Постанова

від 21.08.2018 по справі 509/4214/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2226/18

Номер справи місцевого суду: 509/4214/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Драганової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 у справі за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2 (треті особи - концерн Військторгсервіс , Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Кочко В.К. у м. Овідіополь Одеської області 07 серпня 2017 року об 11 год. 34 хв.,-

встановила:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1266-V від 09 вересня 2008 рокута зобов'язання повернути земельну ділянку (а. с. 3-10).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що на підставі державного акту на право постійного користування квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої на даний час є КЕВ м. Одеси, у 1986 році ВК Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування спірна земельна ділянка, на частині якої розміщені будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за ДП Міністерства оборони України Оздоровчий комплекс Ювілейний , яке у подальшому було реорганізовано шляхом його приєднання до ДП Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування , правонаступником якого на теперішній час є Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі . Згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 11 липня 2003 року № 459, за ДП МОУ визнано право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу Ювілейний , що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6. На підставі вказаного розпорядження 14 липня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Оздоровчого комплексу Ювілейний (37 будівель та споруд). На підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 09 вересня 2008 року за № 1266-У ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1. Позивач вважає, що вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм законодавства України і вказана земельна ділянка незаконно передана у власність ОСОБА_2, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси задоволено. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1266-V від 09.09.2008 року. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси земельну ділянку площею 0,085 га, вартістю 178 432 гривень, що розташована по АДРЕСА_1, межі якої визначено у державному акті серії НОМЕР_1 (а. с. 167-170).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: на думку апелянта, судом першої інстанції не було застосовано наслідків спливу строку позовної давності, про що було заявлене третьою особою; Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області мала передбачені законом повноваження щодо передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки; матеріали справи свідчать про наявність згодиМіністерства оборони України на вилучення вказаної земельної ділянки (а. с. 177-183).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі державного акту на право постійного користування квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (правонаступником якої на даний час є КЕВ м. Одеси) у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Молодіжненська сільська рада). На частині вказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України Оздоровчий комплекс "Ювілейний (далі - ДП МОУ ОК Ювілейний ), яке у подальшому, відповідно до наказу Міністра оборони України від 25 липня 2006 №454, було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування , правонаступником якого на теперішній час є Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі . Згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 11 липня 2003 року №459, за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу Ювілейний , що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6. На підставі вказаного розпорядження 14 липня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Оздоровчого комплексу Ювілейний (37 будівель та споруд). 20 березня 2008 року Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1121- V Про надання дозволу на підготовку технічної документації по складанню державних актів на право власності

безкоштовно громадянам України (згідно додатку) на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 (далі - рішення № 1121 -V).

У подальшому, рішенням Молодіжненської сільської ради №1266-V від 09 вересня 2008 року:

- затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с. Молодіжне (зокрема за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6/4);

- передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) безкоштовно у власність громадян України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с. Молодіжне;

- видано державні акти на право власності на землю.

Так, на підставі вищевказаного рішення Молодіжненської сільської ради, ОСОБА_2, видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 11 липня 2003 року № 459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу Ювілейний , що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6. На підставі вказаного розпорядження 14 липня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Оздоровчого комплексу Ювілейний (37 будівель та споруд).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Молодіжненська сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які належать до земель державної власності, категорія землі оборони .

Відповідно, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га був виданий ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим такий державний акт має бути визнаний недійсним, а відповідача необхідно зобов'язати передати Міністерству оборони України в особі квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеса спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2016 року до суду першої інстанції надійшло клопотання третьої особи - Молодіжненської сільської ради про застосування строків позовної давності (а.с. 36-41).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про застосування строків позовної давності, не дають підстав для її застосування. Відповідач ОСОБА_2 заяви про застосування строків не подавав.

Так, представник Міністерства оборни України посилався на те, що до жовтня 2014 року Міністерство оборони було не обізнано в питаннях про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони площею 2,1 га в межах с. Молодіжного у 2007 році і прийняття Молодіжненською сільською радою рішень №716-V від 25 травня 2007 року, №1121-V від 09 вересня 2008 року про передачу земельної ділянки із земель оборони громадянам України.

Відповідно до вимог ст. 261 ч.1 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач про порушення свого права дізнався в жовтні 2014 року, а звернувся до суду з позовом у листопаді 2016 року, суд вважав, що строк позивачем не було пропущено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 про наявність уМолодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області передбачених законом повноважень щодо передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки, оскількивідповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент прийняття рішення про вилучень із земель оборони земельної ділянки загальною площею 2,10 га) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Відтак, Молодіжненська сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатись спірними земельними ділянками, які належать до земель державної власності, категорії землі оборони .

При цьому слід зауважити, що ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України безпосередньо земельна ділянка площею 2,10 га військового містечка №1 до комунальної власності не передавалась, оскільки існує особливий, передбачений законодавством порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття Молодіжненською сільською радою рішення № 716-У від 25 травня 2007 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності , при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Тому, Молодіжненська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, на якій фактично розташоване державне підприємство (станом на 2007 рік - ДП Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування , Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі ).

Крім того, згідно ст. 13 ч. 1 п. п. а , є ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, вищевказаною нормою права розпорядження землями оборони відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Проте, Кабінет Міністрів України рішення про передачу до комунальної власності земельних ділянок військового містечка №1 (на яких розташована нерухоме майно оздоровчого комплексу Ювілейний ) не приймав.

Водночас, 31 січня 2007 дорученням Кабінету Міністрів України №4889/3/1-07 Міністерству оборони України зупинені операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі у комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення, разом з цими об'єктами.

Крім того, на вищезазначеній земельній ділянці дотепер розміщені об'єкти нерухомого державного майна, які перебувають у власності держави в особі Міністерства оборони України, та на праві господарського відання закріплені за Концерном Військторгсервіс .

Відповідно до ст. 5 Закону України Про управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок списання об'єктів державної власності.

Так, відповідно до п. 5 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314, списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання. Рішення про надання згоди на списання нерухомого майна приймається суб'єктом управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України не приймались будь-які рішення про надання згоди на списання об'єктів нерухомого державного майна бази відпочинку Ювілейна , Фонд державного майна відповідне погодження не надавав.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 на те, щосудом першої інстанції не було застосовано наслідків спливу строку позовної давності, про що було заявлене третьою особою, з наступних підстав.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Верховним судом України в постанові від 16 вересня 2015 № 6-68цс15 вказано, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Так, представником третьої сторони на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області в своїх запереченнях було наголошено, що в жовтні 2014 році Перший заступник військового прокурора Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача - Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Також третьою особою у своїх запереченням заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки вони вважали, що позивачам було відомо або могло бути відомо про прийняті Молодіжненською сільською радою Рішення № 716-У від 25 травня 2007 року, №1121-У від 20 березня 2008 року та № 1266-У від 09 вересня 2008 року.

Однак, згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачу - Міністерству оборони України, стало відомо про прийняті вищевказані Рішення та про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони в жовтні 2014 році.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36 Закону України Про прокуратуру передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином, в даному випадку, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо захисту прав інтересів держави в земельних правовідносинах. Тому перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. Таку правову позицію щодо застосування строків позовної давності викладено у Постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 у справі № 907/238/15.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що про спірні Рішення було відомо лише Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси, начальник якого і направив на адресу Молодіжненської сільської ради листа № 661 від 23 квітня 2007 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що про прийняті Рішення № 716-У від 25 травня 2007 року, №1121-У від 20 березня 2008 року та № 1266-У від 09 вересня 2008 року та про передачу Молодіжненській сільській раді земельної ділянки із земель оборони було відомо позивачу - Міністерству оборони України.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 30 серпня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе