Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/6424/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року № 826/6424/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянув в порядку письмового провадження

за позовомАрбітражного керуючого ОСОБА_1 до треті особиМіністерства юстиції України Головне територіальне управління юстиції у Київській області Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач або МЮУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі також - третя особа 1 або Головне управління), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі також - третя особа 2 або Дисциплінарна комісія), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3935/5 від 11 грудня 2017 року, яким анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючою (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1416 від 17 липня 2013 року, видане ОСОБА_1.

2. Зобов'язати Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3935/5 від 11 грудня 2017 року, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1416 від 17 липня 2013 року, видане ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ відповідача є таким, що прийнятий з порушенням вимог статті 19 Конституції України та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не відповідає критеріям, встановленим положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що обумовлює його незаконність та необґрунтованість, отже підлягає скасуванню, оскільки порушує права та законні інтереси позивача.

Представник Головного управління подав суду письмові пояснення, в яких наголосив, що проведення перевірки діяльності позивача під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 1/36 В про банкрутство ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології здійснено на підставі наданих законом повноважень та у відповідності до встановлених Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, вимог, отже висновки органу контролю стосовно встановлених порушень у діяльності арбітражного керуючого ґрунтуються на матеріалах справи № 1/36 Б про банкрутство ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології , що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Представник відповідача та третьої особи 2 у відзиві на позов зазначив, що не погоджується з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги вважаючи позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки спірний наказ є лише наслідком виконання рішення Дисциплінарної комісії, якою встановлені обставини грубого порушення вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999, отже відповідач діяв у відповідності до законодавства України.

Представником третьої особи 1 у письмових поясненнях по суті спору зазначено, що перевірка позивача здійснена на законних підставах, виявлені порушення відповідають фактичним обставинам, отже прийняття спірного наказу є правомірним, з огляду на що відсутні підстави для його скасування.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1416 від 17.07.213 та ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.03.2016 був призначений ліквідатором боржника ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології .

На підставі скарги Головного управління ДФС у Житомирській області від 26.06.2017 № 504/10-110 щодо, зокрема, затягування процедури ліквідації, Головним управлінням відносно позивача було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого з 13.09.2017 по 15.09.2017, за результатами якої складено довідку від 15.09.2017 № 33/17, якою зафіксовано, що у зв'язку з пропущенням строку виконання повноважень, усунення порушень абзацу 2 частини першої статті 23, абзацу 2 частини п'ятої, частини шостої статті 3 1 , абзацу 2, 3, 4, 6, 7, 15 частини першої статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 є неможливим.

Також, Головним управлінням складено відносно позивача акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 26.09.2017 № 57/17, в якому зазначено про грубе порушення позивачем прав та законних інтересів боржника та кредиторів боржника внаслідок грубих порушень абзацу 2 частини першої статті 23, абзацу 2 частини п'ятої, частини шостої статті 3 1 , абзацу 2, 3, 4, 6, 7, 15 частини першої статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 (не вжито заходів, направлених на розірвання Договору зберігання та Договору оренди нерухомого майна; не здійснено заходів щодо захисту майна; не прийнято до свого відання майна боржника, не вжито заходів по забезпеченню його збереження; не виконані функції з управління та розпорядження майном; не здійснено інвентаризації та оцінки майна; не сформовано ліквідаційну масу; запит з метою виявлення майна банкрута, що знаходить у третіх осіб, направлені до компетентних установ та організацій, що здійснюють реєстрацію права власності, через 15 місяців після призначення позивача ліквідатором банкрута; не реалізовано майно банкрута для задоволення вимог кредиторів), які через пропущення строку виконання повноважень неможливо усунути, у зв'язку з чим органом контролю буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

На підставі вищезазначеного акта, Головне управління скерувало відповідачу пропозицію від 27.09.2017 № 2053-5-1/5 щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, на підставі якої було оформлене відповідне подання № 1036 від 11.10.2017 про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з протоколу засідання Дисциплінарної комісії № 65/11/17 від 01.11.2017 (з окремою думкою) за результатом розгляду подання № 1036 від 11.10.2017 вирішили внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Враховуючи прийняте рішення, Дисциплінарною комісією було скеровано на адресу МЮУ подання № 779 від 01.11.2017 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Зокрема, на підставі зазначеного подання Дисциплінарної комісії від 01.11.2017 № 779, наказом МЮУ від 11.12.2017 № 3935/5 Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ОСОБА_1 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1416 від 17.07.2013.

