Ухвала

від 31.08.2018 по справі 308/9719/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9719/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000284 від 03.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2018 року до СУ ГУНП в Закарпатській області, із прокуратури Закарпатської області, надійшла постанова про доручення проведення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу та матеріали кримінального провадження №12018070170000284 від 03.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України, для організації подальшого проведення досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що 02.03.2018 року до чергової частини Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшов рапорт ДОП Ужгородського РВП ОСОБА_6 про те, що ним в ході розгляду матеріалів ЖЄО №1045 від 20.02.2018 по заяві громадянки ОСОБА_7 , мешканки АДРЕСА_1 , з приводу того, що сільський голова Коритнянської сільської ради та депутати Коритнянської сільської ради, діючи в інтересах та на користь третіх осіб передали 24 гектари громадського пасовища територіальної громади с. Коритнян у приватну власність, а саме 12 ділянок по 2 га., за наступними кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036, а тому в діях службових осіб Коритнянської сільської ради можливий склад злочину, передбачений ч.1 ст.364 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що на 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами було прийнято рішення № 361 від 31.01.2018 року яким затверджено проекти землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а на 17 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами було прийнято рішення № 27 від 30.03.2018 року яким затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку громадянину ОСОБА_19 .

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що 20 лютого 2018 року по земельних ділянках за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 було проведено державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_4 , тобто в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що дані земельні ділянки загальною площею 24 га., шляхом залучення підставних осіб (гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) вибули із власності територіальної громади населеного пункту с. Коритняни та опинилися у власності однієї особи ОСОБА_4 .

З метою встановлення законності розроблення проектів землеустрою на вищевказані земельні ділянки та їх затвердження вимогам земельного законодавства та інших нормативним документам з питань землеустрою та землекористування було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно п. 3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за №53/5, - «Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб».

Земельні ділянки, за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 визнані речомими доказами по даному кримінальному провадженні.

Слідчий вказує,що з метою запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження майна, а саме земельних ділянок за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на дані земельні ділянки. Не застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вищевказане майно негативно вплине на хід досудового розслідування, унеможливить встановлення всіх важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до їх відчуження, поділу заінтересованими особами з метою перешкоджання встановлення об`єктивної істини.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0025 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0026 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0027 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0028 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0029 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0030 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0031 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0032 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0033 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером №2124883600:11:016:0034 яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», відомості у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, а згідно рішення 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради №361 від 31.01.2018 вказана земельна ділянка передана безоплатно в приватну власність гр. ОСОБА_14 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0035 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0036 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром» перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_4 .

Слідчий стверджує, що зазначені земельні ділянки фактично є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки були безпосереднім об`єктом протиправних злочинних дій. Не вжиття заходів щодо заборони розпорядження вказаними земельними ділянками може призвести до настання незаконного набуття права власності на них.

З огляду на викладене слідчий просить суд накласти арешт із забороною відчуження на вказані земельні ділянки.

Слідчий в ході судового розгляду заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник володільця майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Мотивує це тим, що зазначені земельні ділянки не одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не є доходами від нього. Вказує, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до обставин кримінального провадження, а вказані земельні ділянки належать йому на праві приватної власності, оскільки набуті на підставі договорів купівлі-продажу. Крім того, вказує, що в клопотанні взагалі відсутнє обґрунтування необхідності накладення арешту у вказаному кримінальному провадженні, таке клопотання не містить жодних доказів можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Володілець майна ОСОБА_21 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, причини неявки суду не повідомив. Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

В судовому засіданні слідчий зазначив, що жодних доказів, які підтверджують можливість відчуження зазначеного нерухомого майна у органу досудового розслідування відсутні. Тобто клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Згідно з положеннямист. 172 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчим суддею враховуються, що постановою від 09 липня 2018 року було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання чи відповідають розроблені проекти землеустрою на вказані вище земельні ділянки затвердженим вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

При цьому, слідчий в судовому засіданні вказував про відсутність клопотань від експерта про необхідність провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, та відповідно не зміг підтвердити того, що існують перешкоди доступу до об`єкта експерту.

Судовим розглядом встановлено, що на даній стадії досудового слідства, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке просить накласти арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Окрім того, надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що відсутні завдання арешту майна, так як не має підстав вважати, що земельні ділянки за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 будутьпошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись. Крім того, вказані земельні ділянки не можуть бути приховані, оскільки вони є нерухомим майном.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод. Конституція України також передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.

Беручи до уваги вищевикладене,оцінюючирозумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованимта таким що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного слідчий суддяприходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000284 від 03.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1