Постанова
від 27.11.2018 по справі 826/10290/17
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/10290/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Інвестиційні партнери

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року

у справі №826/10290/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Інвестиційні партнери

до відповідача Державної фіскальної служби України

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Група компаній Інвестиційні партнери звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою (з урахування змін до позовних вимог) про визнання відсутність компетенції (повноважень) відповідача встановлювати факти порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, під час здійснення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; визнання протиправними дії відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за період з 10.11.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якого складено довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року ; зобов'язання відповідача відкликати довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року з податкової міліції та інших осіб, кому вона була надіслана; зобов'язання відповідача, протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання рішення в частині відкликання довідки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом не дотримано норм Податкового кодексу України в частині процедури здійснення податкового контролю та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, що знайшло своє відображення в довідці Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року .

Позиція відповідача обґрунтована тим, що сама по собі довідка Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року , за умови не прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, не порушує прав позивача та не породжує для платника податків жодних правових наслідків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана довідка всупереч нормам податкового кодексу України містить відомості саме про встановленні порушення, за своєю суттю та змістом є актом, що складається за результатами податкової перевірки та не відповідає вимогам податкового законодавства.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_3 від 06.10.2016 року № 218/968 (вх. ДФС № 1479/2 від 10.10.2016 року) щодо перевірки достовірності інформації стосовно причетності народного депутата України ОСОБА_2 до можливого ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ТОВ Група компаній Інвестиційні партнери , засновником та посадовою особою якого він був, на підставі п.п. 191.1.35 Податкового кодексу України, пп. 60 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України від 21.05.2014 року № 236, головним державним ревізором - інспектором Мальованим Сергієм Андрійовичем проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ Група компаній Інвестиційні партнери та гр. ОСОБА_2 за період з 10.11.2011 року по 31.12.2013 року з питань дотримання податкового та іншого законодавства, за результатами якого складно Довідку №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року.

В довідці зазначено про наявність ознак приховування громадянином ОСОБА_2 та підконтрольними йому СГД окремих напрямів своєї фінансово-господарської діяльності та наявність ознак ухилення від сплати податків (неправомірного одержання пільг щодо сплати податків), шляхом службового підроблення та надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження такого майна/коштів чи володіння правами на таке майно/кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, тощо.

Разом з цим, в довідці зазначено, що висновки аналітичного дослідження зроблено виключно на підставі інформації та відомостей, що містяться в податкових деклараціях з податку на прибуток та додатках до них, фінансовій звітності, поданих до органів ДФС за вказаний період, а також в інформаційних базах даних ДФС України (АІС Податковий блок , АІС Архів електронної звітності , АІС Аналітичний сервер ДФС ) та матеріалів судового розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за результатами якого складено довідку №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що податковий контроль є одночасно однією з функцій контролюючого органу та його виключною компетенцією, а однією з форм податкового контролю є інформаційно-аналітичне забезпечення, яке входить до компетенції відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до пп.19 1 .1.35 п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючого органу є вжиття заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству.

Згідно до п. 61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів , перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орлани, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України).

Податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України).

Порядок збору та отримання контролюючими органами податкової інформації визначено ст. ст. 72, 73 ПКУ.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України).

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що документальні перевірки щодо дотримання вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є лише одним з інструментів здійснення контролюючими органами функцій контролю за дотриманням платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, факти або ознаки порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути встановлені, як у результаті проведення документальних перевірок платників податків, так і в результаті опрацювання посадовими (службовими) особами контролюючих органів податкової інформації, зібраної в ході інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

За таких обставин вбачається, що результати податкового контролю можуть бути відображені, як шляхом складання акта (довідки) про результати перевірки (у разі здійснення податкового контролю шляхом проведення документальної перевірки), так і шляхом складання документів, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (звітів, висновків, доповідних записок тощо), які пов'язані зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачено порядку та процедури ознайомлення платників податків з результатами податкового контролю, що здійснювався шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий контроль є одночасно однією з функцій контролюючого органу та його виключною компетенцією, а однією з форм податкового контролю є інформаційно-аналітичне забезпечення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення податкового контролю шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів в частині встановлення порушень податкового та іншого законодавства позивача, за період з 10.11.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якого складено довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року .

Разом із тим, позовні вимоги про зобов'язати відповідача відкликати довідку Про результати аналітичного дослідження №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від дослідженої вище позовної вимоги.

Крім того, вимога позивача про встановлення відсутності у відповідача компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України, є невірно обраним способом захисту порушеного права та, як наслідок, задоволенню не підлягають, оскільки неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок, тому судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, те право, яке особа вважає порушеним.

Умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах, тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючим органом в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, тому враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок складення відповідачем довідки про результати аналітичного дослідження, з урахуванням всього вищевикладеного в сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про порушення його прав, оскільки в результаті складання довідки №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року було порушено кримінальну справу.

Підстави для початку досудового розслідування кримінального провадження визначено ст.214 КПК України, відповідно до якої, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що згідно ч.1 ст.214 КПК України підставою для початку досудового розслідування є факт отримання слідчим, прокурором з будь-яких джерел інформації, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, саме слідчий і прокурор вирішують питання про наявність чи відсутність підстав для початку досудового розслідування кримінального провадження. Саме слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють належність доказів, а також чи підлягають перевірці та доказуванню фактичні обставини в рамках кримінального провадження.

За результатами розгляду матеріалів проведеного аналітичного дослідження 08.12.2016 року Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про початок досудового розслідування кримінального провадження за №32016000000000097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а довідку №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року долучено до матеріалів вказаного вище кримінального провадження.

При цьому, відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кримінально процесуальним Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено Главою 26 КПК України.

Вчинення дій щодо позивача в рамках відкритого кримінального провадження за №32016000000000097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України, підтверджується наявними у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, зокрема, від 26.01.2017 року у справі №761/2284/17, від 27.12.2016 року №761/45869/16-к щодо надання довозу на вилучення належним чином завірених документів, від 06.06.2017 №761/17649/17 про витребування документів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не погоджуючись із вчиненими діями в рамках вищевказаного кримінального провадження, має право їх оскаржувати в рамках кримінального провадження та у відповідності до кримінального процесу, а не шляхом скасування довідки №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року, якою на позивача не накладено жодних стягнень чи обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючим органом не приймалось, довідка №1066/99-99-16-03 від 23.11.2016 року без прийняття таких рішень не порушує прав позивача, не породжує правових наслідків для платника податків та не порушує їхні права в рамках адміністративного провадження.

Тобто, висновки, викладені в довідці за наслідками перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, така довідка відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами довідки, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року № 826/91/15, в якій зазначено наступне.

На підставі аналізу вказаних норм Верховний Суд дійшов висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в довідці за наслідками перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, така довідка не порушує прав останнього.

Колегія суддів погоджується з тим, що дії з оформлення результатів аналітичного дослідження довідкою є виконанням службовими особами податкового органу своїх обов'язків, а висновки вказаної довідки не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення аналітичного дослідження є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства в рамках податкового контролю.

Доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Інвестиційні партнери - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2018 року.

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.11.2018
Оприлюднено29.11.2018
Номер документу78158475
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/10290/17

Постанова від 12.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 10.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 27.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 27.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Земляна Галина Володимирівна

Постанова від 27.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Земляна Галина Володимирівна

Ухвала від 19.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Земляна Галина Володимирівна

Ухвала від 19.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Земляна Галина Володимирівна

Рішення від 07.08.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Ухвала від 10.05.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Григорович П.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні