Постанова

від 21.08.2018 по справі 2а-7139/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №2а-7139/11/1370

касаційне провадження №К/9901/4232/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Гранекс на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді: Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі № 2а-7139/11/1370 за позовом Приватного підприємства Гранекс до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Гранекс звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 №0001712320/13572/10/23-2 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 25639грн., в тому числі: 25638грн. - основний платіж та 1грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2011 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.09.2014 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство Гранекс оскаржило його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту ж пункту 184.1, пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на тому, що анулювання реєстрації його платником податку на додану вартість у лютому 2011 року відбулося за ініціативою податкового органу.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Гранекс з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 01.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова складено акт від 24.05.2011 №327/23-2/36610407 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 №0001712320/13572/10/23-2 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 25639грн., в тому числі: 25638грн. - основний платіж та 1грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що умовою виникнення обов'язку визнати умовне постачання товарів й необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання, виходячи із звичайної ціни, є анулювання її реєстрації платником податку з власної ініціативи.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивачем не оскаржувалося, а тому пов'язані з таким анулюванням наслідки, передбачені пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, підлягають застосуванню.

У відповідності до пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 03.02.2011) анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - и пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 03.02.2011) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з пунктом 184.6 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 03.02.2011) у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 03.02.2011) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок платника здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів із подальшим нарахуванням податкових зобов'язань стосується тільки тих платників податку на додану вартість, яким анульовано реєстрацію за їх заявою, в той час як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість можливе двома способами: за заявою платника або за рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України прийнято рішення від 03.02.2011 про анулювання реєстрації Приватного підприємства Гранекс як платника податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства Гранекс відбувалося за ініціативою податкового органу, позивач не був зобов'язаний визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з податку на додану вартість за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000071640 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції, яка відповідає закону.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Гранекс задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі №2а-7139/11/1370 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 у справі №2а-7139/11/1370 залишити в силі.

Присудити на користь Приватного підприємства Гранекс судові витрати (судовий збір) у сумі 1278,9 грн. (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень 90коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк