Постанова

від 22.11.2011 по справі 2а-7139/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 р. № 2а-7139/11/1370

о 09 год., 48 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства Гранекс , представник -Горпинюк І.Є. (довіреність від 11.07.2011 року) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник -Задорожній І.В. (довіреність № 24106/184/10-017 від 17.10.2011 року) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

Позивач -Приватне підприємство Гранекс звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 327/23-2/36610407 від 24.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.01.2011 року по 01.05.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001712320/13572/10/23-2 від 10.06.2011 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 25638,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З вказаним рішення позивач не погоджується, оскільки ним не порушувались вимоги п. 184.7. ст. 184 ПК України, щодо визнання умовного постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни, оскільки не подавали до податкового органу заяви про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення п. 184.7. ст. 184 ПК України, а саме не відображення умовного продажу товарних залишків за звичайними цінами у зв'язку із анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

24.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 01.05.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 327/23-2/36610407 від 24.05.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 184.7 ст. 184 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 25638,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

В зв'язку із надходження від державного реєстратора відомостей про те, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу щодо позивача на підставі абз. ж п. 184.1 ст. 184 ПК України, 03.02.2011 року позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ за ініціативи податкового органу.

Позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року в якій не відображено умовного продажу товарних залишків за звичайними цінами та не збільшено суму податкових зобов'язань, чим порушено п. 184.7 ст. 184 ПК України

10.06.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001712320/13572/10/23-2, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 25638,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно абз. а п. 184.1. ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається якщо особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної ст. 181 цього ж Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим же розділом.

Згідно п. 184.7. ст. 184 ПК України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копії:

- Свідоцтва №100326203 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.02.2011 року.

- Свідоцтва №100239571 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.08.2009 року

- Рішення № 532 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 03.02.2011 року.

- податкові декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів а також податкові накладні за період жовтня 2010 року по січень 2011 року

Судом не враховуються заперечення відповідача, про те, що позивачем порушено вимоги п. 184.7. ст. 184 ПК України, а саме в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року не відображено умовного продажу товарних залишків за звичайними цінами та не збільшено суму податкових зобов'язань, оскільки згадана норма ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювала: якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

На думку суду у згаданій нормі законодавець визначив дві залежні одна від одної істотні умови, а саме:

- зобов'язання визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, тобто, платник податку визнає умовне постачання товарів та необоротних активів та нараховує податкові зобов'язання до подання такої заяви;

- платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, тобто, платник податку з підстав встановлених ПК України самостійно приймає рішення про подання заяви про анулювання реєстрації платника податку.

Алгоритм дій передбачений вказаною нормою наступний: платник податку на додану вартість з підстав передбачених ПК України з власної ініціативи приймає рішення про подання заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в подальшому визнає умовне постачання товарів та необоротних активів та нараховує податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, а лише після цього подає заяву до податкового органу про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

З вказаних мотивів судом не враховуються заперечення відповідача щодо порушення позивачем вищезазначеної норми ПК України, оскільки в акті перевірки вказано, що анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ відбулось за ініціативи податкового органу, що унеможливлює порушення позивачем п. 184.7 ст. 184 ПК України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Судом враховуються обґрунтування позивача зазначені в позовній заяві, а також пояснення представника позивача, що податковим органом помилково збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 5089,03 грн., оскільки деякі товари були придбані без ПДВ, а також те, що позивач після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість отримав Свідоцтво №100326203 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.02.2011 року, про що було відомо відповідачу на момент перевірки і прийняття спірного рішення, відповідно визнання умовного постачання товарів, необоротних активів та нарахування податкових зобов'язань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість призведе до подвійного оподаткування при продажу цих же товарів після реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001712320/13572/10/23-2 від 10.06.2011 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 25639,00 грн., в тому числі за основним платежем -25638,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 184.7. ст. 184 ПК України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 7 підрозділу 10, розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001712320/13572/10/23-2 від 10.06.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Гранекс (ЄДРПОУ 36610407, вул. Козланюка, 7, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.