно у вигляді транспортного засобу - автомобіля марки GEELY модель FE-1, чорного кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 - є їх спільною сумісною власністю, на яке поширюється правовий режим, визначений положеннями ст.ст. 60, 61 СК України.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, оскільки положення статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_6 перебував в зареєстрованому шлюбі до 03.08.2008 року з ОСОБА_8, по справі відсутні підстави для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: пров. Ботанічний, 14 в с. Мала Нехвороща Машівського району Полтавської області та земельної ділянки площею 2,00 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства за вищевказаною адресою, оскільки спірний будинок та земельна ділянка були придбані 26.08.2005 року.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання автомобіля марки GEELY спільною сумісною власністю подружжя підлягає скасуванню з постановити в цих частинах нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання автомобіля марки GEELY спільною сумісною власністю подружжя скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

Встановити факт, що померлий 11.08.2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.09.2008 року по 11.08.2016 року.

Визнати автомобіль НОМЕР_2, придбаний 30.07.2013 року та зареєстрований на ім я ОСОБА_3 - є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2018 року.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1