Постанова

від 30.08.2018 по справі 1515/1946/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6049/18

Номер справи місцевого суду: 1515/1946/12

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорноморська Рів'єра на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року по справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорноморська Рів'єра до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорноморська Рів'єра (далі - ОСББ Чорноморська Рів'єра ), Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія Одесаобленерго , Філії Інфоксводоканал ТОВ ІНФОКС , Обслуговуючого кооперативу Чорноморська Рів'єра та з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд зобов'язати Філію Інфоксводоканал ТОВ ІНФОКС укласти з нею договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, в редакції Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року; зобов'язати ВАТ ЕК Одесаобленерго укласти з нею договір про користування електричною енергією, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року; зобов'язати відповідачів, Філію Інфоксводоканал ТОВ ІНФОКС , ОК Чорноморська Рів'єра , ОСББ Чорноморська Рів'єра укласти сервітут на використання Філією Інфоксводоканал ТОВ ІНФОКС мереж водопроводу з надання послуг безпосередньо ОСОБА_3; зобов'язати ВАТ ЕК Одесаобленерго , ОК Чорноморська Рів'єра укласти сервітут на використання ВАТ ЕК Одесаобленерго електромереж для надання послуг електропостачання ОСОБА_3.

В лютому 2013 року ОСББ Чорноморська Рів'єра подало зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості на утримання будинку і прибудинкової території. З урахуванням уточнених позовних вимог ОСББ Чорноморська Рів'єра просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території в сумі 17 279,30 гривень.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3, яка є власником квартири №3, будинку №4 по пров.Травневий, с.Фонтанка, Комінтернівського району Одеської області нарівні з іншими власниками квартир користується комунальними послугами, що надаються в її квартиру, але платежі здійснює нерегулярно, внаслідок чого станом на 01 вересня 2013 року сума заборгованості за послуги з утримання житла та прибудинкової території склала 17 279, 30 гривень.

На підставі зазначеного ОСББ Чорноморська Рів'єра звернулось до суду із вказаним позовом та просило його задовольнити в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСББ Чорноморська Рів'єра задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2014 року було скасовано в частині зустрічних позовних вимог та в цій частині направлено на новий розгляд, в частині первісних позовних вимог залишено без змін.

23 травня 2017 року Комінтернівський районний суд Одеської області постановив ухвалу про направлення справи за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.

Також, 23 травня 2017 року ОСББ Чорноморська Рів'єра було подано уточнення позовної заяви, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 35893,68 гривень та судові витрати.

При новому розгляді справи представники ОСББ Чорноморська Рів'єра у судовому засіданні позов підтримали просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали просили відмовити у його задоволені та закрити провадження по справі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року у задоволенні позову ОСББ Чорноморська Рів'єра відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСББ Чорноморська Рів'єра просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Частинами 1 та 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

За змістом ст. ст. 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні-послуги та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (далі - Правил) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів №5 від 14 січня 2009 року, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово - комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово - комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 22 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить квартира №3 у будинку №4 по пров.Травневий в с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2005 року.

Позивач ОСББ Чорноморська Рів'єра є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку №4 по пров. Травневий в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області й надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

В уточненій позовній заяві від 23 травня 2017 року ОСББ Чорноморська Рів'єра просить стягнути з відповідачів заборгованість згідно довідки-розрахунку з січня 2009 року по грудень 2016 у розмірі 35893,68 гривень, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з січня 2009 року не сплачують за ці послуги в повному обсязі, внаслідок чого станом на грудень 2016 утворилась заборгованість у розмірі 35893,68 гривень(т. 3, а.с. 154-157).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач просить стягнути вищевказані грошеві кошти за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно довідки-розрахунку, але не надав жодних доказів того, з чого такі тарифи складаються, на підставі яких документів вони діють, а також позивач не вказує які саме послуги надавались відповідачам, в якому обсязі, на рахунки яких підприємств вносилась плата за користування такими послугами.

Посилання позивача, ОСББ Чорноморська Рів'єра , в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, оскільки судом безпідставно не враховано, що наданий розрахунок заборгованості відповідачів за спожиті послуги доведений письмовим доказами, яким суд не дав належної оцінки, не приймаються до уваги за таких підстав.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналогічні положення містяться у статті 57 ЦПК України (2004р.).

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України,письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У п. 13 постанови № 5 Пленуму Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулює провадження у справі до судового розгляду від 12 червня 2009 року Верховний Суд України роз'яснив, що при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК. У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права. Наприклад, згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (частина четверта статті 10, стаття 137 ЦПК).

Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (стаття 136 ЦПК). Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.

Як роз'яснено у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, обґрунтування дійсного розміру заборгованості за вжиті послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а відповідачі - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову, а саме безпідставність вимог позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги,позивач, ОСББ Чорноморська Рів'єра , послалося на довідку-розрахунок, яка міститься у томі 3 на аркушах справи 158-164, де взагалі зазначена нарахована плата за місяць внесків, платежів визначених загальними зборами ОСББ й виведена загальна суму заборгованості відповідачів за спожиті послуги з січня 2009 року по грудень 2016 року в розмірі 35 938,68 гривень.

Згідно ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Однак, у цій довідці-розрахунку не зазначені з чого складаються ці послуги з утримання будинку та прибудинкових території, а саме не вказана вартість:

прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території,

санітарно-технічне обслуговування,

обслуговування внутрішньобудинкових мереж,

утримання ліфтів, освітлення місць загального користування,

поточного ремонту,

вивезення побутових відходів тощо, за кожний місяць утворення заборгованості.

Скасовуючи рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2014 року в частині зустрічних вимог та направляючи справу в цій частині на новий розгляд суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 22 жовтня 2014 року вказав, що суд першої інстанції, задовольняючи зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, не перевірив належним чином розрахунків позивача за період з 2009 до 2012 року, взявши до уваги лише довідки-рахунки (а.с. 83-86, т. 1) із зазначенням тарифів, не перевіривши з чого такі тарифи складаються, на підстав яких документів вони діють. При цьому суд першої інстанції не з'ясував, які самі послуги надавались відповідачам за зустрічним позовом, в якому обсязі, на рахунки яких підприємств вносилась плата за користування такими послугами .

Суд першої інстанції не перевірив з якого часу позивач набув право на отримання оплати за житлово-комунальні послуги, хто є отримувачем таких послуг, чи є відповідачі членами якогось із об'єднань співвласників будинку (т. 2, а.с. 262-264).

При новому розгляді справи позивач, ОСББ Чорноморська Рів'єра , не врахував вказівки касаційного суду та надав суду першої інстанції таку ж довідку-розрахунок (т. 3, а.с. 158-164) де не зазначено, які самі послуги надавались відповідачам, в якому обсязі, на рахунки яких підприємств вносилась плата за користування такими послугами, а також з чого такі тарифи складаються, на підстав яких документів вони діють.

Аналізуючи зазначені норми цивільного процесуального права, роз'яснення Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги, наданий позивачем розрахунок заборгованості за ці послуги не відповідає діючим тарифам на послуги та дійсності.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Чорноморська Рів'єра залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 30 серпня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

П.М.Черевко