Постанова

від 21.08.2018 по справі 5010/1864/2011-б-13/56

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 5010/1864/2011-Б-13/56

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коломия-М'ясо",

представник боржника - не з'явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник кредитора - Чорний І.В., представник (Довіреність від 29.06.2018),

арбітражний керуючий (ліквідатор) Микитюк Анатолій Іванович - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу

арбітражного керуючого (ліквідатор) Микитюка Анатолія Івановича

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018,

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Якимець Г.Г., Матущак О.І.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломия - М'ясо"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2011 порушено провадження у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломия-М'ясо" (далі - ТОВ "Коломия - М'ясо", боржник).

2. Ухвалою суду від 06.10.2011 у цій справі введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Коломия-М'ясо"; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича; зобов'язано розпорядника майна, за наслідками розгляду вимог кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів ТОВ "Коломия-М'ясо", подати його до господарського суду на розгляд та затвердження, інше.

3. Ухвалою місцевого господарського суду від 24.01.2012 затверджено Реєстр вимог кредиторів ТОВ "Коломия-М'ясо":

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - 1 538 756, 57 грн. (1 черга), 50 000, 00 грн. (4 черга), 159 647, 87 грн. (6 черга);

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Коломия та Коломийському районі - 399, 91 грн. (2 черга);

Івано-Франківський обласний центр зайнятості - 874, 93 грн. (2 черга);

Управління пенсійного фонду м. Коломия - 21 657,12 грн. (2 черга), 497, 21 грн. (6 черга);

Коломийська ОДПІ - 55 236, 70 грн. (3 черга), 102 950, 73 грн. (6 черга);

ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Львівської філії - 3 412 396, 06 грн. (4 черга), 238 797, 32 грн. (6 черга);

ВАТ "Прикарпаттяобленерго" - 7 251, 97 грн. (4 черга), 28,36 грн. (6 черга);

заборгованість по заробітній платі - 15 016, 34 грн. (1 черга).

4. Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2012 визнано банкрутом ТОВ "Коломия-М'ясо" і відкрито ліквідаційну процедуру щодо боржника, ліквідатором призначено (арбітражного керуючого) Микитюка А.І.

5. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2013 у справі, поміж іншим, клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", кредитор) про заміну кредитора (ПАТ "Кредитпромбанк") правонаступником задоволено; зобов'язано ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2017 у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56 затверджено звіт ліквідатора по проведеній роботі з ліквідації ТОВ "Коломия-М'ясо"; затверджено ліквідаційний баланс ТОВ "Коломия-М'ясо"; затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди і виконання повноважень ліквідатора по справі №5010/1864/2011-Б-13/56 з ліквідації ТОВ "Коломия-М'ясо" в пропорційному відношенні до заявлених та визнаних вимог кредиторів; ТОВ "Коломия-М'ясо" ліквідовано, як юридичну особу та виключено його з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України; провадження у справі про банкрутство ТОВ "Коломия-М'ясо" припинено; оплату грошової винагороди за виконання арбітражним керуючим Микитюком А.І. повноважень розпорядника майна та ліквідатора покладено на кредиторів в пропорційному відношенні до заявлених та визнаних кредиторських вимог.

7. Ухвала мотивована тим, що ліквідатором виконані усі необхідні дії для виявлення документації і майнових активів боржника та покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки; за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилося майна; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс погоджено з комітетом кредиторів; звіт арбітражного керуючого Микитюка А.І. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат підтверджуються доданими до звіту документами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено повністю; ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2017 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56 скасовано; справу скеровано до господарського суду Івано-Франківської області для здійснення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Коломия-М'ясо".

9. Приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що ліквідатором до суду був поданий звіт, без додатків, які передбачені п.1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що позбавило апеляційний суд можливості здійснити перевірку виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, в обсязі передбачених Законом; судом першої інстанції не було взято до уваги, що ліквідатором не було вжито всіх передбачених Законом про банкрутство заходів по пошуку іншого майна та інших активів підприємства для встановлення об'єктивного майнового стану банкрута; на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Коломия-М'ясо" від 10.11.2017 комітетом кредиторів було прийнято до відома звіт ліквідатора по проведеній роботі в ліквідаційній процедурі та звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди і оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора по справі №5010/1864/2011-Б-13/56, тобто, звіт не був схвалений комітетом кредиторів, як того вимагають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 26.03.2018, арбітражний керуючий Микитюк Анатолій Іванович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржений судовий акт, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2017 у цій справі залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 12.06.2018) від 22.06.2018, прийнято справу №5010/1864/2011-Б-13/56 господарського суду міста Івано-Франківської області до провадження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Микитюка А.І. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у цій справі; призначено розгляд справи №5010/1864/2011-Б-13/56 на 21.08.2018.

12. Представник ПАТ "Дельта Банк", в судовому засіданні касаційної інстанції, проти вимог та доводів скаржника заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість; просив касаційний господарський суд постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56 залишити без змін.

13. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (арбітражного керуючого Микитюка А.І.)

14. Арбітражний керуючий, у касаційній скарзі, доводив, що ліквідаційна процедура проведена ліквідатором у відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до Звіту ліквідатора від 21.11.2017 додані всі, передбачені приписами ст. 46 Закону про банкрутство, додатки; висновки апеляційного господарського суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, здійснені без дослідження матеріалів справи та звіту ліквідатора.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

16. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до підпункту "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

19. З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011.

Відповідно до п. 1 1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

20. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХІІ

Згідно до ст. 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року), надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частинами 12, 14 ст. 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у вказаній редакції) встановлено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 16 вказаної статті, звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. Відповідно до ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у цій справі було порушено ухвалою місцевого господарського суду від 21.09.2011, ТОВ "Коломия-М'ясо" визнано банкрутом за постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2012, таким чином, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, в даному випадку, затвердження звіту ліквідатора має здійснюватися в порядку та на підставі приписів Закону, в редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями, що діяли до 19.01.2013).

Проте, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ч.1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказав на те, що Звіт ліквідатора Комітетом кредиторів був лише прийнятий до відома, а не схвалений, як-то передбачено нормами Закону. При цьому, не врахував приписи ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХІІ, зі змінами та доповненнями, що діяли до 19.01.2013).

23. Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Так, предметом розгляду суду першої інстанцій був Звіт ліквідатора від 21.11.2017 з доданими документами (т. 5 а.с. 22-252, т. 6 а.с. 1-206), результати дослідження яких викладені у тексті ухвали від 30.11.2017.

Водночас, як вбачається з оскарженої постанови (арк. постанови 6, абз. 4), апеляційний суд досліджував Звіт ліквідатора про проведену роботу у справі про банкрутство ТОВ "Коломия-М'ясо" від 08.11.2017 (т.6, а.с. 121-130), який був проміжним та долучений як додаток до Звіту ліквідатора про проведену роботу від 21.11.2017.

Тобто, висновки суду апеляційної інстанції про невідповідність Звіту ліквідатора та доданих (недоданих) документів приписам Закону про банкрутство, а також про неповноту виконаних ліквідатором у справі дій не ґрунтуються на матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що повнота дій арбітражного керуючого з виявлення активу боржника (зокрема, запити до відповідних органів) має досліджуватись та встановлюватись з урахуванням основних видів діяльності боржника та мети його створення.

Без належної оцінки усіх наявних у матеріалах справи документів, висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" є передчасним.

24. Поміж іншим, апеляційним судом не було досліджено та надано належної правової оцінки доводам ПАТ "Дельта Банк" щодо оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Як свідчить зміст прийнятої апеляційним господарським судом постанови, апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 86, 269, 270 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), не було здійснено повторного розгляду справи з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам належної правової оцінки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого Микитюка А.І., та скасування постанови апеляційної інстанції повністю, з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду справи, апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

В. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі №5010/1864/2011-Б-13/56 скасувати, передати справу №5010/1864/2011-Б-13/56 на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук