Рішення

від 23.08.2018 по справі 910/3525/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2018Справа № 910/3525/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" (м. Львів)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" (м. Київ)

Про визнання недійсною видаткової накладної

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" про визнання недійсною видаткової накладної № 809-03 від 08.09.17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи п. 2 ст. 215 ЦК України та вказує, що оскільки договір, на підставі якого видана видаткова накладна № 809-03 від 08.09.17. є нікчемним, з підстав відсутності пропозицій сторін укласти договір купівлі-продажу та відсутності у стосунках сторін ознак, притаманних угодам, укладеним в усній формі , то означена видаткова накладна підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.18. відкрито провадження у справі № 3525/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов, запропоновано сторонам надати суду у строк до 17.05.18.: додаткові письмові пояснення з обґрунтуванням своїх правових позицій по суті спору (у разі їх наявності), додаткові докази на підтвердження своїх пояснень (у разі їх наявності).

Вказана ухвала повернулась з адреси відповідача на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення.

17.05.18. від відповідача надійшло клопотання про продовження йому процесуального строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.18. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" про продовження строку на подання відзиву на позов та продовжено до 08.06.18. Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер Технологій" строк для подання відзиву на позов.

25.05.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на наявність між сторонами правовідносин з поставки товару, з підстав чого відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 435981,05 грн., з яких відповідачем оплата була здійснена лише частково, а на підставі виставленого рахунку № 2677 від 04.09.17. на загальну суму 202509,00 грн. та часткової його оплати позивачем на суму 100000,00 грн. 08.09.17 відповідачем здійснено поставку на суму 17 750,00 грн. за оспорюваною видатковою накладною.

Таким чином, враховуючи доводи, викладені в позовні заяві та доводи, викладені в письмовому відзиві на позов, вбачається, що позивач не вказав на наявність правовідносин поставки між сторонами за іншими видатковими накладними, наявність рахунку № 2677 від 04.09.17. на загальну суму 202509,00 грн. та часткової його оплати позивачем на суму 100000,00 грн. з підстав чого була здійснена поставка на підставі оспорюваної видаткової накладної.

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що з метою забезпечення рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дану справу належить розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.18. постановлено розгляд справи № 910/3525/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.07.18., запропоновано позивачу у строк до 02.07.18. включно надати відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України; явку сторін визнано обов'язковою. Крім того, доведено до відома учасників судового процесу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд має право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

З підстав перебування судді Ващенко Т.М. у відрядженні, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.18. підготовче засідання у справі № 910/3525/18 призначено на 26.07.18. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 24.07.18. з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судове засідання 26.07.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки відповідні рекомендовані повідомлення про вручення позивачу ухвал суду наявні в матеріалах справи № 910/3525/18.

26.07.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.08.18. о 09:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.18. застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/21081000; код за ЄДРПОУ 38004897; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31110106700007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 1 762,00 грн.

Представники сторін в судове засідання 23.08.18. по розгляду справи по суті не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи , розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення . Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. (ч. 5 вказаної статті).

З огляду на вказане в судовому засіданні 23.08.18. суд в нарадчій кімнаті прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент Крафт" (найменування якого змінено з Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Львів відповідно до рішення засновника № 3 від 15.02.18.) посилається на приписи п. 2 ст. 215 ЦК України та вказує, що оскільки договір, на підставі якого видана видаткова накладна № 809-03 від 08.09.17. є нікчемним, з підстав відсутності пропозицій сторін укласти договір купівлі-продажу та відсутності у стосунках сторін ознак, притаманних угодам, укладеним в усній формі, то означена видаткова накладна підлягає визнанню недійсною.

Позивач наголошує, що видаткова накладна № 809-03 від 08.09.17. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме графа отримав містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару відсутня.

Натомість відповідач вказує на наявність між сторонами правовідносин з поставки товару, з підстав чого відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 435.981,05 грн., з яких відповідачем оплата була здійснена лише частково, а на підставі виставленого рахунку № 2677 від 04.09.17. на загальну суму 202.509,00 грн. та часткової його оплати позивачем на суму 100.000,00 грн. 08.09.17 відповідачем здійснено поставку на суму 17.750,00 грн. за оспорюваною видатковою накладною.

За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За наданими відповідачем до матеріалів справи документами встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі виставленого рахунку № 2677 від 04.09.17. на загальну суму 202.509,00 грн. та часткової його оплати позивачем на суму 100.000,00 грн. 08.09.17 відповідачем здійснено поставку на суму 17.750,00 грн. за оспорюваною видатковою накладною.

Отже, безпідставними є твердження позивача про недійсність договору поставки, укладеного між сторонами даного спору у спрощений спосіб.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З долученої до матеріалів справи видаткової накладної № 809-03 від 08.09.17. та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що у видатковій накладній № 809-03 від 08.09.17. зазначено посаду, прізвище, ім'я, по-батькові особи відповідача, яка відповідальна за здійснення господарської операції, а саме директор ОСОБА_1, та дана накладна містить підпис вказаної особи. Більше того, видаткова накладна № 809-03 від 08.09.17. містить відтиск печатки юридичної особи ТОВ Майстер Львів . При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підписантом юридичної особи відповідача, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинами з третіми особами та має право вчиняти від імені юридичної особи дії без довіреності є ОСОБА_1.

При цьому, судом враховано, що позивач не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів автентичність підпису на оспорюваний видатковій накладній, враховуючи, що така накладна містять печатку позивача, як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо підробки підпису чи печатки.

Викладене спростовує викладені позивачем в позовній заяві доводи в обґрунтування пред'явленого ним позову.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності такої сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права (інтересу) відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес і закріплення законом.

Отже вимога позивача про визнання недійсною видаткової накладної не є ефективним способом відновлення порушеного права позивача і не є правильно обраним способом захисту прав.

З підстав викладеного в сукупності суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Стосовно заявлених відповідачем до стягнення 6.200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (6.000,00 грн. за складання відзиву та 200,00 грн. за ознайомлення з матеріалами справи), суд відзначає наступне.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді , платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За умовами пункту 3 договору № 05-02/18 від 05.02.18. про надання правової допомоги, підписаного між відповідачем та адвокатом ОСОБА_2, вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін та фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг.

В акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 23.05.18. відповідачем та адвокатом зафіксовано, що вартість наданих послуг становить 6.200,00 грн., які оплачено у момент підписання цього акту.

Проте, доказів на підтвердження вказаного, тобто доказів здійсненої оплати відповідачем адвокату 6.200,00 грн., до матеріалів справи не подано, з огляду на що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.200,00 грн. Товариству з обмеженою "Майстер Технологій" не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.09.18.

Суддя Т.М. Ващенко