Рішення

від 23.08.2018 по справі 920/347/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2018 Справа № 920/347/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Коваленко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Молодецької В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код 3976885),

до відповідачів: 1. Сумської міської ради (площа Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 23823253),

2. Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" (провулок Спортивний, буд.2, м. Суми, 40019, код 37785386)

про визнання недійсним договору № 023/14 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02.12.2014, зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача - Черкасова І.В., довіреність від 12.01.2018 № 9-18-0.6-12/62-18;

від відповідачів: 1. не з'явився;

2. Дереза М.Е., довіреність від 27.04.2018 № 1619;

3. Романюк А.В., адвокат, свідоцтво №346 від 20.05.2011, ордер №109 від 16.07.2018, Єпіфанов А.О., довіреність від 07.08.2018;

від прокуратури - не з'явився.

УСТАНОВИВ:

15.05.2018 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір від 02.12.2014 № 023/14 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, який укладений між першим і другим відповідачем, з урахуванням додаткової угоди від 26.06.2017, укладеної між першим та третім відповідачем. Також прокурор просить суд зобов'язати другого відповідача повернути першому відповідачу спірну земельну ділянку.

25.07.2018 прокурор надав суду заяву від 24.07.2018 про уточнення позовних вимог, а саме просить суд зобов'язати третього відповідача повернути першому відповідачу спірну земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог прокурор підтримує заявлені позовні вимоги.

Прокурор обгрунтовує позовні вимоги тим, що у спірному договорі відсутня істотна умова договору - кадастровий номер земельної ділянки, а спірний правочин є удаваним. Інтереси другого відповідача могли були бути задоволені в інший спосіб, аніж встановлення сервітуту, а тому спірний договрі підлягає визнанню недійсним, відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, у разі визнання спірного договору недійсним будуть існувати підстави для повернення першому відповідачу спірної земельної ділянки, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

У відзиві першого відповідача від 05.07.2018 відповідач проти позовних вимог заперечує, оскільки договір передбачає передачу території (об'єкту благоустрою) в м. Суми, а не надання в користування земельної ділянки. У відповідності до Публічної кадастрової карти України на території за договором відсутні земельні ділянки з кадастровими номерами. Крім того, у данному спорі позивач не просить суд визнати недійсним рішень Сумської міської ради від 05.11.2014 № 3703-МР та від 21.06.2017 № 2281-МР, а тому позов про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню.

Прокурор подав відповідь від 06.07.2018 на відзив першого відповідача, в якому заперечує проти обставин, які викладені у відзиві та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач подав 08.08.2018 відповідь на відзив, відповідно до якої вважає, що спірний договір особистого строкового сервітуту від 02.12.2014 є удаваним та таким, що не відповідає нормам, які регулюють порядок передачі земельної ділянки в оренду та встановлення сервітуту, тому просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Перший відповідач 22.08.2018 надав суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Представник другого відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Представник третього відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 05.11.2014 № 3703-МР другому відповідачу було вирішено надати у користування земельну ділянку в м. Суми по провулку Спортивний біля буд. 2, площею 0,0409 га на праві особистого строкового сервітуту, під розміщення тимчасової пересувної споруди для провадження підприємницької діяльності.

На виконання вказаного рішення між першим та другим відповідачем було укладено договір № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми строком на 5 років (надалі - Договір).

Як зазначено у п. 1.1, п. 1.2 Договору предметом Договору є особистий строковий сервітут, встановлений на території м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності пересувна тимчасова споруда (літній майданчик), площею 409 кв.м. Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми провулок Спортивний біля буд. 2, площею 409 кв.м., розміщення та межі якої зазначено в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є невід'ємним додатком до Договору.

На виконання рішення Сумської міської ради від 21.06.2017 № 2281-МР між першим та третім відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, якою змінено другого відповідача на третього відповідача.

Прокурор зазначає, що укладений Договір та додаткова угода до нього є такими, що не відповідають вимогам законодавства, а саме Договір був спрямований на уникнення передачі земельної ділянки на підставі договору оренди на конкурсних засадах. Також, Договір не містить істотної умови договору - кадастрового номеру, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсними, а земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Суми. Тому, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Отже, предметом даного спору є визнання недійсним Договору та повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді м. Суми.

Матеріально-правовою підставою свого позову прокурор обрав ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції від 11.08.2013, тобто на час укладення спірного Договору) та ст. 215 ЦК України.

Тому, предметом доказування у даній справі, виходячи з позовної вимоги, яка самостійно визначена прокурором, є обставини, з якими закон пов'язує визнання спірного Договору недійсним, а також обставин, які є підставою для повернення земельної ділянки позивачу.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним фактичним обставинам, суд дійшов наступного висновку.

Стосовно вимоги про визнання Договору недійсним, то:

Як вже зазначалось, між першим та другим відповідачем було укладено договір № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту.

Підставою укладення спірного Договору було рішення Сумської міської ради від 05.11.2014 № 3703-МР, яке є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Рішення органу вичерпало свою дію внаслідок виконання.

Відповідно до ст. ст. 401, 404 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

За змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки.

Таким чином, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач на момент укладення Договору не був ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту.

Також, обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший (ніж встановлення сервітуту) спосіб.

Відомості про те, що другий відповідач не має змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасові споруди саме на спірній земельній ділянці, відсутні, а отже потреби у розміщенні другим відповідачем тимчасової споруди на спірній земельній ділянці не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суть правовідносин між сторонами по спірному Договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування земельну ділянку орендареві на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва не змінює суті правовідносин, тому положення спірного договору мають відповідати законодавству, що регулює відносини з оренди.

З огляду на вищевикладене, фактично правовідносини між відповідачами мають характер правовідносин щодо оренди земельної ділянки, а отже в даному випадку вбачаються ознаки удаваного правочину з огляду на ст. 235 ЦК України, пунктом 1 якої визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Суд дійшов висновку, що змістом спірного правочину є надання відповідачу у користування земельної ділянки на певний строк, за визначену плату, що відповідає відносинам оренди. В зв'язку з цим спірний договір є удаваним, оскільки вчинений з метою приховання іншого правочину.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності встановлений статтями 124, 134 ЗК України та нормами Законом України "Про оренду землі".

Разом з тим, до передачі земельної ділянки першому відповідачу для розміщення тимчасової споруди з метою здійснення підприємницької діяльності необхідно було провести земельні торги відповідно до вимог ЗК України. Проте зазначені торги першим відповідачем не проводились.

Таким чином, з викладеного вище можна зробити висновок, що передавши другому відповідачу земельну ділянку комунальної власності на підставі Договору, який вказаному суб'єкту не міг встановлюватись, вказаний Договір був спрямований на уникнення передачі цієї земельної ділянки на підставі договору оренди на конкурсних засадах.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначене свідчить про те, що спірний Договір укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. 134 ЗК України та згідно положень Закону України "Про оренду землі", а по суті укладений сторонами на виконання вищезазначеного рішення першого відповідача Договір є договором оренди землі.

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є об'єкт оренди (кадастровий номер).

До 05.04.2015 діяла редакція вказаної статті, яка передбачала недійсність договору оренди землі у разі відсутності в ньому істотних умов.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України).

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватись нормативно-правовий акт чинний на момент укладення договору оренди землі. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, виходячи з правила про застосування до спірних правовідносин законодавства, що діяло на момент їх виникнення, до договорів, укладених до 05.04.15 р., можна застосовувати як підставу визнання їх недійсними ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Так, зі змісту Договору вбачається, що в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, який характеризує об'єкт оренди, яка фактично передавалась другому відповідачу та є істотною умовою договору оренди.

Отже, укладений між першим та другим відповідачем Договір з урахуванням додаткової угоди від 26.06.2017 суперечить вищенаведеним вимогам земельного законодавства, в тому числі в момент його укладення суперечив вимогам ЗК України про проведення торгів, його зміст (оренда) не відповідав предмету (сервітут), у спірному договорі відсутня вищезазначена істотна умова договору - кадастровий номер земельної ділянки, а тому такий Договір з урахуванням додаткової угоди підлягає визнанню недійсним.

Стосовно вимоги про повернення земельної ділянки, то:

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд дійшов висновку, що оскільки Договір з урахуванням додаткової угоди визнаний недійсним, то спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику - територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради, відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки майно перебуває у відповідача без достатньої правової підстави.

Крім того, враховуючи вищезазначене, суд не приймає до уваги заперечень першого відповідача, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати прокурора зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 02.12.2014 № 023/14 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, укладеного між Сумською міською радою (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код 23823253) та фізичною особою-підприємцем Алексаняном Славіком Семеновичем (проїзд Спортивний, 1, м. Суми, 40000, ідент. номер НОМЕР_1) з урахуванням додаткової угоди від 26.06.2017 укладеної між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Двін 2011 (пров. Спортивний, 2, м. Суми, 40019, код 37785386).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Двін 2011 (пров. Спортивний, 2, м. Суми, 40019, код 37785386) повернути територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код 23823253) земельну ділянку площею 0,0409 га вартістю 141027,29 грн., що знаходиться в м. Суми провулок Спортивний біля буд. 2 переданої відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 02.12.2014 № 023/14.

4. Стягнути з Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код 23823253) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1292 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича (проїзд Спортивний, 1, м. Суми, 40000, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1292 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Двін 2011 (пров. Спортивний, 2, м. Суми, 40019, код 37785386) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 646 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Повернути Прокуратурі Сумської області (вул. Г. Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, розрахунковий рахунок № 35214005002983 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172) з державного бюджету (УДКСУ у м. Суми; код - 37970593; ГУ ДКСУ у Сумській області; МФО - 837013; рахунок - 31218206783002; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в сумі 646,24 грн., сплачений платіжним дорученням № 659 від 14.05.2018.

8. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 03.09.2018.

Суддя О.В. Коваленко