Рішення

від 21.06.2007 по справі 4/186-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/186-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21.06.2007                                                                Справа №  4/186-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" м. Херсон

до житлово-експлуатаційної контори-2 житлово-будівельного кооперативу

Суворовського району м. Херсон    

про   стягнення   28.406 грн. 72 коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Кар'єва І.М.

від  відповідача  - не з'явився

                                                  в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з заявою про стягнення з відповідача   20.810грн.85коп.  основного боргу,  5.173грн.86коп. втрат від інфляції,  1.544грн.81коп. –3% річних та 877грн.20коп. пені  у зв'язку з  несвоєчасними  розрахунками   за надані послуги  водопостачання та  водовідведення згідно з  договором № 8210 від 20.04.2000року.

В засіданні суду позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення щодо  підстав позову.

Відповідач  своїм  правом на судовий захист  не  скористався, в засідання суду не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи  на  те, що був  повідомлений про  час розгляду справи, про  що  свідчать   повідомлення органів Укрпошти про  вручення йому ухвали про порушення справи  від  29.05.2007року.

За таких  підстав, оскільки клопотання про  відкладення розгляду справи  відповідачем    не надіслано, справа відповідно до  ст. 75 ГПК України розглядається за наявними  в ній доказами, яких  достатньо для вирішення спору по  суті.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представника позивача, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню частково з  урахуванням наступного.

Згідно з укладеним між сторонами договором №8210 від 20.04.2000року позивач зобов'язався  забезпечити  відповідача послугами  по  подачі води на господарські  та побутові потреби, а також  прийом стічних вод  на протязі періоду дії  договору. Строк дії  договору відповідно до  розділу УП сторони узгодили  до  20.04.2001року та передбачили, що  у разі  якщо за місяць до  закінчення строку дії  договору ні одна із  сторін  не  заявить  про  розірвання договору, він  продовжується на наступний рік.

          Відповідач відповідно до п.2.2.1 зазначеного договору зобов'язався сплачувати  вартість   наданих  послуг  за діючими  тарифами на підставі виписаних  позивачем рахунків самостійно  не  пізніше 5  днів з  дня вручення рахунку.

          Матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком підтверджується,  що позивач виконав свої обов'язки за договором і надавав відповідачу зазначені договором послуги, які сплачувалися відповідачем частково.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлене  договором або законом.

Відповідач  не виконав своїх обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за надані послуги  і не сплатив в повному розмірі надіслані позивачем рахунки, перерахувавши   вартість послуг частково. Заборгованість його за період з 01.01.2004року по 31.03.2006 року становить  20.810грн.85коп., що  підтверджується наданим позивачем  розрахунком суми  боргу та актами-рахунками, переданими  представнику відповідача  (арк. спр. 13-35).

Оскільки  доказів сплати  зазначеної суми, або  будь-яких  заперечень  проти  позову відповідачем суду не  надано, вимоги  про  стягнення основного боргу в сумі 20.810грн.85коп.  підлягають  задоволенню.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом.

З урахуванням  вимог  зазначеної  норми, позовні вимоги про  стягнення 5.173грн.86коп. втрат від інфляції та 1.544грн.81коп. , що  становить  35 річних також  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи  вимоги позивача в частині стягнення 877грн.20коп. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання, суд  виходить  із  наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського  Кодексу  України визначає, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

          В той же час відповідно до  ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо  інше не  встановлене законом або  договором, припиняється через  шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало  бути  виконано. Тобто, за нормами  ГК України пеня  не  має тривалого  характеру та через  шість  місяців після дня виникнення прострочки слід  припинити  її  нарахування.

          Сторони в договорі не  визначили  конкретного  періоду  нарахування пені. При розрахунку пені позивач керувався  ч.6 ст. 231 ГК України та п.12.10 Правил  користування системами  комунального  водопостачання та водовідведення в містах  і селищах України,   якими  не  визначено кінцевий  термін  обчислення пені. Тому, суд  вважає  необхідним застосувати  норму ч.6 статті  232 ГК України, у зв'язку з  чим нарахування пені повинно  бути  припинено через  шість  місяців від  дня коли зобов'язання  мало  бути  виконано.

          Суд  також  зазначає, що в силу статті 232 Господарського  Кодексу України, при  реалізації  в  судовому порядку  відповідальності  за порушення в сфері  господарювання застосовуються  загальний та скорочені строки позовної  давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо  інші строки  не  встановлені Господарським  Кодексом України.

          Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки  позовної  давності в один  рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті  258 ЦК України та 232 ГК України підлягають  застосуванню  одночасно, оскільки  вони  не  суперечать, а доповнюють  одна одну.

Відповідно до  ч.6 ст.232 ГК України, та з  урахуванням  щомісячних  платежів, нарахування пені починається з 01.01.2004року та закінчується відповідно в період  з 01.07.2004року по 01.10.2006року. Таким чином,  позовні вимоги щодо  стягнення пені не підлягають  задоволенню.

Судові витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно  від  суми  задоволених  позовних  вимог.

В засіданні за згодою  представника позивача судом оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі п. 1, 7 ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, ст. 258, 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд  

в и р і ш и в:

1. Позовні   вимоги  задовільнити  частково.

          2. Стягнути з житлово-експлуатаційної контори-2 житлово-будівельного кооперативу Суворовського району м. Херсон  вул.Сенявіна, 154а р/р 26009666 в Укрсоцбанку  у м.Херсоні  МФО 352015 код 212803508   на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон Жовтнева площа, 9  р/р 2600610778 в ХОД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» МФО 352093 код 03355726 -  20.810грн.85коп.  основного боргу,  5.173грн.86коп. втрат від інфляції,  1.544грн.81коп. –3% річних,  275грн.29коп.   витрат по сплаті  державного мита  та  114грн.36коп.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3. В стягненні  пені  в сумі  877грн.20коп.  відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                          Рішення  оформлено  відповідно

                                                                                         до  ст. 84 ГПК України  27.06.2007р.