Ухвала

від 29.08.2018 по справі 554/5878/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5878/18 Номер провадження 11-сс/786/469/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - суддіОСОБА_2 ,суддів з секретаремОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,з участю прокурора адвокатаОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 10 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №12018170000000387, поновив пропущений строк подання клопотання про накладення арешту на майно та наклав арешт на майно, яке було вилучене 3 серпня 2018 року під час проведення обшуку за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

Мотивуючи прийняте рішення,слідчий суддя зазначив, що арешт накладений з метою збереження речових доказів, оскільки вилучене під час обшуків технічне обладнання може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

При цьому зазначає, що дозвіл на проведення обшуку було надано слідчому з метою відшукання та вилучення обладнання, за допомогою якого здійснюється несанкціоноване підключення до електромережі ПАТ «Полтаваобленерго», та звертає увагу на те, що вилучене під час проведення обшуку майно перебувало на зберіганні у приміщенні ТОВ «Агротехпідприємство», не було підключене до електромережі ПАТ «Полтаваобленерго» та будь-яких дій щодо його підключення не здійснювалося.

Вказує, що у визначений приписами ч.5 ст.171 КПК України строк клопотання про арешт майна слідчим подане не було та стверджує про відсутність в ухвалі слідчого судді обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання вказаного клопотання.

Вважає, що внаслідок накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, яке належить ОСОБА_8 , порушено його право власності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_7 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, перевіривши наявні матеріали, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України п ідставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Приписами ст.411 цього Кодексу встановлено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

З матеріалів провадження вбачається, що в слідчому управлінні ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018170000000387 за фактом несанкціонованого підключення електрообладнання великої потужності до електромереж, що не погоджене з ПАТ «Полтаваобленерго» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.188-1 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт вилученого під час обшуку майна, слідчий зазначив, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Наведені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Диспозицією ч.1 ст.188-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов`язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди.

Відповідно до Примітки, шкода, передбачена цією статтею Кодексу, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних щодо визначення розміру шкоди, тобто слідчим, всупереч вимогам ч.3 ст.132 КПК України, не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-1 КК України, що унеможливлює застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Необґрунтованими є і висновки слідчого та слідчого судді про відповідність вилученого технічного обладнання критеріям, встановленим ст.98 КПК України, про що слушно наголошує апелянт.

Згідно з приписами цієї норми Закону, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.188-1 КК України, характеризується, зокрема, викраданням електричної енергії шляхом самовільного її використання без приладів обліку, внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів провадження і підтверджено прокурором в засіданні суду апеляційної інстанції, вилучене технічне обладнання не було підключене до електричної мережі, а лише зберігалося у вказаних приміщеннях.

Наведене спростовує доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді про відповідність вилученого технічного обладнання критеріям, встановленим ст.98 КПК України.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя всупереч ст.173 КПК України, поза межами клопотання слідчого, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту і на 120 лотків м`ясної продукції, які на думку слідчого судді також відповідають критеріям, визначеним ст.98 цього Кодексу.

Звертає увагу колегія суддів увагу і на порушення слідчим суддею вимог ст.172 КПК України з огляду на відсутність даних про повідомлення будь-кого із визначеного цією нормою закону кола осіб про розгляд клопотання слідчого про арешт майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку з невідповідністю висновківсуду,викладених усудовому рішенні,фактичним обставинамкримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Отже,апеляційна скаргапідлягає задоволенню.

Керуючись ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.405, ст.407 та ст.422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 10 серпня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №12018170000000387 про накладення арешту на майно, яке було вилучене 3 серпня 2018 року під час проведення обшуку за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4