Рішення

від 07.08.2018 по справі 826/10290/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2018 року № 826/10290/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Інвестиційні Партнери" до третя особаДержавної фіскальної служби України ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Грицаєнко О.П.;

від відповідача: Галицька Д.І.;

від третьої особи: не прибув,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Група Компаній Інвестиційні Партнери звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:

- визнати відсутність компетенції (повноважень) відповідача встановлювати факти порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, під час здійснення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за період з 10.11.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якого складено довідку "Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р.";

- зобов'язати відповідача відкликати довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р. з податкової міліції та інших осіб, кому вона була надіслана;

- зобов'язати відповідача, протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання рішення в частині відкликання довідки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 23.11.2017.

Ухвалою суду від 10.05.2018 закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.05.2018, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом не дотримано норм Податкового кодексу України в частині процедури здійснення податкового контролю та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, що знайшло своє відображення в довідці Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р. .

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що сама по собі довідка Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р. , за умови не прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, не порушує прав позивача та не породжує для платника податків жодних правових наслідків.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. Про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. В той же час, під час розгляду справи представник третьої особи підтримував правову позицію позивача та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання депутатського звернення народного депутата України Ар'єва В.І. від 06.10.2016 № 218/968 (вх. ДФС № 1479/2 від 10.10.2016) щодо перевірки достовірності інформації стосовно причетності народного депутата України ОСОБА_1 до можливого ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ТОВ Група компаній Інвестиційні партнери (код ЄДРПОУ 37935831), засновником та посадовою особою якого він був, на підставі п.п. 19 1 .1.35 Податкового кодексу України, пп. 60 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України від 21 травня 2014 p. № 236, головним державним ревізором - інспектором Мальованим Сергієм Андрійовичем проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ Група компаній Інвестиційні партнери та гр. ОСОБА_1 за період з 10.11.2011 по 31.12.2013 з питань дотримання податкового та іншого законодавства, за результатами якого складно Довідку №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016.

В довідці зазначено про наявність ознак приховування громадянином ОСОБА_1 та підконтрольними йому СГД окремих напрямів своєї фінансово-господарської діяльності та наявність ознак ухилення від сплати податків (неправомірного одержання пільг щодо сплати податків), шляхом службового підроблення та надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження такого майна/коштів чи володіння правами на таке майно/кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, тощо.

Разом з цим, в довідці зазначено, що висновки аналітичного дослідження зроблено виключно на підставі інформації та відомостей, що містяться в податкових деклараціях з податку на прибуток та додатках до них, фінансовій звітності, поданих до органів ДФС за вказаний період, а також в інформаційних базах даних ДФС України (АІС Податковий блок , АІС Архів електронної звітності , АІС Аналітичний сервер ДФС") та матеріалів судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Вбачаючи протиправними дії відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за період з 10.11.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якого складено довідку "Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р.", позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом п.19 1 .1.35 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), однією з функцій контролюючого органу є вжиття заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству.

Згідно з пп. 21.1.1 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 61.1 ПКУ податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, п. 62.1 ПКУ визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п. 62.1.1 п. 62.1 ПКУ), інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п. 62.1.2 п. 62JI ст. 62 ПКУ), перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орлани, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПКУ).

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПКУ).

Податкова інформація, зібрана відповідно до ПКУ, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПКУ). Порядок збору та отримання контролюючими органами податкової інформації визначено ст. ст. 72, 73 ПКУ.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи Функцій та завдань (п. 74.2 ст. 74 ПКУ).

Аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що документальні перевірки щодо дотримання вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є лише одним з інструментів здійснення контролюючими органами функцій контролю за дотриманням платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене, факти або ознаки порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути встановлені, як у результаті проведення документальних перевірок платників податків, так і в результаті опрацювання посадовими (службовими) особами контролюючих органів податкової інформації, зібраної в ході інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Таким чином, результати податкового контролю можуть бути відображені, як шляхом складання акта (довідки) про результати перевірки (у разі здійснення податкового контролю шляхом проведення документальної перевірки), так і шляхом складання документів, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (звітів, висновків, доповідних записок тощо), які пов'язані зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами.

При цьому, нормами ПК України не передбачено порядку та процедури ознайомлення платників податків з результатами податкового контролю, що здійснювався шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

За таких обставин, оскільки податковий контроль є одночасно однією з функцій контролюючого органу та його виключною компетенцією, а однією з форм податкового контролю є інформаційно-аналітичне забезпечення, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за період з 10.11.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якого складено довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р. .

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язати відповідача відкликати довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016р. задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від дослідженої вище позовної вимоги.

Стосовно позовних вимог про визнання відсутності компетенції (повноважень) відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

При цьому, в п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд звертає увагу, що спір про наявність/відсутність у суб'єкта владних повноважень компетенції може мати місце у спорі саме між суб'єктами владних повноважень. Тобто, такі спори можливі між суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у відповідній сфері управління.

Таким чином, вимоги Позивача про встановлення відсутності у відповідача компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України, є невірно обраним способом захисту порушеного права та, як наслідок, задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. А правильніше - те право, яке особа вважає порушеним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові .

Оскільки контролюючим органом в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок складення відповідачем довідки про результати аналітичного дослідження, з урахуванням всього вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Інвестиційні Партнери (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37935831, адреса: 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, будинок 6/11) до Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 27.08.2018

Суддя П.О. Григорович