Рішення

від 15.08.2018 по справі 910/4487/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 15.08.2018 р.Справа №  910/4487/18 За позовом          Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянського району міста Києва до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Медічі груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Деснянська районна в місті Києві державна           адміністрація про          усунення перешкод у користуванні майном Суддя Зеленіна Н.І. Секретар судового засідання Ліпіна В.В. Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянського району міста Києва (надалі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медічі груп" (надалі – відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.04.2014 р., не повернув об'єкт оренди. Ухвалою від 13.04.2018 р. відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (надалі – третя особа); призначено підготовче засідання у справі на 23.05.2018 р. 03.05.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що строк дії договору оренди 15.04.2014 р. поновлено, відтак, відсутні підстави для повернення майна та сплати штрафних санкцій. 21.05.20187 р. від позивача надійшла відповідь на відзив. Підготовче засідання, призначене на 23.05.2018 р., не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І. Ухвалою від 29.05.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 11.07.2018 р. 02.07.2018 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Протокольною ухвалою від 11.07.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2018р. У судовому засіданні 01.08.2018 р. оголошувалась перерва до 08.08.2018р. 06.08.2018 р. від третьої особи надійшли пояснення по справі. У судове засідання 08.08.2018 р. з'явився представник третьої особи. Ухвалою суду від 08.08.2018 р. судове засідання відкладено на 15.08.2018 р.; зобов'язано позивача надати суду: докази сплати орендної відповідачем плати за Договором за період з 15.04.2017 р. по день розгляду справи; письмові пояснення чому саме кошти за оренду майна від відповідача накопичуються та обліковуються на позабалансовому рахунку як кошти за фактичне використання комунального майна з червня 2017 року, а не з 15.04.2017 р., письмові пояснення щодо того – які працівники якої особи у складі комісії склали акт обстеження приміщень від 12.03.2018 р., з доказами перебування цих осіб на посадах; правові підстави для формування комісії, її повноваження та акти, якими регулюється її діяльність; зобов'язано відповідача надати суду: докази сплати орендної плати за Договором за період з 15.04.2017 р. по день розгляду справи; зобов'язано третю особу у строк до 13.08.2018 р. включно надати суду: пояснення та докази, з врахуванням пунктів 9.2, 9.7 Договору, на підтвердження її посилань в листі від 14.06.17. № 102103/26-5302 на те, що Договір було продовжено до 14.10.17.; докази направлення третьою особою відповідачу листів (аркуші справи 44, 45, 49, 50, 52, 54, 60) та листа № 102103/26-1608 від 28.02.2017 р. 10.08.2018 р. від третьої особи надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. 13.08.2018 р. від позивача надійшли пояснення. У судове засідання 15.08.2018 р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Представник третьої особи позов підтримала. У судовому засіданні 15.08.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 15.04.2014 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Медічі груп" (Орендар) та Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянського району міста Києва (Балансоутримувач) укладено Договір №414/П-8-2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі – Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 квітня 2014 №172 та на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 25 березня 2014 №170 передає, a Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі – об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Теодора Драйзера, буд. 19 для розміщення приватного закладу охорони здоров'я. Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 39,0 кв. м., в т. ч. на 2 поверсі 39,0 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору. У відповідності до п. 2.2. Договору вартість об'єкта оренди, згідно із актом оцінки нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна затвердженим висновком незалежної експертної оцінки станом на 24 грудня 2013 року становить: 362 800,00 грн. Згідно з п. п. 3.1. 3.2., 3.4. Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 № 34/6250. Розмір орендної плати, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, на дату підписання Договору становить 77 грн. 52 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 3023 грн. 33 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою. Відповідно до п. 3.5. Договору, Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Деснянського району міста Києва, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцецеві. Пунктами 4.14., 5.4. Договору сторони встановили, що Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати. Орендар після закінчення строку дії цього Договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії Договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим Договором. Цей Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з "15" квітня 2014 . до "14" квітня 2017 р. (п. 9.1. Договору). Згідно з п. 9.2. Договору, усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами. За умовами п. 9.4., Договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Як встановлено у п. 9.7. Договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та  обов'язковим для виконання сторонами. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди. Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2014 р. сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Деснянського району міста Києва, загальною площею 39,0 кв.м., розташоване за адресою: 02225, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19. У подальшому, 08.02.2017 р. та 13.03.2017 р. Балансоутримувач звертався до відповідача із листами №№118, 119, 268, якими повідомляв про закінчення строку дії Договору, просив звільнити орендоване приміщення та зазначав, що вказане приміщення буде використовуватись Балансоутримувачем для власних потреб з метою виконання статутних зобов'язань. 26.04.2017 р. відповідач звернувся до Орендодавця із заявою про продовження оренди на 6 місяців. Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №380 від 17.07.2017 р. "Про продовження строку дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації", затверджено перелік нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, договори оренди яких продовжено на новий термін. Відповідно до Переліку, строк дії Договору від 15.04.2014 р. №414/П-8-2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду продовжено на 6 місяців. Таким чином, Орендодавець погодив продовження строку дії Договору на 6 місяців, тобто, до 14.10.2017 р. 20.07.2017 р. Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до відповідача з повідомленням про необхідність заявитись до відділу з питань майна комунальної власності Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, каб. № 237 (2 поверх), для підписання угоди про продовження дії Договору (на 6 місяців). Як вбачається з матеріалів справи, Орендар для підписання додаткової угоди про продовження строку дії Договору не з'явився, відповідно, така угода укладена не була. Відповідач продовжував користуватись орендною платою та сплачував орендні платежі; станом на час розгляду даної справи приміщення з оренди не повернуто. Натомість, відповідач звертався до Орендодавця та Балансоутримувача із заявами про підписання додаткової угоди про, зокрема, продовження дії Договору на той же строк, а саме, до 14.05.2020 р., у зв'язку із відсутністю заперечень щодо його продовження протягом місяця після закінчення строку дії Договору. Розглянувши дану страву, суд встановив, що відповідач належним чином був повідомлений про наявність заперечень щодо продовження дії Договору на новий строк, у зв'язку використанням орендованого приміщення Балансоутримувачем для власних потреб з метою виконання статутних зобов'язань. Таким чином, доводи відповідача про те, що строк дії Договору продовжено до 14.05.2020 р. являються безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Оскільки відповідач після закінчення строку дії Договору не повернув орендоване приміщення, Балансоутримувач звернувся з суду з даною позовною заявою, у якій просить суд: - визнати користування відповідачем майном комунальної власності: нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м – безпідставним та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІЧІ ГРУП» усунути перешкоди у користуванні позивачем зазначеним майном, шляхом звільнення його від майна відповідача і повернення позивачеві за актом приймання-передачі; - стягнути з відповідача на користь позивача (як Балансоутримувача) неустойку у розмірі 115 271,00 грн. за несвоєчасне повернення з оренди нерухомого майна комунальної власності, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19 загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м. Щодо позовних вимог про визнання безпідставним користування відповідачем майном комунальної власності: нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м, суд зазначає наступне. Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Чинним законодавством України встановлення чіткого визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії. Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей. Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями. Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку. Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про визнання безпідставним користування відповідачем спірним приміщенням є вимогою про встановлення юридичного факту, яка може бути досліджена та встановлена під час вирішення спору про право. Відтак, зазначені вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту. Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010 р. у справі № 6/403. У постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р. у справі № 3/64 висловлено позицію, що встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Таким чином, заявлені вимоги про визнання безпідставним користування відповідачем приміщенням не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога – спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Вказану правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. у справі № 5/107 та від 08.08.2012 р. у справі № 5024/180/2012. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в частині визнання безпідставним користування відповідачем приміщенням не узгоджуються із способами захисту прав і інтересів, не призводять до поновлення порушеного права позивача, а також не відповідають визначеним ст. 16 ЦК України способам захисту прав та інтересів. Відтак, у задоволенні таких вимог належить відмовити. Водночас, так як зазначеним вище фактам має бути надана правова оцінка у мотивувальній частині рішення, суд встановив, що у зв'язку із закінченням строку дії Договору та відсутністю укладеної додаткової угоди про продовження такого строку, згідно з вимогами п. 9.7. Договору, відповідач безпідставно (без відповідних правових підстав) продовжує користуватись нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м. Щодо позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІЧІ ГРУП» усунути перешкоди у користуванні позивачем спірним приміщенням, шляхом звільнення його від майна відповідача і повернення позивачеві за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 4.14. Договору, Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем. Оскільки майно, за умовами Договору, передається з оренди саме Балансоутримувачу, то позовні вимоги про повернення позивачу нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м., є законними, обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню. Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління. Згідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном. Проте, вимога про усунення перешкод у користуванні позивачем спірним приміщенням не підлягає задоволенню з підстав відсутності доказів на підтвердження здійснення відповідачем таких перешкод (які саме перешкоди, ким здійснюються тощо). Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що фактично вказана позовна вимога є вимогою про виселення відповідача з орендованого приміщення. При цьому, така вимога має бути заявлена саме Орендодавцем, який і передав майно Орендарю. Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним судом, зокрема, у постанові від 07.06.2017 р. у справі №910/9480/16. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача (як Балансоутримувача) неустойку у розмірі 115 271,00 грн. за несвоєчасне повернення з оренди нерухомого майна комунальної власності, суд встановив таке. Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Оскільки позивач за Договором не являється наймодавцем (Орендодавцем), то, відповідно, не має повноважень звертатись із вимогами про стягнення неустойки на підстав ст. 785 ЦК України. Таким чином, у задоволенні відповідних вимог належить відмовити з підстав їх невідповідності нормам чинного законодавства України. Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв.м, в т.ч. на II (другому) поверсі 39,0 кв.м. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Всі інші доводи і твердження позивача, відповідача та третьої особи відхиляються судом як недоведені та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства України. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1 762,00 грн.). Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медічі груп" (04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 25, к.45; код ЄДРПОУ 38952769) повернути Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянського району міста Києва (02225, м. Київ, вул. Драйзера, 19; код ЄДРПОУ 21467676) за актом приймання – передачі нежитлові приміщення за адресою : м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, загальною площею 39,0 кв. м. в тому числі на ІІ (другому) поверсі 39,0 кв. м. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медічі груп" (04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 25, к.45; код ЄДРПОУ 38952769) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянського району міста Києва (02225, м. Київ, вул. Драйзера, 19; код ЄДРПОУ 21467676) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення. Рішення  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 31.08.2018 р. Суддя                                                                                                   Н.І. Зеленіна