Рішення

від 17.08.2018 по справі 910/6526/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2018Справа № 910/6526/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська обл., Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28; ідентифікаційний код: 32016865)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59; ідентифікаційний код: 37590125)

про стягнення 569 375, 07 грн.

Представники сторін:

від позивача: Геращенко О.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Л.В.С." з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" про стягнення 569 375, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тими, що відповідач (а не отримувач вантажу - ТОВ "Белтім Полімери") отримав вантаж, перевізником якого був позивач за товарно-транспортною накладною CVR AVC-2002 від 07.10.2015 (209000000/2015/931332), у зв'язку з чим з позивача за рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15 були стягнуті збитки (за втрачений вантаж).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 569 375 грн. 07 коп., сплачені позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/6526/18, підготовче засідання призначено на 15.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 підготовче засідання відкладено на 25.07.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2018.

У судовому засіданні 17.08.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився причини неявки суд не повідомив.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" є: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2018, від 15.06.2018, від 25.07.2018 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверти з ухвалами від 29.05.2018, від 15.06.2018 повернулися із відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання", а згідно відомостей із сайту Укрпошти, конверт з ухвалою від 25.07.2018 (поштове повідомлення № 0103047335489) вручений не був із зазначенням: "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/6526/18 за правилами загального позовного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, 17.08.2018 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" та компанією FLEMING CORPORATION LLP був укладений контракт купівлі-продажу № 060715- FLEMING-OTP., а п.1.1 контракту визначено, що продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар (номенклатура, кількість, строки, ціна і умови поставки вказуються в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 3.2. договору датою поставки вважається дата доставлення товару на митницю пункту призначення Україна.

На виконання даного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" були перераховані грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 221 від 14.07.2015 року, та випискою з особового рахунку.

Згідно Інвойсу № 100854808 від 07.10.2015 року сторони контракту узгодили відвантаження товару ТОВ "Белтім Полімери" на загальну суму 25 960,00 доларів США.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR AVC-2002 від 07.10.2015 відправником вантажу є фірма SABIC SALES EUROPE B.V. (n. l CMR) одержувачем вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (п. 2 CMR), місце розвантаження вантажу - Київ, Україна (п. 3. CMR), місцем та датою завантаження вантажу - Kutno, Poland 07.10.2015 (п. 4 CMR), перевізник - Приватне підприємства"Л.В.С.", 38751, Полтавська обл., Полтавський район, село Розсошенці, Вулиця Фрунзе, будинок 28, ідентифікаційний код 32016865 транспортний засіб ВІ 8534 ВА/ BI 1078 XO (n. l6 CMR).

Штемпелі на накладній CMR AVC-2002 від 07.10.2015 містять інформацію про дату проходження товару через митний контроль у митниці - "Ягодин", а саме, 08 жовтня 2015 року. Додатково відомості про відправника, одержувача, перевізника, вид транспортного засобу, найменування товару, місце розвантаження товару, ціну товару, вартість ввізного мита тощо вказано у попередньому повідомленні № 209000000/2015/931332.

Товар переміщувався транспортними засобами: ВІ 8534 ВА/ ВІ 1078 ХО - перевізник: Приватне підприємство "Л.В.С." (код 32016865; Полтавська обл., Полтавський район, село Розсошенці, Вулиця Фрунзе, будинок 28).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" було подано позов до господарського суду, у зв'язку з тим, що у визначені строки (термін доставки вантажу відповідно до заявки 12.10.2015 року) та на час звернення до Господарського суду Полтавської області суду з позовом Приватним підприємствов "Л.В.С." вантаж не був доставлений, а також вантаж не був доставлений до митниці призначення-Митний пост "Запитів", ЗМК ВАТ "ЛТСФ Львівресурси", Львівська область Камянка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, 236.

Отже, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" зі сторони Приватного підприємства "Л.В.С.", як перевізника мало місце недоставляння вантажу до митниці призначення та недоставлення вантажу до замовника перевезення (власника вантажу, вантажоодержувача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", що згідно положень чинного національного законодавства та міжнародних договорів України є втратою вантажу.

Вважаючи свої права порушеними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Л.В.С." про стягнення з 624 788,32 грн., в т.ч. 621 722, 29 грн. - збитків та 3 066, 03 грн. - 5% річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15 позов задовольнити повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Л.В.С." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" 701 433, 96 грн. збитків, 10 220,09 грн. 5% річних, 10 674,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне підприємство "Л.В.С." зазначає, що ним було протягом року перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" кошти в розмірі 569 375, 07 грн., що підтверджується доданими по позовної заяви платіжними дорученнями.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" Господарський суд Полтавської області ухвалою суду від 13.04.2017 визнав наказ у справі № 917/2531/15 таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, Приватне підприємство "Л.В.С." вказує проте, що оплатило вартість втраченого вантажу на вказану суму, однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" зазначену суму збитків позивачу не компенсувало, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 569 375, 07 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частин 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

В той час, частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Л.В.С." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" 701 433, 96 грн. збитків, 10 220,09 грн. 5% річних, 10 674,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначеним рішенням було встановлено, що згідно листа Державної Фіскальної Служби України Волинської Митниці від 05.01.2016, відповідно до бази даних автоматизованої системи митного оформлення АСМО "Інспектор", 08.10.2015 посадовими особами митного поста "Ягодин" Волинської митниці ДФС здійснено пропуск на митну територію України товару "полімери пропілену у первинних формах", який переміщувався згідно з попереднім повідомленням № 209000000/2015/931332 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", який виступає імпортером і особою, відповідальною за фінансове врегулювання. Відправником товару являється компанія NL SABIC SALES EUROPE В. V. (РО Box 5151,6135 LD S1TTARD, Netherlands).

Товар переміщувався транспортними засобами: ВІ 8534 ВА/ ВІ 1078 ХО - перевізник: Приватне підприємство "Л.В.С.".

Судом було встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR AVC-2002 від 07.10.2015 не містить відміток про місце, особу та дату отримання вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери".

08.10.2015 вантаж перетнув митну територію України, узгоджений термін доставки вантажу відповідно до заявки - 12.10.2015 року, проте, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, станом на 25 листопада 2015 року відповідач не здійснив доставку вантажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", у зв'язку з чим це є втратою вантажу.

Судом не було прийнято до уваги посилання Приватного підприємства "Л.В.С." щодо того, що вказане перевезення здійснювалось підприємством на виконання договору-заявки, укладеного між відповідачем та фізичною особою-підприємцем Орушко А.М. та що вантаж було вивантажено за адресою зазначеною Орушко А.М. та його уповноваженим представникам, з огляду на те, що CMR AVC-2002 від 07.10.2015 року містить всі необхідні вищезазначені відомості, що дає підстави вважати її договором міжнародного автомобільного перевезення, та згідно якої вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", адресою вивантаження вантажу в зазначеній CMR від 07.10.2015 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", м. Бровари, вул. Кутузова, 127, а відтак, вивантаження Приватним підприємство "Л.В.С." товару за іншою адресою, іншій особі, є порушенням взятих на себе зобов'язань щодо здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу, перевізником якого є Приватне підприємство "Л.В.С.".

Також, судом було встановлено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, згідно Ліцензії на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не санкціонувалась і не обумовлювалась договором.

Крім того, з огляду на положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та даних, які містяться в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR AVC-2002 від 07.10.2015 щодо перевізника та отримувача вантажу, судом не були взяті до уваги доводи Приватного підприємства "Л.В.С." щодо того, що перевізником слід вважати ОСОБА_3, оскільки саме дана особа 06.10.2015 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" договір-заявку на перевезення вантажу з м. Кутно, Польща до м. Запитів, Львівська область, Україна на виконання умов контракту купівлі - продажу № 060715-FLEMING-OTP.

Також, з аналогічних підстав до уваги не були взяті посилання Приватного підприємства "Л.В.С." щодо того, що до відповідальності за втрату товару мають бути притягнуті також Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" з яким ОСОБА_3 уклала договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, та фізичною особою-підприємцем Орушко А.М., яка уклала договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" і транспортну заявку на перевезення вантажу з перевізником та відповідачем - Приватним підприємством "Л.В.С".

Таким чином, рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15 встановлені обставини того, що вантаж не прибув до вказаного в договорі місця розвантаження, та вантажоодержувачем не отриманий, що є порушенням виконання зобов'язання Приватним підприємством "Л. В. С" та свідчить про втрату вантажу перевізником. Разом з тим, вказаним рішенням були відхилені доводи Приватного підприємства "Л. В. С " щодо того, що перевезення вантажу здійснювало саме із залученням перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко".

А відтак, зазначені обставини, в силу положень п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Частинами першою та другою статті 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Так дійсно, на виконання рішення суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15, Приватним підприємством "Л.В.С." було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" кошти в розмірі 569 375, 07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В той час, рішенням суду Полтавської області від 25.02.2016 у справі № 917/2531/15 було встановлено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником, а саме Приватним підприємством "Л.В.С." всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, згідно Ліцензії на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не санкціонувалась і не обумовлювалась договором.

Разом з тим, суд вказує про те, що суду не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" та збитками потерпілої сторони. Також суду не доведено протиправна дія чи бездіяльність заподіювача, та у свою чергу, збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, також й не доведено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та в силу наведених положень законодавства, суду не доведено належними засобами доказування з посиланням на належні та допустимі докази на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмету доказування, а саме, того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" було безпосереднім перевізником втраченого вантажу, та відповідно зобов'язане відшкодувати фактичні збитки позивачу, а відтак, вимоги Приватного підприємства "Л.В.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" про стягнення збитків в розмірі 569 375, 07 грн. не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Л.В.С." (38751, Полтавська обл., Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 28; ідентифікаційний код: 32016865) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор і Ко" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59; ідентифікаційний код: 37590125) про стягнення 569 375, 07 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.09.2018

Суддя Д.О. Баранов