Також, зазначеним наказом Департаменту з питань судової роботи та банкрутства доручено забезпечити внесення запису про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, Ліквідаторів) України.

Вважаючи такий наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2343-XII (далі також - Закон).

У редакції Закону від 30.06.1999 № 784-XIV, відповідно до його прикінцевих положень, його положення застосовуються арбітражними судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після 1 січня 2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології порушено господарським судом Житомирської області ще у 2006 році.

Частиною першою статті 1 Закону, зокрема, визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. У разі коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у встановленому цим Законом порядку арбітражний суд має право призначити арбітражним керуючим працівника державного органу з питань банкрутства за поданням останнього.

Згідно діючої редакції Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

За приписами частини першої, третьої статті 4 діючої редакції Закону, арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до частини першої, другої, одинадцятої, дванадцятої статті 41 Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, окрім іншого: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 22 Закону в редакції від 30.06.1999 № 784-XIV, у випадках, передбачених цим Законом, арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Арбітражний суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону в редакції від 30.06.1999 № 784-XIV, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013, зазначений Закон було викладено у новій редакції.

Зокрема, введеною в дію статті 105, 107, 109 Закону, якими передбачена відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та дисциплінарні стягнення.

За приписами частини першої статті 105 Закону, дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно зі статтею 107 Закону, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статі 107).

Відповідно до статті 109 Закону, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Аналогічні положення містяться й в діючій редакції Закону.

Разом з тим, судом встановлено, що фактично проступок виявлено у вересні 2017 року (зафіксовано у довідці від 15.09.2017 № 33/17 та акті від 26.09.2017 № 57/17), а спірний наказ виданий відповідачем лише у грудні 2017 року.

Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення встановлює Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (далі також - Порядок).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок (пункт 2.1. Порядку).

Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

У той же час, в даному випадку зі скаргою щодо, зокрема, затягування позивачем процедури ліквідації, звернулося Головне управління ДФС у Житомирській області, не зазначаючи при цьому, які саме його права порушенні чи права та законні інтереси третіх осіб, зважаючи на право таких осіб самостійно звертатися за їх захистом.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4., підпункт 5.4.3. пункту 5.4. Порядку, в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

Довідка за результатами перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У резолютивній частині Довідки комісією підсумовуються результати перевірки та зазначаються, окрім іншого, у разі встановлення під час проведення перевірки порушень вимог законодавства - порушення та посилання на структурні елементи нормативно-правового акта, який порушено.

Згідно з пунктами 6.3, 6.6., підпунктами 6.6.2., 6.6.3. пункту 6.6. Порядку, комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) (далі - акт перевірки) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки.

Акт перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.

В описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку.

У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

Відповідно до пункту 7.1. Порядку, підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Разом з тим, у складених відносно позивача довідці від 15.09.2017 № 33/17 та акті від 26.09.2017 № 57/17, зазначено про порушення ним абзацу 2 частини п'ятої, частини шостої статті 3 1 , абзацу 2 частини першої статті 23, абзацу 2, 3, 4, 6, 7, 15 частини першої статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999, у той час, як зазначена редакція Закону, взагалі не містила статті 3 1 (Закон доповнено статтею 3 1 Законом України Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 07.03.2002 № 3088-III). Окрім того, стаття 23 Закону в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 визначала наслідки визнання боржника банкрутом, а абзац 2 частини першої статті 23 Закону у вказаній редакції визначав, що з дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Таким чином, суду незрозуміло, яким чином позивач міг грубо порушити абзацу 2 частини п'ятої, частини шостої статті 3 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999, якої у вказаній редакції не існувало. Також, суду незрозуміло, що саме з абзацу 2 частини першої статті 23 Закону грубо порушено позивачем, що спричинило грубе порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів боржника.

За приписами пункту 7.6. Порядку, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 06.02.2006 господарський суд Житомирської області порушив провадження у справі № 1/36 Б про визнання банкрутом ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології .

Постановою від 14.12.2007 господарський суд Житомирської області визнав ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ОСОБА_2

Ухвалою від 06.09.2012 господарський суд Житомирської області припинив ОСОБА_2 повноваження ліквідатора, призначивши таким арбітражного керуючого ОСОБА_3, одночасно, продовживши термін ліквідаційної процедури до 14.10.2012.

Ухвалою від 29.03.2016 господарський суд Житомирської області припинив ОСОБА_3 повноваження ліквідатора, призначивши таким арбітражного керуючого ОСОБА_1 Зазначена ухвала оскаржувалась в апеляційному порядку, зокрема, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, в результаті чого, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 відповідна ухвала залишена без змін. Таким чином, фактично прав та обов'язків ліквідатора позивач набув лише 23.05.2016. Разом з тим, ухвала від 29.03.2016 також оскаржувалась Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області в касаційному порядку (тричі), в результаті чого, ухвалами Вищого господарського суду України від 29.06.2016 та 02.11.2016 касаційні скарги були повернуті скаржнику, а постановою від 14.02.2017 - ухвала була залишена без змін.

На думку суду, такі дії Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області сприяли затягуванню процедури банкрутства, проте з незрозумілих суду причин наведене не було враховано відповідачем при прийняття спірного наказу зважаючи на те, що суб'єктом подання відносно позивача скарги, за якою проводилась його перевірка та складався акт з фіксацією порушень, що саме стали підставою для прийняття спірного наказу, є Головне управління ДФС у Житомирській області.

Ухвалами від 14.04.2016, від 27.04.2017, від 29.06.2017 господарський суд Житомирської області продовжував термін ліквідаційної процедури, відповідно, по 29.10.2016, по 30.06.2017, по 30.09.2017, зокрема враховуючи оскарження ухвали від 29.03.2016, звернення позивача до попереднього ліквідатора щодо передачі йому документів, печатки, штампу та матеріальних цінностей боржника та не вирішення майнових питань.

Окрім того, у зв'язку з ненаданням попереднім ліквідатором ОСОБА_3 документів, печатки, штампу та матеріальних цінностей боржника за запитом позивача, останнім було подано до господарського суду Житомирської області клопотання про винесення судового акту та видачу виконавчого документу для примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 29.03.2016.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.06.2016 вказане клопотання позивача було задоволено та зобов'язано ОСОБА_3 передати арбітражному керуючому ОСОБА_1 установчі документи, бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута за належним чином оформленими актами приймання-передачі. Відповідні документи були передані ОСОБА_3 позивачу згідно з актами приймання-передачі , у тому числі, №№ 1-6,10 лише 09.08.2016 та №№ 7-8, 12,13 лише 25.08.2016; печатку ВАТ Будівництво. Матеріали. Технології передано актом приймання-передачі від 25.08.2016.

З наведеного вбачається, що ліквідаційна процедура триває вже понад десять років не з вини позивача. Разом з тим, виходячи з наведеного, суд вважає, що помилковою є позиція відповідача щодо покладення на позивача відповідальності за порушення строку ліквідаційної процедури.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, враховуючи доводи позивача, що порушення строку ліквідаційної процедури відбулося не з вини позивача та наявності умислу щодо невиконання вимог Закону, а з об'єктивних підстав, зокрема, через тривалість судових процедур по поверненню майна у розпорядження банкрута (розгляд справи щодо витребування майна із чужого незаконного володіння) з метою його подальшої реалізації та погашення вимог кредиторів.

Більше того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в межах повноважень, визначених частиною першою статті 25 Закону в редакції від 30.06.1999 № 784-XIV, вчинялися дії: спрямовані на проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси, а також затверджено протокол інвентаризаційної комісії, складені інвентаризаційні описи необоротних активів і запасів та звіряльні відомості результатів інвентаризації необоротних активів і запасів; складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання; складено акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами; сформовано аналіз фінансового становища банкрута (у тому числі по заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання), а також акт про результати інвентаризації грошових коштів; складено фінансовий звіт з поясненнями до його статей, формуванням відомостей обліку необоротних активів та бухгалтерської довідки до них; складено перелік майна включеного до ліквідаційної маси та ін.

Наведене не спростовується відповідачем належними та допустимими доказами.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд вважає, що відповідачем під час прийняття спірного наказу проігноровано положення частини другої статті 109 Закону та пункту 7.6. Порядку.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, встановивши недотримання відповідачем закріплених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, зокрема, обґрунтованості, розсудливості, пропорційності, що призвело до порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином не виконав обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3935/5 від 11 грудня 2017 року, яким анульоване свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючою (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1416 від 17 липня 2013 року, видане ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3935/5 від 11 грудня 2017 року, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1416 від 17 липня 2013 року, видане ОСОБА_1.

4. Стягнути судові витрати в сумі 1938,20 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім гривень 20 копійок) на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович