Постанова

від 27.08.2018 по справі 450/704/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/704/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/1798/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулись з позовом до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3, третя особа Реєстраційна служба Пустомитівсього районного управління юстиції Львівської області, про визнання протиправною бездіяльність Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо залишення без розгляду клопотань позивачів про надання земельної ділянки для ведення садівництва розміром 0,0725 га, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1; визнання незаконними та скасування рішення № 260 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ; визнання незаконними та скасування рішення № 357 про передачу земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Семенівка; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд у с. Семенівка, кадастровий НОМЕР_1, що внесена до державного реєстру прав та свідоцтв про право власності; визнання за позивачами права власності на спірну земельну ділянку; зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою та відновити становище, яке існувало до порушення прав позивачів, зокрема, зняти незаконно встановлену огорожу, зняти замки на воротах на в'їзді до земельної ділянки позивачів; стягнення судових витрат.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, шляхом демонтажу металевих воріт і замощення з бруківки та рекультивації земельної ділянки, замощеної бруківкою, з приведенням до попереднього стану.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо залишення без розгляду клопотань позивачів про надання земельної ділянки для ведення садівництва розміром 0,0725 га біля будинку АДРЕСА_1 скасовано та провадження у цій частині позовних вимог закрито. В решті апеляційну скаргу відхилено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Семенівської сільради відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя сторона Семенівська сільська рада відмовлено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_5,вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову, покликаючись лише на лист Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 22.11.2016 року №331, не дослідивши під час розгляду справи генеральний план с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області. Також судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом щодо витребування доказів від Семенівської сільської ради, які обґрунтовують позовні вимоги позивача за первісним позовом, зокрема, що містять інформацію щодо земельно-господарського устрою с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області, а саме, кварталів забудови по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, щодо фактичного користування земельною ділянкою колишнім землекористувачем ОСОБА_6, та теперішніми землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також обставин присвоєння різних поштових адрес двохквартирному житловому будинку, власниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в тому числі копій витягів з генерального плану с. Семенівка станом на 03 вересня 2009 року, станом на 21 лютого 2014 року, станом на 28 березня 2017 року, із зазначенням червоних ліній, плану земельно-господарського устрою с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області щодо кварталу (кварталів) забудови по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, плану зонування території с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області щодо кварталу (кварталів) забудови по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (якщо такий розроблявся у складі Генерального плану, або якщо розроблявся як окрема містобудівна документація), аналітичної частини пояснювальної записки до Генерального плану щодо кварталу (кварталів) забудови по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, зокрема, щодо характеристики структури земель, копії витягів з погосподарських книг Семенівської сільської ради щодо площі земельної ділянки, яка була надана колишньому землекористувачу ОСОБА_6, та призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1, копії документів бухгалтерського обліку щодо періоду та розміру оплати земельного податку за користування земельною ділянкою відповідної площі у с.Семенівка Пустомитівського району Львівської області колишнім землекористувачем ОСОБА_6, та землекористувачами ОСОБА_2, ОСОБА_5

Крім цього апелянти зазначають, що оскаржуваним рішенням встановлено факт надання у 2009 році позивачам за первісним позовом і позивачу за зустрічним позовом земельних ділянок площею 0,1200 га та 0.1201 га відповідно, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що в мотивувальній частині рішення зазначено, що рішенням Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 21.02.2014 року № 260 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,1590 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у с. Семенівка, а рішенням Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 03 жовтня 2014 року № 357 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, площею 0,1209 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у с.Семенівка Пустомитівського району Львівської області. Тобто, після отримання ОСОБА_3 у 2009 році земельної ділянки площею 0.1201 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, через 5 років, в 2014 році Семенівська сільська рада знову надає йому у власність земельну ділянку площею 0.1209 га того ж самого цільового призначення, що суперечить ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України. З вищенаведених підстав апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оскілки рішення суду оскаржується позивачами за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в частині відмови в задоволенні їхніх позовних вимог, то законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів не є порушеними, а відтак не підлягають судовому захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22607622 та № 22607708 від 29.04.2009р., а ОСОБА_3 є їх сусідом, якому на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21238612 від 12.12.2008р.

Рішенням 19 сесії 5-го скликання Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 404 від 03 вересня 2009р. передано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1200 га в с. Семенівка Пустомитівського р-ну Львівської області для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,1201 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Власники будівель є суміжними землекористувачами.

Вказаним рішенням Семенівської сільської ради № 404 від 03 вересня 2010р. у пункті 3 рекомендовано сторонам провести розподіл між ними в рівних частинах земельної ділянки площею 0,07 га в с.Семенівка, що межухє з їхніми земельними ділянками.

У зв'язку з недосягненням згоди в добровільному порядку, рішенням 5-ї сесії 6-го скликання Семенівської сільської ради № 77 від 22 липня 2011р. за заявою ОСОБА_3 було прийнято рішення про розподіл спірної земельної ділянки площею 0,07 га та надано спірну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у наступних розмірах: ОСОБА_3 - 0,0341 га та гр. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - 0,0342 га.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2012р. у справі № 2-а-1316/543/11 провадження № 2-а/1316/89/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, рішення сесії Семенівської сільської ради № 77 від 22 липня 2011р. було визнано незаконним і скасовано.

Одночасно цією постановою задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5, визнано протиправною відмову сільського голови Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у наданні громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва розміром 0,0725 гектара, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, а також визнано протиправною бездіяльність Семенівської сільської ради Пустомитівського району та зобов'язано Семенівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області розглянути клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання земельної ділянки для ведення садівництва розміром 0,0725 гектара, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області було предметом розгляду на сесії Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яка 28.03.2017 року прийняла рішення №529, яким відмовила ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в наданні земельної ділянки площею 0.0725 га для ведення садівництва в АДРЕСА_1, мотивуючи відмову тим, що земельна ділянка згідно генерального плану с. Семенівка, відноситься до земель, призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльність Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо залишення без розгляду клопотань позивачів про надання земельної ділянки для ведення садівництва площею 0.0725 га, оскільки клопотання позивачів розглядалися сесією Семенівської сільської ради, а відмова в задоволенні клопотання позивачів про надання їм спірної земельної не свідчить про бездіяльність Семенівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Із змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпоряджання землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка фактичною площею 0,0608 га, а не 0,0725 га, ніколи у встановленому законом порядку не передавалась в користування попередньому власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ні його спадкоємцям, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, доказів протилежного суду не надали.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила, що рішення компетентного органу, а саме, Семенівської сільської ради, щодо надання у користування чи у власність ОСОБА_6, ОСОБА_2 чи ОСОБА_5, не приймалося.

Законність користування спірною земельною ділянкою площею 0.0608 га, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 обґрунтовують тим, що таке право до них перейшло від ОСОБА_6, який тривалий час користувався цією земельною ділянкою, після його смерті, успадкувавши будинковолодіння, вони користувалися та користуються цією земельною ділянкою, а відтак, як спадкоємці, також набули права користування цією спірною земельною ділянкою і вправі претендувати на передачу такої їм у власність для ведення садівництва.

Доводи апелянтів про те, що право на спірну земельну ділянку у них виникло у зв'язку з тривалим користуванням, на що, на їх думку, безпідставно не зважає Семенівська сільська рада і не враховує при вирішенні їх заяв про надання їм цієї земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки тривалість користування земельною ділянкою не породжує для сільської ради обов язку для позитивного для ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вирішення сільською цього питання.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Семенівської сільської ради, рішенням сесії сільської ради № 260 від 21 лютого 2014р., правомірно, в межах наданої законом компетенції, надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею 0,1590 га, з врахуванням раніше переданої ділянки площею 0,1201 га та частини спірної ділянки, а рішенням 27 сесії 6-го скликання від 03 жовтня 2014р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 кадастровий НОМЕР_1 лише площею 0,1209 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_2, на підставі яких ОСОБА_3 видані правовстановлюючі документи.

Покликання позивачів, на те, що надана відповідачу ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0, 1209 га призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд включає в себе спірну земельну ділянку площею 0, 0725 га з цільовим призначенням для садівництва, спростовується листом Семенівської сільської ради від 22.11.2016 року № 331, з якого вбачається, що згідно генерального плану с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області в межах села Семенівка не передбачено земель для ведення садівництва.

Із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 внесеному до Державного земельного кадастру 23.09.2014 року, слідує, що земельна ділянка право користування якої є предметом спору, розташована в АДРЕСА_2 та відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, а не садівництва.

Обгрунтованими є висновки суду прешої інстанції про те, що ОСОБА_3 правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства, без порушення прав інших осіб, набув право власності на земельну ділянку площею 0,1209 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Семенівка Пустомитівського району Львівської області, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вважав позовні вимоги позивачів за первісним позовом про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради №260 від 21.02.2014 року та №357 від 03.10.2014 року, а також про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Семенівка та скасування свідоцтва права власності, не обґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження чинення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, які всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не були надані ні позивачами за первісним позовом, ні позивачем за зустрічним позовом, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою площею 0.0608 га.

Оскільки відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 ЗК України саме до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпоряджання землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а спірна земельна ділянка позивачам у власність сільською радою не надавалась, то позовна вимога ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання за позивачами права власності на спірну земельну ділянку не може бути задоволена.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які є достатньо мотивовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31.08.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.