Постанова

від 20.11.2018 по справі 911/21/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 911/21/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

представник - адвокат Атаманенко О.П. (довіреність №02-03/1347 від 29.05.2018),

відповідач - Приватне підприємство "Автомагістраль",

представник - адвокат Корзаченко В.М. (ордер серії КС №266190 від 09.10.2017)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "АТОЛЛ Холдінг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 27.08.2018

у складі колегії суддів: Мальченко А.О. (головуючий), Дикунська С.Я., Жук Г.А.

та на рішення Господарського суду Київської області

від 10.04.2018

у складі судді Саванчук С.О.

у справі № 911/21/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного підприємства "Автомагістраль"

про звернення стягнення на предмет застави

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 19.09.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/21/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2018.

3. Ухвалою від 08.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №911/21/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 та призначив її розгляд на 20.11.2018.

4. Приватне підприємство "Автомагістраль" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Автомагістраль" про звернення стягнення на предмет застави.

5.1. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі - третя особа-1) кредитного договору від 27.03.2008 №101-СВ, до якого в подальшому укладено 43 додаткові угоди, та укладенням між позивачем та третьою особою-1 договору застави транспортних засобів від 01.04.2008 (зі змінами і доповненнями) для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором; між третьою особою-1 та Приватним підприємством "Автомагістраль" (далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу від 29.02.2008 №721, умовами якого передбачено перехід права власності до відповідача на транспортні засоби, на які накладено обтяження за договором застави і третя особа-1, всупереч пункту 2.3.5 договору застави не повідомила позивача про передачу спірних транспортних засобів, а позивачем не надавалась згода та таку передачу. За кредитним договором у третьої особи-1 перед позивачем наявна заборгованість, в погашення якої позивач заявляє про звернення стягнення на предмет застави.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 10.04.2018 Господарський суд Київської області у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "Автомагістраль" про звернення стягнення на предмет застава відмовив.

6.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- між ТОВ "УніКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (позивач, банк), та ТОВ "Євро Лізинг" (третя особа-1, позичальник) укладено кредитний договір №101-СВ від 27.03.2008 (далі - договір-1), до якого в подальшому укладено 43 додаткові угоди. Відповідно до умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії із загальною сумою кредиту в розмірі 3 387 900 євро та з терміном кредиту до 10.04.2013 (додаткова угода №21 від 29.07.2011);

- на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.04.2008 між ТОВ "Євро Лізинг" та банком укладено договір застави (далі - договір-2) транспортних засобів на суму 2 956 350, 40 грн., на які 10.07.2008 накладено обтяження та внесено до реєстру;

- договором №3 про внесення змін та доповнень від 06.06.2008 до договору застави від 01.04.2008 до реєстру заставного майна включено транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060;

- 29.02.2008 між ТОВ "Євро Лізинг" та ПП "Автомагістраль" укладено договір фінансового лізингу №721 (далі Договір-3);

- згідно з актами прийому-передачі №721/001, №721/002, №721/003, №721/004, №721/005 від 16.04.2008 ТОВ "Євро Лізинг" передало на умовах фінансового лізингу ПП "Автомагістраль" транспортні засоби: Ford 3430D д/н AA 7457 HC, NM0D71TEDE8B68152, Ford 3430D д/н AA 7460 HC, NM0D71TEDE8B68026, Ford 3430D д/н AA 7458 HC, NM0D71TEDE8B68056, Ford 3430D д/н AA 7452 HC, NM0D71TEDE8B68165, Ford 3430D д/н AA 7459 HC, NM0D71TEDE8B68060 з терміном останнього лізингового платежу - 15.04.2013;

- ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі №924/1282/13 про банкрутство ТОВ "Євро Лізинг". Згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 ПАТ "Укрсоцбанк" визнаний у даній справі забезпеченим кредитором на всю суму кредитних вимог та внесено окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави за договором застави №2408 від 01.04.2008;

6.2. Рішення суду першої інстанції, з посиланням на статті 328, 330, 388, 392, 546, 572, 574, 589, 590, 806, 1054, ЦК України, статті 179, 193, частину 2 статті 345 ГК України, статті 20, 27 Закону України "Про заставу", статті 9, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень", статті 38, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивоване таким:

- оскільки ТОВ "Євро Лізинг" на момент укладання договору фінансового лізингу було власником спірних транспортних засобів та добровільно за відплатним договором передало зазначені транспортні засоби відповідачеві, суд дійшов висновку, що майно вибуло з власності попереднього власника з його волі і відповідач є добросовісним набувачем. При цьому, судом враховано правову природу договору фінансового лізингу, що є договором про відчуження майна, оскільки передбачає, на відміну, зокрема, від договору оренди, перехід права власності, у разі виконання його умов щодо сплати лізингових платежів і одностороння відмова від його виконання, в частині передачі майна у власність лізингодавцем, в разі виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем, не передбачена;

- суду не надано доказів повернення майна за Договором-3 з лізингу, план лізингу закінчився на час розгляду даної справи, докази дострокового розірвання цього договору відсутні, відтак, Договір-3 припинений належним виконанням обома сторонами, в тому числі, в частині передачі майна у власність лізингоодержувачу. Крім того, судом враховано, що відповідно до статті 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника;

- передача спірних транспортних засобів за Договором-3 відповідачеві підтверджується наявними у матеріалах справи актами, повна сплата лізингових платежів підтверджується обома сторонами Договору-3, доказів припинення договору лізингу у зв'язку з порушенням відповідачем оплат за графіком лізингових платежів, термін якого закінчився на час розгляду даної справи, суду не надано;

- відповідачем не надано примірників договорів купівлі-продажу на спірні транспортні засоби, що обґрунтоване закінченням терміну зберігання зазначених документів, судом для встановлення обставин справи враховані матеріали справи в сукупності, зокрема, пояснення арбітражного керуючого третьої особи-1 від 08.01.2018 вх. №2704/18 про повне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та передачу прав власності на транспортні засоби від третьої особи-1 відповідачу та надані до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію спірних транспортних засобів за відповідачем як власником майна Вишгородською ВРЕР ДАІ у Київській області, при цьому, з урахуванням зазначення у свідоцтвах, як підстави, договору лізингу, а не договору купівлі-продажу, а також того, що відповідно до пункту 6.4. Договору-3 договір купівлі-продажу на спірне майно стає додатком договору лізингу;

- судом враховано, що відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- судом враховано, що видом діяльності третьої особи-1 була торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, торгівля іншими транспортним засобами, фінансовий лізинг, надання автомобілів в оренду, у зв'язку з чим, відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження;

- суд дійшов висновку, що позивач не заперечував проти укладення Договору-3 та знав, що після повної оплати коштів за транспортні засоби, вони перейдуть у власність третьої особи, отже, надав свою згоду на відчуження автомобілів, а відповідач, на умовах Договору-3, після повної сплати грошових коштів за транспортні засоби набув на них право власності, а тому застава не зберігає свою силу для нового власника;

- позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначених вище транспортних засобів, очевидно, що позивач не заперечує дійсність укладеного правочину, а тому, відповідач в розумінні закону є добросовісним набувачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 27.08.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 залишив без змін.

7.1. Апеляційний суд погодився з правильністю встановлення місцевим судом обставин та застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначив, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд зазначив з посиланням на правову позицію Верховного Суду України про те, що задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про заміну одного зобов'язання на інше відсутня.

7.2. Апеляційний суд погодився з правильним врахуванням судом першої інстанції тих обставин, що третя особа-1, яка отримувала кредитні кошти, здійснювала торгівлю легковими автомобілями та іншими транспортними засобами, фінансовий лізинг, надання автомобілів в оренду, внаслідок чого, відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, а отже повна сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та перехід до нього права власності на предмет фінансового лізингу зобов'язують лізингову компанію вжити заходів до заміни предмета лізингу рухомого майна (автомобіля), однак, не зберігають чинності обтяження на виплачений предмет лізингу за позивачем у справі.

7.3. Також, апеляційний суд перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин укладення договору фінансового лізингу 29.02.2008, до моменту укладення кредитного договору лізингодавця з позивачем (27.03.2008) та договору застави транспортних засобів (01.04.2008), внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про те, що в позивача були можливості до моменту укладення кредитного договору перевірити фінансовий стан лізингової компанії, встановити які з автомобілів передані за договором лізингу та контролювати подальші дії з передачі права власності лізингоодержувачам та вживати заходів до заміни предметів застави рухомого майна для належного забезпечення прав позивача одержувачем кредиту (лізингодавцем, третьою особою - ТОВ "Євролізинг").

7.4. Апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про те, що за відсутності встановлення порушення норм матеріального права та відсутності правових підстав для звернення стягнення на майно відповідача відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до зобов'язань заставодержателя по закінченню дії договору застави.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

8. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 330, частину 1 статті 388 ЦК України, частину 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки відповідач не вжив жодних розумних заходів, не виявив обережності та обачності для з'ясування правомочностей у продавця на відчуження майна, а тому вимоги про звернення стягнення на предмет застави є законними.

8.1. Скаржник, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про заставу", статті 10, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтю 589 ЦК України, зазначив, що особа, яка придбала предмет застави у боржника, який не мав права його відчужувати, за наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису про обтяження не може вважатися добросовісним набувачем такого майна, а застава/зареєстроване обтяження зберігає свою силу для нового власника, на підставі реєстрації встановлюється пріоритет такого обтяження, а банк в свою чергу має всі права на звернення стягнення на предмет застави.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві ПП "Автомагістраль" заперечувало доводи скаржника, аргументуючи пунктом 2 частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", про те, що в даному випадку обтяження у вигляді застави не зберігало силу для нового власника транспортних засобів, оскільки лізингодавець займався діяльністю з продажу автомобілів. Відповідач зазначав, що стаття 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем відповідно до статті 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Крім того, обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

9.1. Відповідач доводив, що з копії договору фінансового лізингу №721 від 29.02.2008 вбачається, що ПП "Автомагістраль" виконало всі умови зазначеного договору та на законних підставах придбало у власність зазначені в позові транспортні засоби, що підтверджується і листом ліквідатора ТОВ "Євро Лізинг" Баса Р.О. від 07.02.2018 за вих. №02-04/313.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 330 - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 статті 388 - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частина 2 статті 388 - майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Частина 3 статті 388 - якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Частина 1 статті 589 - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частина 2 статті 589 - за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 593 - право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

11. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"

Частина 1 статті 9 - предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Частина 2 статті 9 - у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

Частина 3 статті 9 - якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Частина 1 статті 10 - у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Частина 2 статті 10 - у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Частина 3 статті 10 - обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Частина 1 статті 12 - взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 12 - реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина 3 статті 12 - на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

12. Закон України "Про заставу"

Частина 1 статті 27 - застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Частина 2 статті 27 - застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судами положень статті 330, частини 1 статті 388, статті 589 ЦК України, частини 3 статті 9, статей 10, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 27 Закону України "Про заставу".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

16. Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних та фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Зокрема, частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено спеціальні випадки, коли зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Отже, зазначеною нормою передбачено винятки із загального правила щодо збереження застави, які слід застосовувати переважно щодо суб'єктів господарської діяльності, предметом господарювання яких є систематичні операції купівлі-продажу або інші правочини з відчуження рухомого майна.

17. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). В силу статті 8 зазначеного Закону, у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Отже, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою містить ознаки правочину з відчуження рухомого майна та має спеціальний механізм захисту прав лізингодавця від будь-якої неправомірної поведінки лізингоодержувача. Відтак, на договір фінансового лізингу поширюються винятки, передбачені статтею 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо припинення дії зареєстрованого обтяження рухомого майна щодо особи, яка набула таке майно у суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є систематичні операції з купівлі-продажу чи інші способи відчуження рухомого майна.

18. Також, захист права лізингоодержувача, який набув предмет лізингу сплативши всі лізингові платежі, зазначеним законом прирівняно до захисту прав добросовісного набувача і на нього поширюються положення статей 387-388 ЦК України. Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Отже, встановивши, що договір фінансового лізингу було укладено лізингодавцем скоріше, ніж кредитний договір та договір застави рухомого майна, та встановивши недобросовісність дій лізингодавця, який без відома лізингоодержувача передав предмет лізингу в заставу, а також проявлену необачність банку, який не контролював заміну предметів рухомого майна, які відчужувалися лізингодавцем в ході його основної господарської діяльності на нові предмети рухомого майна, які набувалися лізингодавцем, відсутність додаткових угод до договору лізингу, якими б обмежувалися права лізингоодержувача щодо набуття предмета застави (рухомого майна) суди дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин винятку, спеціальної норми права - частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та відмову у зверненні стягнення на рухоме майно (транспортні засоби), які були предметом спору в даній справі.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що порушення лізингодавцем, який є одночасно одержувачем кредиту, обов'язку згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону, може бути підставою для стягнення збитків з боржника за кредитним договором, якщо внаслідок його порушення кредитору їх завдано.

19. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятого судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.1. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-19 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2018 у справі №911/21/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков