Рішення

від 30.08.2018 по справі 826/8517/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року № 826/8517/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інквіл доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інквіл звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0002801402.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії відповідача є протиправними, висновки Акту перевірки - безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, а податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 №0002801402, прийняте на підставі Акту перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність висновків акту перевірки, а відтак і спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки позивача.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інквіл , код ЄДРПОУ 36630198 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт від 21.04.2017 №14/26-15-14-02-01-14/36630198, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Інквіл вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27585-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 342 491 грн., у тому числі: лютий 2015 року - 9712 грн., січень 2016 року - 15080 грн., лютий 2016 року - 17401 грн., березень 2016 року - 68812 грн., квітень 2016 року - 56188 грн., травень 2016 року - 72553 грн., червень 2016 року - 13333 грн., липень 2016 року - 13333 грн., серпень 2016 року - 13334 грн., вересень 2016 року - 13333 грн., жовтень 2016 року - 13333 грн., листопад 2016 року - 16912 грн., грудень 2016 року - 19167 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 №0002801402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 428113, 75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 342491 грн. та 85622, 75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.

Стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0002801402, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що на порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю Інквіл в Договорі оренди не передбачено користування прилеглою територією, а значить оплачувати послуги з її прибирання. Також відповідач зазначає, що між ТОВ Інквіл та ТОВ Сервіс Менеджмент Технології відсутнє визначення загальної плащі, яка підлягає прибиранню та відсутній розрахунок послуг з прибирання (калькуляція витрат).

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних причин.

01 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інквіл (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс Менеджмент Технології (Виконавець) укладено договір №10114-8 про надання послуг комплексного прибирання, відповідно до якого Виконавець зобов 'язується надавати послуги комплексного прибирання приміщень загального користування РТЦ Блокбастер , а Замовник зобов 'язується прийняти і сплатити за наданні послуги визначену договором грошову суму.

Додатком №1 до Договору сторонами було затверджено Специфікацію об'ємів і періодичності надання послуг регулярного комплексного прибирання Об'єкта: Розважально-торговий центр Блокбастер , яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно вищезазначеного Договору виконавець зобов'язується надавати послуги комплексного прибирання приміщень загального користування РТЦ Блокбастер , а саме приміщення, доступ до яких дозволений відвідучавам РТЦ, його орендарям, санітарні вузли загального користування, вхідні групи, а також технічні та технологічні приміщення, коридори, проходи, сходи та інші вертикальні комунікації, доступ до яких може бути дозволений тільки відвідувачам, працівникам, орендарям РТЦ, а таком іншим особам чи доступ до яких обмежений в зв'язку зі встановленим РТЦ та підтримання його в належному стані, та прилеглу до РТЦ територію.

Також в Специфікації визначено графік проведення робіт та перелік робіт, які щомісячно мали виконуватися ТОВ Сервіс Менеджмент Технології .

На виконання даного договору виконавець щомісяця, починаючи з дати укладення договору, надавав замовнику послуги комплексного прибирання приміщень РТЦ Блокбастер та прилеглої території.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Інквіл та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс Менеджмент Технології , наявність фактичного отримання послуг по комплексному прибиранню, оплата послуги за прибирання та правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму у розмірі 342 491 грн.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Натомість під час розгляду справи судом встановлено, що 01 грудня 2009 року між ПАТ Блокбастер-Київ (власник РТЦ Блокбастер , Орендодавець) та ТОВ Інквіл (Орендар) укладено нотаріальний Договір оренди нежитлових приміщень в РТЦ Блокбастер за адресою: м.Київ, проспект Московський, 34-В, загальною площею 22 603, 60 кв.м.

Відповідно до Договору Оренда зобов'язується самостійно забезпечувати охорону та прибирання будівлі, вивіз сміття та інші послуги, пов'язані із забезпеченням належної експлуатації Будівлі. Перелік послуг, обов'язок із забезпечення яких покладається на Орендаря наводиться у Додатку №2 до Договору, який складає його невід'ємну частину.

За таких обставин, обов'язок ТОВ Інквіл щодо підтримання орендованих приміщень та прибудинкової території в прибраному стані випливає з Договору оренди і є обов'язковою умовою для подальшого користування приміщеннями.

Щодо посилання конторюючого органу на відсутність всіх належних реквізитів в актах надання послуг, підписаних між сторонами та певні недоліки , суд зазначає наступне.

Акти надання послуг, які підписувалися сторонами протягом 2015-2016 років містять всі належні реквізити і є первинними документами в розумінні Закону України статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.4 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання змісту над формою, тобто можлива наявність дефектів у складанні акту приймання-передачі послуг не позбавляє платника податків права на відображення цієї операції.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із роз'ясненням ВАСУ в інформаційному листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011 вказано, що будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у з'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на те, що ТОВ Сервіс Менеджмент Технології є реально діючою компанією, яка спеціалізується на наданні комплексних послуг з прибирання в торгово-розважальних комплексах, має відповідний персонал, тому не має жодних підстав для позбавлення ТОВ Інквіл податкового кредиту, який сформований за рахунок сплати ПДВ на користь Виконавця.

Крім того вартість отриманих послуг від ТОВ Сервіс Менеджмент Технології пере виставлялася суборендарям та ТОВ Блокбастер-Київ , що призвело до нарахування дзеркальних податкових зобов'язань з ПДВ для ТОВ Інквіл .

Так. Згідно Листа Міністерства доходів і зборів України №3642/6/99-99-19-04-01-15 від 27.05.2013 суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 квітня 2016 року у справі № К/800/48948/14 (№ 810/5891/13), зазначив наступне:

"Господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 1 червня 2010 року справа № 21-500во08", від 31 січня 2011 року справ №21-47а10.

Також, у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню.

В інформаційному Листі Вищого адміністративного суду України від 20.02.2010 №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негатині наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обсавина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З аналізу матеріалів справи та норм права, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2,7,9,11,44,72-78,79,139, 194,241-246,250,295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Інквіл (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 34-В, код ЄДРПОУ 36630198) задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12.05.2017 № 0002801402 на загальну суму 428 113,75 грн.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інквіл (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 34-В, код ЄДРПОУ 36630198) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6421 (шість тисяч чотириста двадцять одна гривна) 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа