Ухвала

від 23.05.2019 по справі 308/9719/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9719/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 ,слідчого ОСОБА_3 ,представника власникамайна ТОВ «СонячнаЕнергія» адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянувши усудовому засіданні,в залісуду, клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12018070170000284, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,погоджене прокурором про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням, у кримінальному провадженні №12018070170000284, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,погоджене прокурором про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначає, що в ході проведення досудового розслідування встановлено наступне: 23 березня 2018 року до СУ ГУНП в Закарпатській області, із прокуратури Закарпатської області, надійшла постанова про доручення проведення досудового розслідування іншому слідчому підрозділу та матеріали кримінального провадження №12018070170000284 від 03.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, для організації подальшого проведення досудового розслідування.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що 02.03.2018 до чергової частини Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшов рапорт ДОП Ужгородського РВП ОСОБА_6 про те, що ним в ході розгляду матеріалів ЖЄО №1045 від 20.02.2018 по заяві громадянки ОСОБА_7 , мешканки АДРЕСА_1 , з приводу того, що сільський голова Коритнянської сільської ради та депутати Коритнянської сільської ради, діючи в інтересах та на користь третіх осіб передали 24 гектари громадського пасовища територіальної громади с. Коритнян у приватну власність, а саме 12 ділянок по 2 га., за наступними кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036, а тому в діях службових осіб Коритнянської сільської ради можливий склад злочину, передбачений ст.364 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, шо на 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами було прийнято рішення № 361 від 31.01.2018 року яким затверджено проекти землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а на 17 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами було прийнято рішення № 27 від 30.03.2018 року яким затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку громадянину ОСОБА_19 .

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що 20 лютого 2018 року по земельних ділянках за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 було проведено державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_20 , тобто в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що дані земельні ділянки загальною площею 24 га., шляхом залучення підставних осіб (гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) вибули із власності територіальної громади населеного пункту с. Коритняни та опинилися у власності однієї особи ОСОБА_20 .

В клопотанні вказано, що з метою встановлення законності розроблення проектів землеустрою на вищевказані земельні ділянки та їх затвердження вимогам земельного законодавства та інших нормативним документам з питань землеустрою та землекористування та встановлення вартості земельних ділянок було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно п. 3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за №53/5, - «Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб».

Слідчий зазначає, що 30 серпня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду було подано клопотання про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки. Однак слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду у задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.

В клопотанні вказано, що 17 грудня 2018 року до СУ ГУ НП в Закарпатській області із прокуратури Закарпатської області надійшло клопотання гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 - потерпілих у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000284 від 03.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування (з метою унеможливлення зміни цільового призначення) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2124883600:11:016:0025, 2124883600:11:016:0026, 2124883600:11:016:0041.

Своє клопотання гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 мотивують тим, що надані у користування земельні ділянки на підставних осіб нібито для ведення особистого селянського господарства в урочищі «За Радіоцентром» площею по 2 га за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 знаходяться на території громадського пасовища в с. Коритняни фактично за тиждень-два були передані у власність однієї особи - громадянину ОСОБА_20 . Одинадцять земельних ділянок об`єднані в одну площею 22 гектари і мають новий кадастровий номер 2124883600:11:016:0041.

9 липня 2018 року Коритнянська сільська рада рішенням №491 надала гр. ОСОБА_20 дозвіл на розробку детального плану території на вищевказані земельні ділянки та зміну цільового призначення із земель для ведення особистого селянського господарства у землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

Посадові особи, депутати Коритнянської сільської ради, використавши схему із підставними особами позбавили територіальну громаду с. Коритняни сільського пасовища і цим самим завдали шкоду. Земельні ділянки вибули із комунальної власності за процедурою безкоштовної приватизації для ведення особистого селянського господарства, а планують їх використати для комерційної діяльності, змінивши цільове призначення.

Державне підприємство «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надав відповідь на інформаційний запит стосовно розпаювання земель колективної форми власності КСГП «Золота Нива» яке знаходилося на території Коритнянської та Баранинської сільських рад.

Так, загальними зборами членів КСГП «Золота нива», які відбулися 8 липня 1999 року була затверджена «Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСГП «Золота Нива» Ужгородського району Закарпатської області. За рішенням зборів членів КСГП «Золота Нива» поділу на паї не підлягали землі колективної власності, що являються пасовищами та угіддя, що виділені під пасовища в тому числі і в контурі 580 площею 35,0 га. Тобто 35 гектарів ріллі в контурі 580 (тепер урочище За Радіоцентром) були надані громаді с. Коритнян виключно під пасовище. Це відбулося за рахунок зменшення розмірів паїв членів КСГП «Золота Нива». І таким чином ці 35 гектарів не розпайовані і залишаються у колективній власності.

Крім того, слідчий зазначає, що своє клопотання гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 мотивують тим, що існують факти та обставини, які підтверджують, що не застосування арешту майна призведе до втрати та нецільового використання, перетворення майна. Крім того арешт майна (земельних ділянок) необхідний з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, яка проявилася у позбавленні можливості утримувати велику рогату худобу через відсутність пасовища яке незаконно роздали.

20 грудня 2018 року органом досудового у задоволенні клопотання гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 - потерпілих у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000284 від 03.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування (з метою унеможливлення зміни цільового призначення) на земельні ділянки з кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025, №2124883600:11:016:0026, №2124883600:11:016:0041 відмовлено.

20 лютого 2019 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_24 постанову слідчого від 20.12.2018 про відмову в задоволенні клопотання скасовано, та зобовязано слідчого повторно розглянути клопотання потерпілих про звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025, №2124883600:11:016:0026, №2124883600:11:016:0041.

На підставі вищевикладеного, та з метою запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження, розпорядження та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025, №2124883600:11:016:0026, №2124883600:11:016:0032, №2124883600:11:016:0041 у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на дані земельні ділянки.

Слідчий вказує, що не застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вищевказане майно негативно вплине на хід досудового розслідування, унеможливить встановлення всіх важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до їх відчуження, поділу заінтересованими особами з метою перешкоджання встановлення об`єктивної істини.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0025 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1484140621248, перебуває в процесі об`єднання та перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_20 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0026 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483538121248, перебуває у приватній власності ТОВ «САНЕНЕР», код ЄДРПОУ 42313929.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0032 площею 2,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1484165121248, перебуває у приватній власності ТОВ «ТЕХНОПРОМІНЬ», код ЄДРПОУ 42303947.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером №2124883600:11:016:0041 площею 22,0 га., яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718676921248, перебуває у приватній власності ТОВ «СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ», код ЄДРПОУ 37637592.

16 липня 2018 року земельні ділянки за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025; №2124883600:11:016:0026; №2124883600:11:016:0027; №2124883600:11:016:0028; №2124883600:11:016:0029; №2124883600:11:016:0030; №2124883600:11:016:0031; №2124883600:11:016:0032; №2124883600:11:016:0033; №2124883600:11:016:0034; №2124883600:11:016:0035; №2124883600:11:016:0036 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що вони набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, та з метою запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження, розпорядження та користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025, №2124883600:11:016:0026, №2124883600:11:016:0032, №2124883600:11:016:0041 та з метою збереження речових доказів по даному кримінальному провадженні у органу досудового розслідування слідчий вказує, що виникла необхідність у накладенні арешту на дані земельні ділянки, керуючись ст. ст. 131-132, 170-171 КПК України, а тому просить слідчого суддю: накласти арешт із забороною вчинення будь-яких дій спрямованих на відчуження, розпорядження та користування на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами, а саме:

- №2124883600:11:016:0025 площею 2,0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1484140621248, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», яка перебуває в процесі об`єднання та перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

- №2124883600:11:016:0026 площею 2,0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483538121248, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», та перебуває у приватній власності ТОВ «САНЕНЕР», код ЄДРПОУ 42313929, місцезнаходження юридичної особи м. Ужгород, вулиця Фединця, 11А.

- №2124883600:11:016:0032 площею 2,0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1484165121248, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», та перебуває у приватній власності ТОВ «ТЕХНОПРОМІНЬ», код ЄДРПОУ 42303947, місцезнаходження юридичної особи м. Ужгород, вулиця Фединця, 11А.

- №2124883600:11:016:0041 площею 22,0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718676921248, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», та перебуває у приватній власності ТОВ «СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ», код ЄДРПОУ 37637592, місцезнаходження юридичної особи м. Ужгород, вулиця Фединця, 11А.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив таке задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

Власники майна ТОВ «САНЕНЕР», ТОВ «ТЕХНОПРОМІНЬ», та ОСОБА_20 в судове засідання не зявилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання.

На адресу суду надійшли клопотання від представників ТОВ «САНЕНЕР», ТОВ «ТЕХНОПРОМІНЬ», та ОСОБА_20 в яких просять розглянути клопотання у відсутності їх представників. Просять в задоволенні клопотання відмовити.

Разом з тим, їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Представники власника майна ТОВ «Сонячна Енергія» адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечували, вказують, що ТОВ «СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ», є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером - №2124883600:11:016:0041 площею 22,0 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718676921248. Надали письмові заперечення проти поданого клопотання, які підтримали в повному обсязі.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12018070170000284, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешти майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно з положеннямист. 172 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Судовим розглядом встановлено, що кримінальне провадження триває понад 12 місяців, на даній стадії досудового слідства, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке просить накласти арешт, загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

При цьому, обов`язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що відсутні завдання арешту майна, так як не має підстав вважати, що земельні ділянки за кадастровими номерами: №2124883600:11:016:0025 площею 2,0 га., №2124883600:11:016:0026 площею 2,0 га., №2124883600:11:016:0032 площею 2,0 га., №2124883600:11:016:0041 площею 22,0 га., будутьпошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись. Крім того, вказані земельні ділянки не можуть бути приховані, оскільки вони є нерухомим майном.

Крім того, як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим не надано доказів того, що в даному кримінальному провадженні заявлено або подано цивільний позов. Ні з клопотання ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України не вбачається підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна.

Слідчий суддя враховує, що Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2018 року було відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 про накладення арешту на майно (земельні ділянки) укримінальному провадженні, відомості в якому 03.03.2018 внесені до ЄРДР за № 12018070170000284 за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської областівід 11.09.2018року апеляційну скаргу, яку подала прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_26 , залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2018 року, залишено без зміни.

Апеляційний суд врахував на час розгляду апеляційної скарги також і те, що при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт земельних ділянок органом досудового розслідування не враховано: що внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, зокрема, фабула, внесені не коректно стосовно даної норми закону; що в доданих до клопотання матеріалах відсутні докази (документи) у підтвердження того, що земельні ділянки являються громадським пасовищем; що зазначене в мотивувальній частині постанови про визнання земельних ділянок речовими доказами твердження про те, що вони «можуть мати значення речових доказів по даному кримінальному провадженні» не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, зміст якої свідчить про те, що речовими доказами можуть бути визначені матеріальні об`єкти чи предмети, що мають значення речових доказів, що у свою чергу свідчить про те, що віднесення органом досудового розслідування вказаних земельних ділянок до речових доказів у даному кримінальному провадженні є припущенням.

При цьому, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна слідчий знову вказує, на те що постановою від 16 липня 2018 року земельні ділянки визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженні, в мотивувальній частині якої зазначене твердження про те, що вони «можуть мати значення речових доказів по даному кримінальному провадженні».

Твердження слідчого, що вказані в клопотанні земельні ділянки являються громадським пасовищем, не підтверджено жодними доказами. У доданому до клопотання листі Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22.11.2018 року з додатками, безпосередньо не вказується на земельні ділянки, на які слідчий просить накласти арешт. В судовому засіданні слідчий зазначив, що жодних судових експертиз з вказаного питання на досудовому розслідуванні не призначалось, а питань експертам, в яких призначені експертизи, з цього приводу не визначалися.

В судовому засіданні слідчий не зміг пояснити, чи співпадають вказані в клопотанні земельні ділянки та виділені під пасовища в тому числі і в контурі 580 площею 35,0 га. які вказані в клопотанні або чим саме це підтверджується. При цьому, одночасно вказуючи, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказані в клопотанні земельні ділянки, шляхом залучення підставних осіб вибули із власності територіальної громади населенного пункту с.Коритняни.

Слідчим суддею враховуються, що було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання чи відповідають розроблені проекти землеустрою на вказані вище земельні ділянки затвердженим вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. При цьому, слідчий в судовому засіданні вказував про відсутність клопотань від експерта про необхідність провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, та відповідно не зміг підтвердити того, що існують перешкоди доступу до об`єкта експерту.

Також в судовому засіданні не було надано жодних відомостей стосовно того, що рішення територіальної громади або договори купівлі-продажу стосовно вказаних в клопотанні земельних ділянок були визнанні нечинними або скасовані.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод. Конституція України також передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.

Беручи до уваги вищевикладене,оцінюючирозумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованимта таким що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного слідчий суддяприходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12018070170000284, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,погоджене прокурором про арешт майна, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1