Постанова

від 20.12.2018 по справі 916/1247/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1247/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Мишкіної М.А., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Аероплан" та фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича

на рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2018 року

по справі №916/1247/18

за позовом закритого акціонерного товариства "Аероплан"

до фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича

про 64 000,00 грн. компенсації

ВСТАНОВИВ

У червні 2018 р. Закрите акціонерне товариство "Аероплан" (далі - ЗАТ "Аероплан") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича (далі - ФОП Дима І.В.), в якій просило суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 64 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав ЗАТ "Аероплан" шляхом розповсюдження контрафактних товарів, на яких незаконно (без дозволу позивача) розміщено персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є об'єктами інтелектуальної власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.08.2018 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 19200 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1762 грн.

В оскаржуваному судовому рішення суд першої інстанції, з посиланням на приписи Цивільного кодексу та Закону України Про авторське право на суміжні права , які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Фіксики", а відповідачем у порушення приписів чинного законодавства було незаконно, без дозволу власника, реалізовано товар із зображенням персонажів даного аудіовізуального твору.

При визначені розміру компенсації суд першої інстанції виходів із засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, а також прийняв до уваги пункту 3 розділу ІІ Розділу; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. у зв'язку із чим визнав обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 12 мінімальних заробітних плат, що складає 19 200,00 грн.

Не погодившись із даним рішення до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулись з апеляційними скаргами ЗАТ "Аероплан" та ФОП Дима І.В.

ЗАТ "Аероплан" в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2018 по справі №916/1247/18 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 64000 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, при цьому суд в неповному обсязі з'ясував обставини по справі, не повно дослідив докази та прийшов до неправильного висновку, котрий не відповідає обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.

Так апелянт посилаючись на приписи ст. 9 Закону України Про авторське право на суміжні права та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав від 04.06.2010 №5 зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваного рішенні встановлено факт продажу відповідачем товару із зображенням персонажів: "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5". За твердженням апелянта, всі персонажі аудіовізуального твору є індивідуальними і легко впізнавальними внаслідок кольорової гами та специфічних геометричних форм. Особливим атрибутом кожного персонажа є медальйон на грудях із зображенням у вигляді розкритої долоні з загнутим в середин) мізинцем та безіменним пальцем. Тобто, виходячи із визначених ознак персонажів та оригінальності назви твору, вони є частинами аудіовізуального твору, можуть використовуватись самостійно, і тому в силу статті 9 Закону України Про авторське право і суміжні права охороняються як твори кожен окремо відповідно до цього Закону.

Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №922/2464/17, якою було стягнуто суму компенсації за відтворення та опублікування п'яти окремих персонажі аудіовізуального твору-мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що відповідачем було використано 4 окремих зображень персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (і сам суд першої інстанції в своєму рішенні це зазначає), а тому сума компенсації за порушення авторського права позивача, повинна розраховуватись наступним чином: 4 окремих зображень персонажів * 16 000, 00 (мінімальна сума компенсації, яка встановлена законом) = 64 000,00 грн.

ФОП Дима І.В. в своїй апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2018 року у справі №916/1247/18 щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 1762 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог ФОП Дима І.В. зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на продаж товару саме відповідачем на підставі чеку №0 102 від 13.03.2017. Проте, як стверджує апелянт, вказаний чек не відповідає встановленим вимогам до розрахункових документів, які визначені Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (далі - Положення), не підтверджує факт купівлі-продажу товару. Як стверджує апелянт, наданий позивачем чек не містить ані найменування та адреси господарської одиниці, ані податкового номера суб'єкта господарювання, ані вартості одиниці виміру товару, ані загальної вартості придбаних товарів, ані форми оплати, ані фіскального номера реєстратора розрахункових операції, ані напису ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК . Отже, наданий позивачем документ, на думку апелянта, не є касовим чеком.

Апелянт також відзначає, що наданий позивачем документ не містить серії та номеру квитанції, рядків для записування інформації, не відповідає вимогам Розділом IV Положення вимогам, а отже, не є розрахунковою квитанцією. До того ж, наданий позивачем документ не містить серії та номеру, нанесених при виготовленні бланка, податкового номеру суб'єкта господарювання, не відповідає вимогам Розділу V Положення, а отже, не є спрощеною розрахунковою квитанцією.

З урахуванням наведеного апелянт вважає, що позивачем не надано розрахункового документу, який би підтверджував факт продажу відповідачем товару. Позивачем не надано також жодних інших достатніх та допустимих доказів того, що ФОП Дима І.В. здійснював господарську діяльність за адресою, де позивач нібито придбав контрафактний товар та, що саме у ФОП Дима І.В. такий товар було придбано. У такому випадку, на думку апелянта, факт порушення відповідачем прав позивача не є доведеним, і висновок суду про порушення відповідачем прав Позивача не відповідає обставинам справи.

Також посилаючись на приписи 52 Закону України Про авторське право і суміжні права та п. 42 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав апелянт зазначає, що з наданого позивачем чеку вбачається, що вартість придбаного ним контрафактного товару складає 8,5, імовірно, гривень, що є неспівмірним з позовними вимогами. У такому випадку, на думку апелянта, навіть за умови доведеності факту порушення Відповідачем прав позивача суд першої інстанції мав би відмовити у задоволенні позовних вимог за малозначимістю порушення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1247/18 за апеляційними скаргами ЗАТ "Аероплан" та ФОП Дима І.В. на рішення господарського суду Одеської області від 23 серпня 2018 року та визначено розгляд апеляційних скарг здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 26.10.2018, копію вищевказаної ухвали суду від 25.10.2018 р. отримано позивачем - 31.10.2018.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення надіслане на адресу ФОП Дима І.В., а саме 65074, АДРЕСА_1, повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за зазначеною адресою не проживає .

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучений до матеріалів справи, місцем проживання відповідача є: 65074, АДРЕСА_1. Будь-які інші адреси в Витягу не значаться. Вказана адреса також зазначена ФОП Дима І.В. в апеляційній скарзі.

Згідно з п.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судова колегія також відзначає, що у наявних матеріалах справи міститься заява ФОП Дима І.В. про ознайомлення з матеріалами справи від 30.10.2018 на якій міститься розписка відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, яка датується 31.10.2018.

Отже, колегія суддів вважає, що ФОП Дима І.В. було належним чином сповіщено про відкриття апеляційного провадження у справі №916/124/18 за апеляційними скаргами ЗАТ "Аероплан" та ФОП Дима І.В.

В ході апеляційного розгляду даної справи Одеським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Сторони не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Передбачені статтею 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач - ЗАТ "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація є нерезидентом України та, посилаючись на те, що він є власником виключних майнових прав на твір, права якого порушені, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, просив суд стягнути з відповідача ФОП Дима І.В. на свою користь 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права" іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.

У відповідності до положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Статтею 4 Закону України Про міжнародне приватне право визначено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Положеннями ст. 37 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з 25.10.1995 року, а Російська Федерація є учасницею цієї ж Конвенції з 13.03.1995 року.

Відповідно до ст. 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.

Згідно з ст. 5 вказаної Конвенції відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

Вищезазначене дає позивачу право вимагати захисту порушених прав інтелектуальної власності у порядку, передбаченому законодавством України, застосовуючи норми матеріального і процесуального права України.

Так, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги ЗАТ "Аероплан" направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 64000 грн., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача розповсюдженням контрафактного товару, на якому незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу "Фіксікі", як частин даного аудіовізуального твору.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Оцінюючи належність ЗАТ "Аероплан" авторського права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Фіксікі" та його персонажів, суд зазначає наступне.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2009 року між ЗАТ Аероплан (Замовник), та ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено Авторський договір №А0906, предметом якого є виконання робіт по розробці персонажів для аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, фільм - це анімаційний серіал з робочою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також рекламні та інформаційні аудіовізуальні твори, створені на підставі вищезазначеного анімаційного телесеріалу, їх частини та елементи.

Згідно п. 2.1 договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки Творів, створенню ескізів та фонів для Фільму, і передати результати робіт Позивачу за Актом приймання - передачі. Одночасно з переданням результатів роботи Автор зобов'язується передати Позивачу виключні майнові авторські права на Твори, у тому числі для створення Фільму.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання акту прийому - передачі результатів робіт.

Згідно з Актом від 25.11.2009 приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором №А0906 від 01.09.2009, робота виконавця по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані замовнику. Зображення образів персонажів фільму містяться у Додатку №1 до Акту.

Відповідно до пункту 8.10. Авторського договору у редакції додаткової угоди від 21.01.2015, сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2. договору Акту прийому-передачі результатів робіт, виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

За змістом ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Оскільки персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" є частинами вказаного аудіовізуального твору та можуть використовуватися самостійно, останні розглядаються судом як твір та отримують відповідну правову охорону.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови авторського договору №А0906 від 01.09.2009, додаткової угоди до нього від 21.01.2015 р., акт приймання-передачі за цим договором від 25.11.2009 р., суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема на його складові частини, в тому числі і на персонажі, а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Щодо факту використання об'єктів даних прав відповідачем та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, суд вказує наступне.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що ЗАТ Аероплан стало відомо, що в магазині Канцтовари. Книги , який знаходиться за адресою м. Одеса, Адміральський проспект, 20, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, незаконно здійснюється продаж (реалізація, розповсюдження) контрафактних товарів з зображенням творів образотворчого мистецтва - малюнків персонажів ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які є самостійними частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ІНФОРМАЦІЯ_1 , і об'єктами інтелектуальної власності.

Представником компанії ЗАТ Аероплан зафіксовано один випадок порушення авторського права та продажу контрафактного товару в магазині Канцтовари. Книги , що підтверджується відповідним чеком від 13.03.2017 в якому зазначено інформацію про суб'єкта господарювання - ФОП Діма І.В., місце здійснення господарської діяльності - Адміральський проспект, 20, дата - 13.03.2017, інформація про реалізований товар - Розмальовка - невидимка , ціна - 8,50 грн.

Факт продажу контрафактного товару, за твердженням позивача, додатково підтверджується відповідною відеофіксацією від 13.03.2017 року, що була здійснена в магазині Канцтовари. Книги , який знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 20.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.441 ЦК України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Згідно із ст.1 Закону Украни "Про авторське право і суміжна права" аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із ст.440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

З огляду на приписи статті 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Колегією суддів було досліджено надані позивачем, на підтвердження факту реалізації відповідачем контрафактного товару, докази, а саме чек №0 102 від 13.03.2017 та диск з відеофіксацією реалізації означеного товару та встановлено, що останні є належними та допустимим, а також таким, що підтверджують реалізацію саме відповідачем товару, на якому без дозволу ЗАТ "Аероплан" розміщено персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Так, з означеного чеку №0 102 від 13.03.2017 вбачається назва реалізованого товару, його ціна та кількість. Також в чеку зазначено назву фізичної особи-підприємця та адресу реалізації товару.

З приводу заперечень відповідача щодо невідповідності наданого позивачем чеку Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та недоведеності позивачем реалізації саме відповідачем контрафактного товару, судова колегія вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно зі статтею 3 названого Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (пункт 15 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 №614 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296.

Означений чек №0 102 від 13.03.2017, що наданий позивачем містить інформацію про реалізований товар (найменування Розмальовка-невидимка), про кількість (1 шт.) та вартість товару (8,50 грн. за одиницю). Вказаний чек містить інформацію про ФОП (ФОП Дима І.В.) та адресу магазину (Адміральський проспект, 20).

До того ж чек №0 102 від 13.03.2017 містить інформацію про придбаний товар, що збігається з тим, що пред'явлений у фотокопіях та міститься у матеріалах справи.

Додатково факт продажу товару із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується відеофіксацією, що була здійснена представником позивача.

Диск із відеофіксацією продажу товару (т.1, а.с. 57) було оглянуто судом апеляційної інстанції. З даного відеозапису вбачається, що особою, яка зазначає, що є представником позивача було придбано товар, у тому числі Розмальовку із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1". Придбаний товар, що був зафіксований на відеозаписі збігається із фотокопією товару наявної у матеріалах справи. До того ж, на даному відеозаписі зафіксовано чек №0 102 від 13.03.2017, який також міститься у матеріалах справи.

Додатково колегія суддів відзначає, що з наявного відеозапису вбачається, що при вході до магазину Канцтовари. Книги , який знаходиться за адресою м. Одеса, Адміральський проспект, 20, розміщена інформація про суб'єкта господарювання, а саме ФОП Дима І.В.

Згідно з частинами першою, другою статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною 1 статті 307 Цивільного кодексу України унормовано, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

В будь-якому випадку знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (ч. 3 ст. 307 ЦК України).

Одночасно з цим, за змістом ч. 3 ст. 308 названого Кодексу зображення може бути розповсюджене без дозволу фізичної особи, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

У даному випадку здійснення зйомки, була викликана саме необхідністю фіксації правопорушення та з метою захисту власника авторського права, права якого гарантуються Конституцією України.

До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що зйомка проводилася у магазині, що є публічним місцем, не посягає на права, визначені Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону України "Про інформацію").

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.

Зображення осіб у відеозйомці, наданої позивачем, не містить конфіденційної інформації.

Як встановлено судом, та вказане не спростовано відповідачем під час судового розгляду, на оглянутому судом товарі, фотокопія якого містяться у матеріалах справи розміщено малюнок із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1". Розглянувши матеріали справи та оцінивши питання щодо схожості зображень з позиції споживача, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту використання відповідачем персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

До того ж, судова колегія зауважує, що у відповідності до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Дима І.В. здійснює такі види підприємницької діяльності: Код КВЕД 47.61 Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний); Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Отже, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено правомірність звернення ЗАТ Аероплан до суду з відповідним позовом, відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема на його складові частини, в тому числі і на персонажі та про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Вирішуючи питання про розмір належної до стягнення компенсації колегія суддів враховує наступне.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).

Відповідно до п. "г" ч.1, п "г" ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі, такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав №5 від 04.06.2010 визначено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Передбачена Законом України "Про авторське право і суміжні права" правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, наприклад на шахову партію, методи навчання (частина третя статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до приписів Закону України "Про авторське право і суміжні права" твір образотворчого мистецтва - це самостійний об'єкт авторського права, а твором образотворчого мистецтва, у тому числі, є малюнок. До того ж частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Так наявними матеріалами справи підтверджується факт порушення ФОП Дима І.В. майнових авторських прав на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", як складові частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом розповсюдження товару, що містить зображення вказаних персонажів, що складають 4 окремі твори образотворчого мистецтва та є окремими об`єктами авторських прав і отримують правову охорону нарівні з твором, а тому стягненню з відповідача підлягає сума компенсації за кожен відтворений малюнок.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було використано чотири окремих зображення персонажів аудіовізуального товару мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", а тому сума компенсації за порушення авторського права позивача, яка підлягає стягненню з відповідача складає 64 000,00 грн. (16 000 (мінімальна сума компенсації, яка встановлена законом) * 4 (кількість відтворених творів образотворчого мистецтва).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 по справі №922/2464/17.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, а саме у розмірі 19 200 грн. що складає 12 розмірів мінімальних загробних плат, оскільки стягнення компенсації у вказаному розмірі не узгоджується із вищевикладеними законодавчими приписами, які передбачають охорону кожного твору образотворчого мистецтва окремо.

Щодо доводів апелянта ФОП Дима І.В. про незначний обсяг порушення авторських прав у порівнянні із розміром стягнутої компенсації колегія суддів зазначає наступне.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, зокрема, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

При цьому, незначний обсяг порушення авторських прав, безумовно, враховується у визначенні адекватних заходів захисту, але не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Судова колегія зауважує, що при визначені розміру компенсації судом було враховано приписи пункт "г" частини другої статті 52 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за застосовано мінімально визначених законом розмір компенсації, а саме 10 мінімальних заробітних плат за кожне порушення авторського права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог частково, у зв'язку з цим апеляційна скарга ЗАТ "Аероплан" підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2017 р. у справі №916/1247/18 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 44 800 грн. скасуванню, із задоволенням позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга ФОП Дима І.В. підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат у даній справі здійснено відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129,231-233,236,240,270,275,277,278,281-283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Аероплан" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.08.2017 р. у справі №916/1247/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації у розмірі 44 800 грн. та розподілу судових витрат скасувати і прийняти нове рішення про задоволення вимог в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Аероплан" задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства "Аероплан" (ІПН 7709602495, КПП 77090100, ОДРН 1057746600559, 109147, Російська Федерація, м. Москва, вул. Марксистська, 20, к. 5, отримувач присуджених коштів згідно довіреності - Товариство з обмеженою відповідальністю Право та захист , 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12, ЄДРПОУ 36515644, р/р №26006179524 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) суму компенсації у розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства "Аероплан" (ІПН 7709602495, КПП 77090100, ОДРН 1057746600559, 109147, Російська Федерація, м. Москва, вул. Марксистська, 20, к. 5, отримувач присуджених коштів згідно довіреності - Товариство з обмеженою відповідальністю Право та захист , 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12, ЄДРПОУ 36515644, р/р №26006179524 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) судовий збір за подання позову у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні .

Стягнути з фізичної особи-підприємця Дима Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства "Аероплан" (ІПН 7709602495, КПП 77090100, ОДРН 1057746600559, 109147, Російська Федерація, м. Москва, вул. Марксистська, 20, к. 5, отримувач присуджених коштів згідно довіреності - Товариство з обмеженою відповідальністю Право та захист , 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 12, ЄДРПОУ 36515644, р/р №26006179524 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 20.12.2018.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Мишкіна М.А.

Суддя Філінюк І.Г.