Рішення

від 30.08.2018 по справі 826/7672/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року № 826/7672/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ольміра

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ольміра звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2016 №1582615141, №1592615141, №1602615141.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та витрат є хибними , базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2016 року відповідачем на підставі акта перевірки №68/26-15-14-01-04/35746336 від 21.04.2016, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 1582615141, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 721 914 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 481 276 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 240 638 грн;

- 1592615141, яким позивачу за порушення пп.134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 630 330 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 630 330 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн;

- 1602615141, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 219 090 грн за листопад 2015 року.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення, ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ТОВ ТОВ Тренд Консалт , ТОВ Бакто Груп .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на наступні обставини.

Так, в частині ТОВ Тренд Консалт контролюючий орган посилається на те, що:

1) договір №б/н від 02.11.2015 транспортного експедирування підписаний від імені директора ТОВ Тренд Консалт ОСОБА_2, в той час як відповідно до даних ЄДР вказана особа значиться директором ТОВ Тренд Консалт лише з 10.11.2015;

2) банківський рахунок ТОВ Тренд Консалт , що вказаний у договорі, відкрито 30.11.2015, в той час як договір підписано 02.11.2015;

3) в ТТН за вказаним договором транспортного експедирування зазначено відправником позивача - ТОВ Ольміра , а в актах виконаних робіт за даним договором зазначено іншу особу - ТОВ Поділляпромпостач ;

4) до перевірки надано дві ТТН з номером №2311/3 від 23.11.2015 та дві ТТН з №11126 від 19.11.2015, проте із зазначенням різних адрес доставки та різної кількості вантажу;

5) в ТТН відсутні час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відсутній підпис особи, відповідальної за навантажувально-розвантажувальні операції;

6) у ТОВ Тренд Консалт відсутні необхідні виробничо-трудові ресурси для провадження господарської діяльності;

7) відповідно до пояснень директора ТОВ Квітневе (особи, з якою позивач у взаємовідносини не вступав), останній не має жодного відношення до діяльності товариства, внаслідок чого ТОВ Тренд Консалт по взаємовідносинам з ТОВ Квітневе є вигодо набувачем;

8) в окремих актах виконаних робіт від ТОВ Ольміра не зазначено посаду особи, яка їх підписувала.

В частині ТОВ Бакто Груп , контролюючий орган посилається на те, що:

1. В договорах про надання послуг № 10 від 01.10.2015 та №б/н від 01.10.2015 зазначено банківський рахунок ТОВ Бакто Груп , який відкрито 02.10.2015;

2. В окремих актах виконаних робіт зі сторони ТОВ Ольміра не зазначено особу, яка їх підписала;

3. В звітах про дослідження ринку не вказано особу, яка проводила таке дослідження, дати та місця складання, назви підприємства від імені якого складені звіти, відсутні підписи та реквізити виконавця, що не дає змоги ідентифікувати ТОВ Бакто Груп , як виконавця послуг з дослідження ринку;

4. Позивачем не надано належних документів, що підтверджують надання ТОВ Бакто Груп юридичних та експедиційних послуг;

5. Директор ТОВ Бакто Груп ОСОБА_3 надала пояснення співробітнику ОУ ДПІ у Печерському районі про свою непричетність до діяльності вказаного товариства, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження щодо факту фіктивного підприємництва ТОВ Бакто Груп ;

6. Відповідно до пояснень директора ТОВ Сільгосппостач Україна ОСОБА_4 та директора ТОВ Квітневе ОСОБА_5 (осіб, з якими позивач у взаємовідносини не вступав), останній не мають жодного відношення до діяльності очолюваних ними товариств, внаслідок чого ТОВ Бакто Груп по взаємовідносинам з ТОВ Сільгосппостач Україна і ТОВ Квітневе є вигодо набувачем.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання, зменшення розміру від'ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на відсутність у контрагентів необхідних виробничо-трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Ольміра , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача виробничо-трудових ресурсів, а також на те, що відповідно до пояснень директора ТОВ Сільгосппостач Україна ОСОБА_4 та директора ТОВ Квітневе ОСОБА_5 (осіб, з якими позивач у взаємовідносини не вступав), останні не мають жодного відношення до діяльності очолюваних ними товариств, є необґрунтованими.

Разом з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин по справі, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

02 листопада 2015 між позивачем (Клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Консалт , Товариством з обмеженою відповідальністю Бакто Груп (Експедитори) укладено однотипні договори транспортного експедирування, відповідно до умов яких Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Клієнта автомобільним транспортом в межах України.

Послуги включають в себе оформлення накладних на вантаж, оформлення його отримання та перевірку його кількості при навантаженні і розвантаженні.

За змістом п.1.3 Договорів, підтвердженням надання та одночасно отримання експедиційних послуг є відповідний акт виконаних робіт (наданих послуг).

Виконання умов даних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів наданих послуг (а.с.65-67, 85-87 том 1); актів по наданню транспортно-експедиційних послуг (а.с.74-84 том 1); товарно-транспортних накладних (а.с.88-131 том 1), рознарядок на поставку м'яса, в яких зазначені назви та адреси виправних установ, а також об'єм поставки продуктів по кожній установі.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що в ТТН за вказаним договором транспортного експедирування зазначено відправником позивача - ТОВ Ольміра , а в актах виконаних робіт за даним договором зазначено іншу особу - ТОВ Поділля промпостач , Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Дійсно, у всіх без виключення ТТН, в графі Замовник (платник) зазначено - ТОВ Ольміра . Аналогічним чином, в графі Вантажовідправник зазначено позивача - ТОВ Ольміра .

В графі Вантажоодержувач кожної з ТТН, зазначено окрему конкретно ідентифіковану виправну колонію, через ТОВ Поділля промпостач .

В той же час, відповідно до актів виконаних робіт по наданню транспортно-експедиційних послуг, зазначено про те, що дані акти складені у відповідності до генерального договору транспортного експедирування від 02.11.2015 представниками замовника - директором ТОВ Ольміра ОСОБА_6 та Виконавця - ТОВ Транд Консалт - директором ОСОБА_2 про те, що виконавець виконав, а замовник підтвердив виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню харчової продукції, вантажовідправником якої є ТОВ Поділля промпостач .

При цьому, кожен з актів виконаних робіт містить в собі назву виправної установи, яка є кінцевим отримувачем продуктів харчування, вагу перевезених продуктів, їх вартість та відсоток винагороди ТОВ Транд Консалт за експедиційні послуги.

Передумовою виникнення вказаних господарських взаємовідносин по ланцюгу постачання: ТОВ Ольміра (ТОВ Тренд Консалт ) - ТОВ Поділля промпостач - виправна установа, стали наступні обставини.

Так, в рамках договорів № 58 від 08.09.2015 р. та № 65 від 18.09.2015 р., укладених між ТОВ Ольміра (постачальник) та ТОВ Поділля Промпостач (Покупець), постачальник зобов'язався поставити м'ясо курей патраних та рибу для подальшої поставки на користь Державної пенітенціарної служби України.

Згідно з додатками до вищевказаних договорів (рознарядок), ТОВ Ольміра зобов'язалось здійснити доставку товару одразу підрозділам Державної пенітенціарної служби України.

Як наслідок, в товарно-транспортних накладних ТОВ Ольміра значиться, як фактичний вантажовідправник в рамках взаємовідносин з ТОВ Поділля Промпостач та з перевізником.

В той же час, оскільки товар (продукти харчування) поставлявся безпосередньо до виправних колоній без відвантаження на склад ТОВ Поділля промпостач , в графі ТТН Вантажоодержувач , зазначено окрему конкретно ідентифіковану виправну колонію, через ТОВ Поділля промпостач .

Разом з цим, для підрозділів Державної пенітенціарної служби України, вантажовідправником продуктів харчування є ТОВ Поділля промпостач , оскільки з ТОВ Ольміра підрозділи ДПС не мали жодних господарських відносин, внаслідок чого в актах виконаних робіт було зазначено ТОВ Ольміра , як замовника, а ТОВ Поділля Промпостач , як вантажовідправник для виправних колоній.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ТОВ Тренд Консалт належним чином виконало взятий на себе обов'язок з організації перевезення товару по ланцюгу постачання ТОВ Ольміра - ТОВ Поділля промпостач - виправна установа, про що власне зазначено в актах по наданню транспортно-експедиційних послуг, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є передчасними та необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводами контролюючого органу з приводу неналежності оформлення ТТН (відсутність часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відсутність підпису особи, відповідальної за навантажувально-розвантажувальні операції), Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Проаналізувавши надані позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії ТТН, судом встановлено, що вони містять в собі інформацію про: 1) автомобіль, причіп; 2) автомобільного перевізника; 3) ПІБ Водія; 4) замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача; 5) адреси пунктів навантаження та розвантаження; 6) ПІБ особи, що дозволила відпуск товару та особи, що отримала товар; 7) загальну суму вантажу з прив'язкою до конкретної видаткової накладної; 8) детальну інформацію про вантаж; 9) інформацію та особисті підписи відповідальних осіб вантажовідправника, водія/експедитора, який прийняв та здав товар, а також інформацію про відповідальну особу вантажоодержувача та особистий підпис останнього, скріплений печаткою відповідної виправної колонії.

На переконання суду, вказана в ТТН інформація дає змогу чітко та однозначно ідентифікувати зміст та обсяг спірних господарських операцій та є цілком достатньою для висновку про належну організацію ТОВ Тренд Консалт транспортних перевезень на користь позивача, внаслідок чого посилання контролюючого органу на відсутність часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження в ТТН, є недоречними.

Посилання контролюючого органу на те, що до перевірки надано дві ТТН з номером №2311/3 від 23.11.2015 та дві ТТН з №11126 від 19.11.2015, проте із зазначенням різних адрес доставки та різної кількості вантажу, судом відхиляються, як доказ недобросовісності поведінки позивача та його контрагента, адже як зазначив позивач, при складанні зазначених ТТН в електронному вигляді, була допущена технічна описка в номері ТТН та помилково зазначено номер попередньої ТТН, враховуючи те, що в одні і ті самі дні: 19.11.2015 та 23.11.2015 відповідно, позивачем було відправлено товар до більш ніж 20 виправних колоній, в тому числі 19.11.2015 до 13 випраних колоній та 23.11.2015 до 8 випраних колоній.

З приводу доводів контролюючого органу про те, що договір №б/н від 02.11.2015 транспортного експедирування підписаний від імені директора ТОВ Тренд Консалт ОСОБА_2, в той час як відповідно до даних ЄДР вказана особа значиться директором ТОВ Тренд Консалт лише з 10.11.2015; банківський рахунок ТОВ Тренд Консалт , що вказаний у договорі, відкрито 30.11.2015, в той час як договір підписано 02.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Дійсно, як судом, так і представником позивача не ставиться під сумнів достовірність повідомлених контролюючим органом обставин в цій частині.

Разом з цим, позивач просить суд прийняти до уваги те, що підписанню договору перебували обставини обміну між сторонами в електронному виглядів різними редакціями правочину та перший примірний договору дійсно було виготовлено 02.11.2015.

Враховуючи те, що у позивача відсутній обов'язок контролювати зміни в керівному складі своїх потенційних контрагентів та обставини відкриття/закриття такими контрагентами своїх банківських рахунків, позивачем було здійснено підписання договору датою первинної його редакції, тобто 02.11.2015.

На переконання суду, обставина помилки в даті договору, не може бути виключно-достатньою підставою для висновку про його безтоварність, адже, по перше, відповідно до ст.44 Податкового кодексу України, договір не є первинним документом, що підтверджує виконання господарської операції, а по друге, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надають, тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки наявними в матеріалах справи копіями актів наданих послуг (а.с.85-87 том 1); актів по наданню транспортно-експедиційних послуг (а.с.74-84 том 1); товарно-транспортних накладних (а.с.88-131 том 1), підтверджується фактичність виконання договору транспортного експедирування від 02.11.2015, укладеного між позивачем і ТОВ Тренд Консалт , помилка в даті даного правочину не може бути підставою вважати його безтоварним.

З аналогічних підстав судом відхиляються доводи контролюючого органу про не зазначення в окремих актах виконаних робіт від ТОВ Ольміра посади особи, яка їх підписувала, до того ж, як зазначив представник позивача, вся первинна документація була підписана особисто директором ТОВ Ольміра , що контролюючим органом не заперечено та не спростовано.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем (Замовник) і ТОВ Бакто Груп (Виконавець) укладено два однотипні за змістом договори №10 від 01.10.2015 та №Б/Н від 01.10.2015, відповідно до яких виконавець зобов'язався за завданням замовника: провести роботи з дослідження ринку збуту/придбання певної групи товарів, які є предметом збуту замовника; підготувати пропозиції конкурсних торгів на закупівлю таких товарів; надати супутні юридичні послуги.

Як свідчать надані до перевірки та до матеріалів справи документи, спірні показники податкової звітності були сформовані позивачем на підставі договору від 01.10.2015 №б/н.

Відповідно до долученого до матеріалів справи Завдання до Договору про надання послуг від 01.10.2015, позивач доручив контрагенту здійснити наступний об'єм робіт:

- Підготувати документацію від імені ТОВ Ольміра для участі у процедурах закупівлі: 1) Замовник - Міністерство оборони України, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів. Переговорна процедура на закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом; 2) Замовник - Південно-західна залізниця ПАТ Укрзалізниця процедура закупівлі Борошно зернових та овочевих культур , Білизна ; 3) Замовник - Військова частина 3078 Національної Гвардії України процедура закупівлі: Консерви м'ясні , Свинина тушкована; 4) Замовник - Широківський виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області (№ 75) процедура закупівлі Цукор, Маргарин, Чай чорний, сардини консервовані, Крупа, Томатна паста, олія соняшникова ; 5) 3амовник- Київський слідчий ізолятор управління ДПтС України в м. Києві та Київській області, процедура закупівлі Томатний соус ; 6) Замовник - Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця Процедура закупівлі М'ясо великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней та інших тварин родини конячих, свіже чи охолоджене ;

- Провести аналіз ринку м'ясних консервів України, борошна, рослинної олії 2015 року та підготувати відповідні звіти.

Відповідно до Звіту від 07.11.2015 №27/11-4, складеного ТОВ Бакто Груп , останній повідомив позивача про те, що в рамках договору про надання послуг від 01.10.2015 p., підготовлена тендерна документація від імені ТОВ Ольміра для участі у процедурі закупівлі: Замовник - Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця , процедура закупівлі: М'ясо великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней та інших тварин родини конячих, свіже чи охолоджене .

У складі тендерної документації контрагентом були підготовлені: 1) відомості про учасника; 2) довідка про те, що учасник здійснює господарську діяльність відповідно до положень Статуту; 3) нотаріально завірена копія діючого Статуту (у останній редакції); 4) лист учасника у довільній формі, де зазначений код доступу, за яким можливо здійснити пошук установчих документів Юридичної особи; 5) копія розширеного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 6) копія Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість; 7) оригінал довідки банківської установи; 8) документи, що підтверджують правомочність на укладення договору про купівлю; 9) лист з інформацією про ознайомлення з проектом договору про закупівлю і погодженням його укласти; 10) довідка, за підписом уповноваженої особи учасника, складена у довільній формі, яка містить інформацію щодо згоди при укладанні договору про закупівлю товарів (робіт, послуг) скріплювати його печаткою; 11) лист-згода на обробку персональних даних відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних щодо всіх осіб, персональні данні яких надаються у складі тендеру; 12) Довідка у довільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції учасника, визначених у частинах першій і другій статті 17 Закону України Про публічні закупівлі ; 13) довідка про наявність обладнання та матеріально-технічної бази; 14) довідка в довільній формі, в якій зазначена інформація про транспорт, що використовується для транспортування предмету закупівлі до кінцевого споживача; 15) довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, тощо.

Вказаний вище звіт разом з документами був переданий ТОВ Бакто Груп на користь ТОВ Ольміра на підставі акту від 27.11.2015 прийому-передачі документації до договору про надання послуг від 01.10.2015, що засвідчено підписами директора позивача В.В. Лещенка та директора ТОВ Бакто Груп ОСОБА_3, які скріплені печатками підприємств.

Акти прийому-передачі підписані між сторонами без зауважень.

Аналогічні за змістом Звіти з відповідними актами прийому-передачі документації до Договору від 01.10.2015 щодо підготовки тендерної документації ТОВ Бакто Груп по іншим замовникам, позивачем долучено до матеріалів справи.

Проаналізувавши зазначені документи, судом встановлено, що вони містять в собі інформацію про зміст та обсяг господарської операції, яка була вчинена контрагентом та дають можливість ідентифікувати осіб, уповноважених за складення таких документів.

Разом з цим, оскільки основним видом діяльності позивача за КВЕД 46.38 є - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, товариством з обмеженою відповідальністю Бакто Груп на виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 01.10.2015, було проведено аналіз ринку м'ясних консервів України, борошна, рослинної олії 2015 року, що знайшло своє відображення у Звіті за результатами огляду ринку борошна, Звіті за результатами огляду ринку рослинної олії України 2015 року, Звіті за результатами дослідження ринку риби і морепродуктів України 2015 року та Звіті за результатами огляду ринку м'ясних консервів України 2015 року.

Вказані звіти були передані позивачу, про що сторонами складено та підписано відповідні акти прийому-передачі звітів.

Належним чином засвідчені копії актів прийому-передачі звітів та безпосередньо звіти, долучено позивачем до матеріалів справи.

Проаналізувавши зміст звітів на предмет доцільності їх складення для господарської діяльності позивача, судом встановлено, що вони містять в собі інформацію про структури ринку окремого продукту харчування, місткість такого ринку та динаміку його розвитку, аналіз експортно-імпортних показників продукту, прогноз розвитку ринку на найближчі 2-3 роки, тощо.

На переконання суду, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля продуктами, то замовлення у контрагента робіт з дослідження та аналізу ринків окремих продуктів харчування, є економічно виправданим, з метою збільшення в подальшому обсягів продажу для отримання прибутку.

Зазначені вище господарські операції з підготовки тендерної документації, правильного її юридичного оформлення та надання послуг з дослідження ринку продуктів харчування оформлено між сторонами відповідними актами надання послуг, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалі справи (а.с.62-64; 68-69 том 1).

Посилання контролюючого органу на те, що в звітах про дослідження ринку не вказано особу, яка проводила таке дослідження, дати та місця складання, назви підприємства від імені якого складені звіти, відсутні підписи та реквізити виконавця, що не дає змоги ідентифікувати ТОВ Бакто Груп , як виконавця послуг з дослідження ринку, судом відхиляються, адже надані позивачем до матеріалів справи звіти містять в собі таку інформацію.

Посилання контролюючого органу на те, що в договорах про надання послуг № 10 від 01.10.2015 та №б/н від 01.10.2015 зазначено банківський рахунок ТОВ Бакто Груп , який відкрито 02.10.2015, а в окремих актах виконаних робіт зі сторони ТОВ Ольміра не зазначено особу, яка їх підписала, підлягають відхиленню, адже, як вже зазначалось судом, у позивача відсутній обов'язок контролювати зміни в керівному складі своїх потенційних контрагентів та обставини відкриття/закриття такими контрагентами своїх банківських рахунків; сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносин не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались/зменшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016 №1582615141, №1592615141, №1602615141, складені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Присудити на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОЛЬМІРА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35746336, адреса: 01135, м.Київ, ВУЛИЦЯ В.ЧОРНОВОЛА, будинок 12, офіс 206) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 570,01 (двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят грн 01 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович