Рішення

від 23.08.2018 по справі 916/1247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1247/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: Шендрик І.С. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1247/18 за позовом закритого акціонерного товариства "Аероплан" до фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича про стягнення 64 000,00 грн. компенсації

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018р. закрите акціонерне товариство "Аероплан" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича 64 000,00 грн. компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між Закритим акціонерним товариством Аероплан (надалі - Позивач та/або Правовласник) та ОСОБА_3 (надалі - Автор) було укладено авторський договір № А0906 від 01.09.2009 р. (надалі - Авторський договір), предметом якого є виконання робіт по розробці персонажів для аудіовізуального твору - анімаційного серіалу ІНФОРМАЦІЯ_1 (рос. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі - Фільм).

Відповідно до п. 1.1. Авторського договору Фільм - це анімаційний серіал з робочою назвою - рос. ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також рекламні та інформаційні аудіовізуальні твори, створені на підставі вищезазначеного анімаційного телесеріалу, їх частини та елементи .

Відповідно до п. 2.1. Авторського договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці образів персонажів Фільму, створенню ескізів та фонів для Фільму, та передати результати робіт Замовнику по Акту прийому-передачі. Одночасно з передачею результатів робіт Виконавець зобов'язується передати Замовнику виключні Права на них, в тому числі для створення Фільму.

Відповідно до п. 2.2. Авторського договору строк передачі виключних Прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі результатів робіт.

25.11.2009р. за Актом приймання-передачі результатів робіт (додаток 4) Автор (Виконавець) передав виключні Права Замовнику, а Замовник прийняв від Автора (Виконавця) результати робіт та вихідні матеріали, що підтверджується Додатком 1 до Акту прийому-передачі результатів робіт.

Пунктом 1. Додаткової угоди від 21.01.2015 до Авторського договору визначено, що Права (Право) - це виключне право на відповідний результат робіт Виконавця по цьому договору, що передається Замовнику в межах виконання цього договору, як на результат інтелектуальної діяльності. Зміст виключного права в кожному випадку визначається у відповідності до норм Цивільного кодексу РФ, в тому числі статтями 1229 та 1270 цього кодексу.

Пунктом 2. Додаткової угоди від 21.01.2015 до Авторського договору передбачено, що сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2. Договору Акту прийому-передачі результатів робіт. Виконавець здійснює відчуження Прав на користь Замовника.

Виходячи з умов авторського договору та додатків до нього, ЗАТ Аероплан набуло виключні майнові авторські права на образи персонажів аудіовізуального твору ІНФОРМАЦІЯ_1 . а саме на персонажі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ЗАТ Аероплан стало відомо, що в магазині "Канцтовари. Книги ", який знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект 20, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність, Фізична особа-підприємець Дима Ігор Васильович (65074, АДРЕСА_1) незаконно здійснюється (продаж, реалізація, розповсюдження) контрафактних товарів з зображенням творів образотворчого мистецтва - малюнківперсонажів ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є самостійними частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ІНФОРМАЦІЯ_1 (рос. ІНФОРМАЦІЯ_1 ), і є об'єктами -інтелектуальної власності.

Так представником компанії ЗАТ Аероплан зафіксовано один випадок порушення юрського права, та продажу контрафактного Товару в магазині "Канцтовари. Книги", що підтверджується відповідним чеком, а саме:

В чеку від 13.03.2017р. зазначено:

- Інформація про суб'єкта господарювання - ФОП Дима І.В.

- Місце здійснення господарської діяльності -Адміральский проспект 20;

- Дата 13.03.2017р.

- Інформація про реалізований товар - Раскраска - неведимка ;

- Ціна - 8,50 грн.

Факт продажу контрафактного Товару, додатково підтверджується відповідною відеофіксацією порушення авторського прав від 13.03.2017 року, що була здійснена в магазині "Канцтовари. Книги", який знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський п-т, 20 та свідченнями представника ЗАТ Аероплан .

Також позивач звертає увагу суду, що назва товару Раскраска - неведимка яка міститься в чеку і назва яка розміщена на самому товарі (штрихкоді), повністю співпадають, що дає змогу встановити зв'язок між придбаним товаром та чеком

Представник правовласника звернувся з листом щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору до фізичної особи - підприємця Дима Ігора Васильовича, зазначене підтверджується фіскальним чеком ОД УДППЗ "УКРПОШТА" та описом вкладення до листа від 10.04.2017 року та кур'єрською накладною №572046. Проте зазначені листи Відповідачем було проігноровано, що посилює ступінь його вини, відповіді на адресу позивача не надходило, тому отсанньому не вдалося досягнути домовленості у врегулюванні спірної ситуації, що і стало підставою для звернення позивача з зазначеною позовною заявою до Господарському суду Одеської області з позовними вимогами до відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018р., позовну заяву закритого акціонерного товариства "Аероплан" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2018р., прийнято позовну заяву (вх.№1340/18) до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду із відміткою "не проживає".

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав;

в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п.51.2. Постанови).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1": "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", є частиною вказаного аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

право на використання твору;

виключне право дозволяти використання твору;

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст.21 - 25 цього Закону.

Крім того, суд зазначає, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого ст.1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав.

Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними.

Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", або його частини.

Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права.

Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача в рамках п.б ч.1 ст.50 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.

Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 64 000,00 грн., позивач вказує, що було використано 4 окремих зображень персонажів аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу, тому останній вбачає необхідним просити суд про стягнення з відповідача співрозмірної суми компенсації за порушення авторського права позивача, виходячи з такого розрахунку: 4 окремих зображень персонажів х 16 000, 00 (мінімальна сума компенсації яка встановлена законом) = 64 000.00 грн.

За приписами ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З матеріалів справи встановлено, факт продажу товару із зображенням персонажів: "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" було здійснено через магазин "Канцтовари. Книги".

З матеріалів справи вбачається, продаж товару було здійснено відповідачем, що підтверджується чеком №0 102 від 13.03.2017р. (оригінал якого оглянуто в судовому засідані).

Одночасно, суд враховує, що виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум, як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

Разом з тим, суд також приймає до уваги те, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Розділу; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн.

У зв'язку з цим, у визначенні розміру компенсації на час прийняття рішення у справі необхідно застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600,00 грн.

З огляду на викладене сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 19 000,00 грн. (12 х 1 600,00 грн. = 19 200,00 грн.).

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 12 мінімальних заробітних плат, що складає 19 200,00 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача, відповідачів та третьої особи, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції та висловити свої заперечення щодо доводів інших учасників процесу.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства "Аероплан" (вул. Марксистська 20, к. 5, м. Москва, Російська Федерація, 109147) отримувач присуджених коштів згідно Довіреності - Товариство з обмеженою відповідальністю Право та захист , 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12; ЄДРПОУ: 36515644; р/р № 26006179524 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) компенсацію у розмірі 19 200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський