Постанова

від 27.08.2018 по справі 911/21/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа№ 911/21/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018

у справі № 911/21/18 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

до Приватного підприємства Автомагістраль ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство АТОЛЛ Холдінг ,

про звернення стягнення на предмет застави

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (надалі - ПАТ Укрсоцбанк , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Автомагістраль (надалі - ПП Автомагістраль , відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг (надалі - ТОВ Євро Лізинг , третя особа-1) про звернення стягнення на предмет застави, а саме, транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060, які належать на праві приватної власності відповідачеві, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ТОВ Євро Лізинг за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008 у сумі 2 956 350,40 грн; визначити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів та встановлення початкової ціни реалізації в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство АТОЛЛ Холдінг (надалі - ПрАТ АТОЛЛ Холдінг , третя особа-2).

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 у задоволенні позову ПАТ Укрсоцбанк до ПП Автомагістраль про звернення стягнення на предмет застави відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ТОВ Євро Лізинг перед ПАТ Укрсоцбанк не погашено, у зв'язку з чим, позивач має право звернути стягнення на майно, яке знаходиться в заставі, в порядку погашення заборгованості за кредитним договором. Водночас, враховуючи, що ТОВ Євро Лізинг на момент укладання договору фінансового лізингу було власником спірних транспортних засобів та добровільно за відплатним договором передало зазначені транспортні засоби відповідачеві, суд дійшов висновку, що майно вибуло з власності попереднього власника з його волі і відповідач є добросовісним набувачем.

Враховуючи факт виникнення застави на спірне майно та внесення відповідного запису до державного реєстру обтяжень рухомого майна вже після укладення договору фінансового лізингу, внесення авансового платежу та фактичної передачі транспортних засобів за вказаним договором, суд дійшов висновку про те, що відповідач не був обізнаний про укладення договору застави, внесення обтяжень на транспортні засоби до реєстру, а тому не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПАТ Укрсоцбанк звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що рішення судом було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що обтяження є чинним у відносинах з третіми особами, зокрема, з відповідачем; договором застави передбачена обов'язкова письмова згода банку на відчуження предмету застави, проте ТОВ Євро Лізинг не отримувало, а ПАТ Укрсоцбанк не надавало своєї згоди на відчуження предмету застави; особа, що придбала предмет застави (відповідач) за наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису про обтяження не може вважатися добросовісним набувачем такого майна, а застава/зареєстроване обтяження зберігає свою силу для нового власника.

Також на думку апелянта, не може бути взята до уваги та обставина, що відповідач не був обізнаний про існування договору застави транспортних засобів, оскільки при купівлі останніх відповідач мав можливість/був зобов'язаний з'ясувати наявність чи відсутність обтяження на майно, яке купує, шляхом отримання відповідної інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у будь-якого нотаріуса або ДП Інформаційний центр МЮУ.

Крім того, скаржник вказує на те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, що свідчить про правомірність вимоги позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Укрсоцбанк , встановлено ПП Автомагістраль , ПрАТ АТОЛЛ Холдінг та ТОВ Євро Лізинг строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що статтею 9 Закону України Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень передбачено, що зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження за винятком, зокрема, якщо відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна; матеріалами справи підтверджується проведення ТОВ Євро Лізинг господарської діяльності, предметом якої були систематичні операції з купівлі-продажу автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Також відповідач наголошував на тому, що ПП Автомагістраль виконало усі умови договору фінансового лізингу та на законних підставах придбало у власність спірні транспортні засоби; відповідач є добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України, який набуває право власності на рухоме майно без обтяжень; обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника вправі вимагати від нього відшкодування завданих збитків, натомість, позивачем неправомірно пред'явлено позов до добросовісного набувача майна; у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, однак воно не є чинним у відносинах з третіми особами; у разі визнання судом вимог позивача обґрунтованими застосуванню підлягає строк позовної давності, про що було заявлено суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 розгляд апеляційної скарги ПАТ Укрсоцбанк на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 призначено на 09.07.2018, повторно встановлено ПрАТ АТОЛЛ Холдінг та ТОВ Євро Лізинг строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 розгляд апеляційної скарги ПАТ Укрсоцбанк на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 відкладено на 27.08.2018.

У судове засідання третя особа-1 та третя особа-2 явку своїх уповноважених представників повторно не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи-1 та третьої особи-2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 29.02.2008 між ТОВ Євро Лізинг (у тексті договору - лізингодавець) та ПП Автомагістраль (у тексті договору - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 721 (далі - договір лізингу), згідно з п. 2 якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби відповідно до замовлення на транспортні засоби.

Пунктом 4.5 договору лізингу визначено, що після надання транспортних засобів лізингоодержувачеві, на дату надання, сторони підписують акт приймання-передачі транспортних засобів.

Згідно з пунктом 6.4 договору лізингу лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізиногодавцю залишкову вартість транспортних засобів, вказану в плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі - продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до пункту 9.1 договору лізингу до обов'язків лізингодавця входить за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації у замовленні на транспортні засоби укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів з відповідним постачальником і передати транспортні засоби в користування лізингоодержувачу не пізніше дати, вказаної в плані лізингу.

Згідно з пунктом 9.5 договору лізингу лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати транспортні засоби у власність лізингоодержувачу відповідно до положень, які зазначені в пункті 6.4 даного договору.

Відповідно до пункту 12.5 договору лізингу встановлені умови переходу права власності на транспортні засоби: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортні засоби та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортних засобів.

Пунктом 14.1 договору лізингу встановлено, що після закінчення строку лізингу транспортний засіб, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортних засобів відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Відповідно до пункту 19.2. договору лізингу термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного транспортного засобу, договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

16.04.2008 згідно з актами прийому-передачі №721/001, №721/002, №721/003, №721/004, №721/005 та відповідними змінами до плану лізингу ТОВ Євро Лізинг передало на умовах фінансового лізингу ПП Автомагістраль транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060, загальною вартістю 2 956 350,40 грн, з терміном останнього лізингового платежу - 15.04.2013 (а.с. 155-163, т. 1).

Разом з тим, 27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю УніКредит Банк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк (у тексті договору - банк) та ТОВ Євро Лізинг (у тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір № 101-СВ (далі - кредитний договір), до якого в подальшому укладено 43 додаткові угоди.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії з загальною сумою кредиту 3 387 900,00 євро та з терміном кредиту до 10.04.2013 (додаткова угода № 21 від 29.07.2011).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.04.2008 між ТОВ Євро Лізинг (у тексті договору - заставодавець) та ТОВ УніКредит Банк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк (у тексті договору - заставодержатель) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим в реєстрі за №2409 (далі - договір застави), згідно п. 1.3 якого в заставу були передані автомобілі відповідно до переліку, наданому у додатку 1 до цього договору застави, що належать заставодавцю на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, що також вказані у додатку 1, відповідно до Балансової довідки заставодавця №621 від 01.04.2008, а також усі існуючі та майбутні (у випадку заміни, проведення ремонту і т.і.) складові частини, запасні частини, вдосконалення, аксесуари та інше; та усі існуючі та майбутні права та доходи.

Відповідно до п. 1.4 договору застави вартість предмета застави на день підписання цього договору складає 3 796 292,87 грн Євро 87 євроцентів, що дорівнює 30 313 626,38 грн за офіційним курсом, встановленим НБУ.

За умовами пункту 2.3.5 договору застави заставодавець не має права передавати або іншим чином дозволяти, щоб предмет застави або будь-яка його частина стала власністю, предметом користування або володіння будь-якої третьої особи без попередньої письмової згоди банку.

Згідно з пунктом 4.1 договору застави банк на свій вибір, у будь-який час в день або після настання випадку невиконання з урахуванням обмежень, встановлених діючим законодавством, матиме право здійснювати будь-які дії, які банк розумно буде вважати необхідними для захисту інтересів банку, зокрема, але не обмежуючись: звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до пункту 5.1. договору застави, якщо при настанні випадку невиконання банк вирішує звернути стягнення на предмет застави, банк надає заставодавцю відповідне повідомлення за формою та за змістом, яке банк вважає за необхідне, якщо інший випадок не встановлено для обов'язкового застосування згідно діючого законодавства України. Банк може виконати право стягнення шляхом вилучення та реалізації предмету застави у будь-який законний спосіб. Звернення стягнення на заставу щодо будь-якої частини предмета застави не впливає на дійсність застави або прав чи засобів правового захисту банку за цим договором.

Договором № 3 про внесення змін та доповнень від 06.06.2008 до договору застави від 01.04.2008 до реєстру заставного майна включено транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 приватним нотаріусом Івановою С.М. внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження на вказані транспортні засоби, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 94, т. 2).

Позивач зазначає, що в результаті листування між ліквідатором ТОВ Євро Лізинг та ПП Автомагістраль з'ясовано, що вищезазначені автомобілі, які були отримані в лізинг, викуплені та перебувають у власності ПП Автомагістраль .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ Євро Лізинг , всупереч пункту 2.3.5 договору застави, не повідомило ПАТ Укрсоцбанк про передачу транспортних засобів ПП Автомагістраль за договором лізингу, а ПАТ Укрсоцбанк не надавало свою згоду на передачу транспортних засобів у власність відповідача.

У зв'язку з тим, що заборгованість ТОВ Євро Лізинг перед ПАТ Укрсоцбанк не погашено, що підтверджується ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 та від 21.03.2016 у справі №924/1282/13, позивач стверджує про наявність у нього права на звернення стягнення на майно, яке знаходиться в заставі, в порядку погашення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Укрсоцбанк , а доводи апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та третьою особою-1 у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки кредитного договору, за яким відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Так, між позивачем та третьою особою-1 у справі, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договір застави.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з статтею 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як стверджує позивач, враховуючи те, що ТОВ Євро Лізинг не виконало грошові зобов'язання за кредитним договором, позивач має право звернути стягнення на предмет застави.

Разом з тим, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до статті 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач або відповідач набули право на спірні об'єкти та чи підлягає право позивача захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів, при цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та третьою особою-1 було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Частиною 3 ст. 806 ЦК України визначено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору, останній за своїм видом є договором фінансового лізингу, особливості регулювання якого встановлені Законом України Про фінансовий лізинг від 16 грудня 1997 року №723/97- ВР.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим ГК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач у повному обсязі виконав зобов'язання за договором лізингу, у результаті чого ТОВ Євро Лізинг передало у власність відповідача транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060.

При цьому, враховуючи те, що відповідачем не надано примірників договорів купівлі-продажу на спірні транспортні засоби, що обґрунтоване закінченням терміну зберігання зазначених документів, місцевим господарським судом для встановлення обставин справи правомірно враховані матеріали справи у сукупності, зокрема, пояснення арбітражного керуючого третьої особи-1 Баса Р.О. від 08.01.2018 вх. №2704/18 про повне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та передачу прав власності на транспортні засоби від третьої особи-1 відповідачеві, а також надані відповідачем копії свідоцтв про реєстрацію спірних транспортних засобів за відповідачем як власником майна Вишгородською ВРЕР ДАІ у Київській області (а.с. 38-40, т. 2), з урахуванням зазначення у свідоцтвах, як підстави, договору лізингу, а не договору купівлі-продажу, а також того, що за пунктом 6.4. договору лізингу договір купівлі-продажу на спірне майно стає додатком договору лізингу.

Оскільки ТОВ Євро Лізинг на момент укладання договору фінансового лізингу був власником спірних транспортних засобів: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060 та добровільно за відплатним договором передав зазначені транспортні засоби відповідачеві, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно вибуло з власності попереднього власника з його волі і відповідач є добросовісним набувачем.

При цьому, місцевим господарським судом правильно враховано правову природу договору фінансового лізингу, що є договором про відчуження майна, оскільки передбачає, на відміну, зокрема, від договору оренди, перехід права власності, у разі виконання його умов щодо сплати лізингових платежів і одностороння відмова від його виконання, у частині передачі майна у власність лізингодавцем, в разі виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем, не передбачена.

Натомість, пунктом 14.2 договору лізингу передбачено, що у разі, якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу предмету лізингу та не продовжить строк його використання після припинення терміну дії договору, лізингоодержувач повертає транспортних засіб в дату повернення, вказану в плані лізингу, в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві згідно акту приймання-передачі; в разі, якщо умови договору не порушені, договір вважається припиненим.

Матеріали справи не містять доказів повернення майна з лізингу за договором лізингу, план лізингу скінчився на час розгляду даної справи, докази дострокового розірвання цього договору відсутні, відтак, договір лізингу припинений належним виконанням обома сторонами, у тому числі, в частині передачі майна у власність лізингоодержувачу.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що відповідно до статті 9 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Передача спірних транспортних засобів за договором лізингу відповідачеві підтверджується наявними у матеріалах справи актами, повна сплата лізингових платежів підтверджується обома сторонами договору лізингу, доказів припинення договору лізингу у зв'язку з порушенням відповідачем оплат за графіком лізингових платежів, термін якого скінчився на час розгляду даної справи, суду не надано.

Водночас, правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна регулюється Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Відповідно до вимог п. 2 ст. 12 вказаного закону, у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте, воно не є чинним у відносинах з третіми особами.

У п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Враховуючи той факт, що договір лізингу був укладений 29.02.2008, спірні транспортні засоби передано на умовах фінансового лізингу за актами від 16.04.2008, тобто до виникнення застави на це майно, оскільки доповненнями № 3 від 06.06.2008 до договору застави до переліку об'єктів застави включено вищезазначені транспортні засоби і лише 10.07.2008 обтяження на них було внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд першої інстанції правомірно вказав, що відповідач не був обізнаний про укладення договору застави та внесення обтяжень на транспортні засоби до реєстру, а тому не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжував надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Як правильно враховано судом першої інстанції, видом діяльності третьої особи-1 була торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, торгівля іншими транспортним засобами, фінансовий лізинг, надання автомобілів в оренду, у зв'язку з чим, відповідно до статті 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

При цьому, пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що кредит надається з метою фінансування/рефінансування придбання нових автомобілів, вантажних автомобілів, будівельних та важких машин, складського обладнання для надання в фінансовий лізинг, тобто, позивач під час укладення кредитного договору, надав свою згоду на укладення договорів лізингу і врахував той факт, що право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортні засоби.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не заперечував проти укладення договору лізингу та знав, що після повної оплати коштів за транспортні засоби, вони перейдуть у власність третьої особи, отже, надав свою згоду на відчуження автомобілів, а відповідач на умовах договору лізингу після повної сплати грошових коштів за транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060 правомірно набув на них право власності, а тому застава не зберігає свою силу для нового власника.

Крім того, відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження, а враховуючи той факт, що позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначених транспортних засобів, очевидно, що позивач не заперечує дійсність укладеного правочину, а тому, вказане також підтверджує, що відповідач в розумінні Закону є добросовісним набувачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет застави, а саме, транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060, які належать на праві приватної власності відповідачеві, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ТОВ Євро Лізинг за кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008 в сумі 2 956 350,40 грн.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи відповідача про те, що позивачем здійснюється подвійне стягнення, з огляду на ті обставини, що питання стягнення заборгованості з поручителя не вирішено, а в разі задоволення позовних вимог у справі №911/21245/13, звернення на предмет застави вже не матиме потреби, оскільки заборгованість буде повністю погашена, адже позивачем заявлено до стягнення всю суму заборгованості ТОВ Євро Лізинг в розмірі 115434181,49 грн, в той час, як вимоги позивача у справі №924/1282/13 про банкрутство ТОВ Євро Лізинг визнані на суму 41341342,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПрАТ АТОЛЛ Холдінг .

При цьому, у справі №910/21245/13 за позовом позивача до поручителя - ПрАТ АТОЛЛ Холдінг про стягнення коштів у сумі 17849247,34 грн, 3408037,22 доларів США та 166431,02 Євро зупинено провадження до вирішення справи №910/15577/15 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ТОВ Євро Лізинг та ПАТ АТОЛЛ Холдінг про визнання недійсною додаткової угоди № 21 до кредитного договору № 101-Св від 27.03.2008 та визнання права вимоги за договором поруки №101/СВ/SUR від 27.03.2008 і набрання рішенням законної сили. Водночас, провадження у справі №910/15577/15 припинено.

Разом з тим, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на позивача. При цьому, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 03.02.2016.

Враховуючи вищенаведене, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Крім того, на підтвердження обґрунтованості позову, позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 у справі № 924/1282/13 внесено окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з договором застави транспортних засобів №550 від 16.03.2012 зі змінами та доповненнями, договору застави транспортних засобів №11/1-2558 від 05.09.2008 зі змінами та доповненнями, договору застави транспортних засобів №12/42/509 від 16.09.2011 зі змінами та доповненнями, договору застави майнових прав №11/1-2557 від 05.09.2013 зі змінами та доповненнями, договору застави №2408 від 01.04.2008 зі змінами та доповненнями, договору застави майнових прав №101-СВ/PR від 31.03.2008 зі змінами та доповненнями, договору застави №101-СВ/МС від 05.02.2010, договору застави транспортних засобів №132065 від 04.07.2008 зі змінами та доповненнями, договору застави цінних паперів від 06.08.2013, тобто, право позивача на заставне майно встановлене судом.

Водночас, постановою Господарського суду Хмельницької області від 23.07.2015 визнано банкрутом ТОВ Євро Лізинг , відрито ліквідаційну процедуру ТОВ Євро Лізинг , припинено з 23.07.2015 нарахування неустойки (штрафу пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, припинено з 23.07.2015 повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також скасовано обмеження щодо майна банкрута, зазначено, що накладення арештів на майно або інші обмеження розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі, зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, договір застави чинний, обтяження на спірне майно внесено до відповідного реєстру, відтак, майно внесене окремо до реєстру вимог кредиторів як відомості про майно боржника, яке є предметом застави. У даному провадженні розглядається спір про наявність законних підстав на витребування майна від відповідача, зокрема, встановлення того, чи є він добросовісним набувачем спірного майна, а спір щодо банкрута та його майна має розглядатись в межах справи про банкрутство за правилами виключної підсудності відповідно до статті 30 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав позивача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаної норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлення обставин відсутності порушених прав позивача з боку відповідача, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ Укрсоцбанк з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПАТ Укрсоцбанк має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі № 911/21/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/21/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.09.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук