Рішення

від 21.08.2018 по справі 910/6938/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018Справа № 910/6938/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алагон

про стягнення 416569,51 грн.

Представники:

від позивача : Блажієвська Л.В.

від відповідача: Гвоздь І.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алагон про стягнення 416569,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором поставки №ТД/208/Ц від 26.05.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 317712,58 грн., 3% річних у розмірі 4432,74 грн., пеню у розмірі 46048,62 грн., штраф у розмірі 31771,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 16604,32 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 03.07.2018.

02.07.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що частково визнає вимоги позивача на суму 125548,90 грн., щодо інших вимог відповідач вказує, що ним понесено витрати, пов'язані з затримкою вагонів через несвоєчасне повне митне оформлення документів постачальником товару, у розмірі 192163,68 грн.; позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф, які є одним видом відповідальності, а тому їх одночасне застосування до порушення зобов'язання свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж правопорушення. У відзиві також викладено клопотання відповідача про витребування доказів, згідно з яким відповідач просить витребувати у Регіональної філії Південно - Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця інформацію, а також належним чином засвідчені ксерокопії документів (Акти загальної форми, Накази, Договір № 6418934 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги від 28.10.2014 року з додатками та доповненнями, розрахунок нарахованих додаткових зборів, повідомлення про затримку вагонів, належним чином оформлені та засвідчені Переліки залізничних документів по клієнту ТОВ Алагон за періоди 3 серпня місяця 2018 року по листопад місяць 2018 року із зазначенням списаних коштів (штрафних санкцій) та інші документи) на підставі яких, Залізницею у 2017 році було затримано вантажі, а також здійснено списання коштів з рахунку ТОВ АЛАГОН при перевезенні Продукції (Товару) залізничним транспортом в яких Вантажовідправником виступав ВАТ Білоруський цементний завод , Отримувачем ТОВ АЛАГОН , а власником Товару ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів станція призначення Дарниця .

У підготовче засідання 03.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача подав суду додаткові документи та усно заявив клопотання про надання часу для подання відповіді на відзив, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.07.2018.

17.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що жодна з тих обставин, які в силу договору є підставами для відшкодування покупцеві витрат на оплату залізничного збору, не відбулась, при цьому, сума наведених відповідачем збитків не є предметом спору у даній справі.

У підготовче засідання 24.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, що викладене у відзиві на позов, суд зазначає, що за змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Так, докази, які позивач просить суд витребувати, фактично можуть підтвердити обставини, що знаходяться поза межами предмету доказування у даній справі, виходячи з предмету позову та підстав позову, у зв'язку з чим в задоволенні даного клопотання судом відмовлено.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 24.07.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.08.2018.

20.08.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту надання йому послуг адвоката, оскільки відсутній відповідний акт надання послуг/тощо, у зв'язку з чим витрати позивача на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача. Також відповідач просить зменшити суму штрафу та пені на 50% у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника.

У судове засідання 21.08.2018 з'явились представник позивача, який підтримав позов, та представник відповідача, який проти позову заперечив.

У судовому засіданні 21.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алагон (покупець, відповідач) було укладено договір поставки ТД208/Ц (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому договорі, товар в асортименті за групами товарів, зазначених в додатку №1 до цього договору. Терміни поставки, кількість продукції вказуються в заявці покупця формою додатка №2 до цього договору. Покупець подає заявку не менш, ніж за 10 робочих днів до запланованої покупцем дати постачання. Постачальник зобов'язаний протягом 2 робочих дні узгодити заявку і не пізніше 3 робочого дня з дати надання заявки повернути її покупцю разом з рахунком-фактурою на попередню оплату. Заявка покупця вважається прийнятою і узгодженою постачальником так само у разі, якщо протягом 3 робочих днів після подачі заявки покупця від постачальника не надійшла відмова від прийняття заявки.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що приймання покупцем продукції за кількістю здійснюється протягом 3 діб з моменту доставки продукції покупцю. Приймання покупцем продукції за якістю здійснюється протягом 3 діб з моменту доставки продукції покупцю. За цим договором моментом приймання покупцем продукції вважається дата підписання покупцем видаткової та/або товарно-транспортної накладної на поставлену продукцію.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов'язань по оплаті, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати за кожен день прострочення.

У разі порушення покупцем строків оплати більш ніж на 3 банківські дні, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Згідно з п. 5 Додатку № 1.3 від 01.08.2017 до Договору сторонами були погодженні наступні умови оплати продукції: покупець оплачує продукцію протягом двох календарних днів з дня погодження заявки Постачальником, попередня оплата становить 50% від суми розміщення замовлення, а решта 50% протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності. Право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент проставляння відмітки про прийняття вагона вказаного станцією в залізничній накладній, або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону в момент проставляння в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України. В разі порушення сплати більше як на 3 банківські дні після 15-денного терміну відстрочки платежу, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до заявки на поставку відповідачем замовлено у позивача товар, перелік якого вказаний у заявці, а також сторонами погоджено графік відвантаження товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 30.10.2017 та 03.11.2017 ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів було поставлено, а ТОВ АЛАГОН прийнято товар на загальну суму 968 170,09 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1404/9 від 30.10.2017 на суму 868870,59 грн. та №1424 від 03.11.2017 на суму 99299,50 грн., що підписані сторонами та скріплені їх печатками, а також накладними СМГС №21691460 та СМГС №21691450.

Так, відповідач не заперечував проти факту отримання зазначеного товару.

Як зазначав позивач, відповідачем було частково сплачено вартість поставленої за Договором (саме за видатковими накладними: №1404/9 від 30.10.2017 та №1424 від 03.11.2017) продукції у розмірі 650457,51 грн., у підтвердження чого позивачем долучено копію банківської виписки по рахунку.

Відповідач не заперечував проти факту часткової сплати ним вартості отриманого за видатковими накладними: №1404/09 від 30.10.2017 та №1424 від 03.11.2017 товару, а саме в частині 650457,51 грн. Будь-яких інших доказів сплати вартості поставленої продукції саме за вказаними накладними суду не надано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором поставки №ТД/208/Ц від 26.05.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 317712,58 грн., 3% річних у розмірі 4432,74 грн., пеню у розмірі 46048,62 грн., штраф у розмірі 31771,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 16604,32 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що приймання покупцем продукції за кількістю здійснюється протягом 3 діб з моменту доставки продукції покупцю. Приймання покупцем продукції за якістю здійснюється протягом 3 діб з моменту доставки продукції покупцю. За цим договором моментом приймання покупцем продукції вважається дата підписання покупцем видаткової та/або товарно-транспортної накладної на поставлену продукцію.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору 30.10.2017 та 03.11.2017 ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів було поставлено, а ТОВ АЛАГОН прийнято товар на загальну суму 968 170,09 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1404/9 від 30.10.2017 на суму 868870,59 грн. та №1424 від 03.11.2017 на суму 99299,50 грн., що підписані сторонами та скріплені їх печатками, а також накладними СМГС №21691460 (митне оформлення завершено 03.11.2017) та СМГС №21691450 (митне оформлення завершено 30.10.2017).

Згідно з п. 5 Додатку № 1.3 від 01.08.2017 до Договору сторонами були погодженні наступні умови оплати продукції: покупець оплачує продукцію протягом двох календарних днів з дня погодження заявки Постачальником, попередня оплата становить 50% від суми розміщення замовлення, а решта 50% протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності. Право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент проставляння відмітки про прийняття вагона вказаного станцією в залізничній накладній, або, в разі, якщо товар прибув із-за кордону в момент проставляння в міжнародній залізничній накладній відмітки про завершення митного оформлення на території України.

З огляду на встановлені умовами Договору (п. 5 Додатку № 1.3 від 01.08.2017 до Договору) строки остаточної оплати - протягом 15 календарних днів з моменту переходу права власності на товар, суд доходить висновку, що строк оплати за видатковою накладною №1424 від 03.11.2017 (накладною СМГС №21691460 - митне оформлення завершено 03.11.2017) настав 20.11.2017, оскільки 18.11.2017 - вихідний день (субота), та за видатковою накладною №1404/9 від 30.10.2017 (накладною СМГС №21691450 - митне оформлення завершено 30.10.2017) настав 14.11.2017.

Як зазначав позивач, відповідачем було частково сплачено вартість поставленої за Договором (саме за видатковими накладними: №1404/09 від 30.10.2017 та №1424 від 03.11.2017) продукції у розмірі 650457,51 грн., у підтвердження чого позивачем долучено копію банківської виписки по рахунку.

Відповідач не заперечував проти факту часткової сплати ним вартості отриманого за видатковими накладними: №1404/09 від 30.10.2017 та №1424 від 03.11.2017 товару, а саме в частині 650457,51 грн. Будь-яких інших доказів сплати вартості поставленої продукції саме за вказаними накладними суду не надано.

При цьому, відповідач частково заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що ним понесено витрати, пов'язані з затримкою вагонів через несвоєчасне повне митне оформлення документів постачальником товару, у розмірі 192163,68 грн. Разом з тим, позивачем не надано доказів понесення ним витрат, пов'язаних з затримкою вагонів через несвоєчасне повне митне оформлення документів постачальником товару, у розмірі 192163,68 грн.

Разом з цим відповідно до п. 4.14 Договору після отримання повідомлення Постачальником відповідно до п. 4.9 цього Договору плата за користування вагонами, зберігання товару та інших платежів і збори залізниці на стороні Вантажоодержувача, якщо такі платежі утворилися внаслідок поставки Товару, що не відповідає товарно - супровідним документам та дотримання сторонами приймання товару відповідно до п.п. 4.9, 4.10, 4.11 цього Контракту, підлягають компенсації Постачальником, за умови пред'явлення Покупцем підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 4.9 Договору при виявленні недостачі, невідповідності якості, маркування товару, тари чи упаковки встановленим вимогам виклик представника постачальника є обов'язковим. Виклик представника постачальника здійснюється шляхом направлення останньому повідомлення не пізніше 3 годин після передачі товару від перевізника покупцеві. При недотриманні покупцем порядку приймання товару по кількості та якості відповідно даного розділу, товар вважається прийнятим покупцем за даними, вказаними в товаро-супровідних документах (п. 4.13 Договору).

За таких умов компенсація понесених збитків покупцеві здійснюється постачальником за наявності у сукупності наступних обставин: при виявленні покупцем під час приймання відповідних недоліків товару, та повідомлення про це постачальника не пізніше 3 годин після передачі товару від перевізника покупцеві у спосіб та порядок передбачений п. 4.9 Договору; надання постачальникові підтверджуючих документів про понесенні покупцем збитки; якщо понесенні покупцем збитки утворилися внаслідок поставки товару, що не відповідає товарно-супровідним документам; дотримання сторонами приймання товару відповідно до п.п. 4.9, 4.10, 4.11 Договору.

Водночас, в будь-якому випадку сума наведених відповідачем збитків не є предметом спору по даній справі, відтак, дослідження обставин щодо наявності чи відсутності у позивача обов'язку з відшкодування відповідачеві збитків не входять до предмету доказування у даній справі.

При цьому, суд наголошує на тому, що пунктом 4.4. Договору встановлено, що за цим договором моментом приймання покупцем продукції вважається дата підписання покупцем видаткової та/або товарно-транспортної накладної на поставлену продукцію.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору 30.10.2017 та 03.11.2017 ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів було поставлено, а ТОВ АЛАГОН прийнято товар на загальну суму 968 170,09 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1404/9 від 30.10.2017 на суму 868870,59 грн. та №1424 від 03.11.2017 на суму 99299,50 грн., що підписані сторонами та скріплені їх печатками , а також накладними СМГС №21691460 (митне оформлення завершено 03.11.2017) та СМГС №21691450 (митне оформлення завершено 30.10.2017).

Таким чином, підписавши вказані видаткові накладні та скріпивши їх печатками відповідача, відповідач підтвердив факт виконання позивачем зобов'язання за Договором.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наведених обставин, враховуючи встановлені судом строки оплати за поставлений товар, станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду обов'язок відповідача зі сплати заборгованості є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості поставленого товару за Договором (за видатковими накладними: №1404/9 від 30.10.2017 та №1424 від 03.11.2017), в тому числі на суму 317712,58 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 317712,58 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 16604,32 грн. інфляційних втрат та 4432,74 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено щодо видаткової накладної №1404/9 від 30.10.2017 за період з 15.11.2017 по 04.05.2018 та щодо видаткової накладної №1424 від 03.11.2017 за період з 19.11.2017 по 04.05.2018.

В той же час, як встановлено судом, строк оплати за видатковою накладною №1424 від 03.11.2017 (накладною СМГС №21691460 - митне оформлення завершено 03.11.2017) настав 20.11.2017 , оскільки 18.11.2017 - вихідний день (субота), та за видатковою накладною №1404/09 від 30.10.2017 (накладною СМГС №21691450 - митне оформлення завершено 30.10.2017) настав 14.11.2017.

За наведених обставин, позивачем правильно визначено період нарахування 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №1404/9 від 30.10.2017, тоді-як 3% річних внаслідок невиконання зобов'язання з оплати заборгованості за видатковою накладною №1424 від 03.11.2017 слід розраховувати з 21.11.2017 (перший день прострочення) по 04.05.2018 (кінцевий термін нарахування, заявлений позивачем).

Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди, визначені судом, суд зазначає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4416,41 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.

Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 16604,32 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46048,62 грн. пені. та штрафу у розмірі 31771,25 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов'язань по оплаті, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати за кожен день прострочення.

У разі порушення покупцем строків оплати більш ніж на 3 банківські дні, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Згідно з п. 5 Додатку № 1.3 від 01.08.2017 до Договору в разі порушення сплати більше як на 3 банківські дні після 15-денного терміну відстрочки платежу, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Щодо доводів відповідача про неможливість одночасного стягнення штрафу та пені, суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, положення укладення сторонами договору не передбачає одночасної сплати пені та штрафу за допущене порушення, а ставить їх сплату в залежність від обставин допущення порушення. Так, право вимагати сплати штрафу позивач набуває не лише за наслідком прострочення оплати за Договором, а за умови прострочення, якщо період прострочення становить більше 3 банківських днів.

Відтак, перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено щодо видаткової накладної №1404/9 від 30.10.2017 за період з 15.11.2017 по 04.05.2018 та щодо видаткової накладної №1424 від 03.11.2017 за період з 19.11.2017 по 04.05.2018.

В той же час, як встановлено судом, строк оплати за видатковою накладною №1424 від 03.11.2017 (накладною СМГС №21691460 - митне оформлення завершено 03.11.2017) настав 20.11.2017 , оскільки 18.11.2017 - вихідний день (субота), та за видатковою накладною №1404/9 від 30.10.2017 (накладною СМГС №21691450 - митне оформлення завершено 30.10.2017) настав 14.11.2017.

За наведених обставин, позивачем правильно визначено період нарахування пені за прострочення сплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №1404/9 від 30.10.2017, тоді-як пеню внаслідок невиконання зобов'язання з оплати заборгованості за видатковою накладною №1424 від 03.11.2017 слід розраховувати за період з 21.11.2017 (перший день прострочення) по 04.05.2018 (кінцевий термін нарахування, заявлений позивачем).

Здійснивши перерахунок пені за періоди, визначені судом, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 45901,79 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 31771,25 грн. за прострочення оплати понад 3 банківські дні, що становить 10% від суми простроченої заборгованості (317712,58 грн.), суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також відповідач просив суд зменшити суму штрафу та пені на 50% у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

В той же час, відповідач, який просить зменшити розмір неустойки, зазначає лише про те, що позивачем не були надані докази понесення будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару позивач був позбавлений права розпоряджатись своєю власністю (грошовими коштами, які в розумінні норм Цивільного кодексу України є його майном), у зв'язку з чим судом не вбачаються підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на що у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом відмовлено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, що складають 10500,00 грн.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Заявляючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що складають 10500,00 грн., позивач надає копію договору про надання юридичних послуг №02/04/18 від 02.04.2018, укладеного між позивачем, як замовником, та ТОВ Юридична фірма Магістр консалтинг , як виконавцем.

Згідно з п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику оплатні юридичні послуги при розгляді Господарським судом міста Києва господарської справи за позовною заявою ТОВ КОСТРИЖІВСЬКИЙ КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ до ТОВ" АЛАГОН " про стягнення грошових коштів за поставлений товар (ціна позову: 416 569,51 грн.), що включає: ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів, підготовку претензії; підготовку позовної заяви та інших документів необхідних для розгляду справи; представництво інтересів замовника у суді першої інстанції; надання юридичних консультацій протягом розгляду справи; за необхідності надання довідок та роз'яснень з правових питань; підготовку усіх процесуальних документів по справі; розробку стратегії та тактики ведення судової справи; отримання та передання замовнику рішення суду першої інстанції по даній справі.

У п. 2.3 Договору про надання юридичних послуги сторони погодили, що замовник видасть виконавцеві довіреність на представництво інтересів замовника з питань виконання завдань, які є предметом цього Договору, наступним працівникам виконавця: а) адвокату Блажієвській Людмилі Василівні (Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №2925/10, що видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.09.2005); б) адвокату Бекірову Сірану Нусрєтовичу (Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 2921/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.10.2002).

Довіреність на представництво інтересів замовника була видана на ім'я вище зазначених працівників (оригінал довіреності №177 від 06.02.2018 долучений до позову).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором складає 10500,00 грн. незалежно від обсягу наданих послуг, які замовник зобов'язується сплатити на поточний рахунок виконавця протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору та виставлення виконавцем рахунку-фактури на оплату послуг.

Відповідно до платіжного доручення №2449 (96109499) від 22.05.2018 ТОВ Кострижівський комбінат будівельних матеріалів сплатило на користь ТОВ Юридична фірма Магістр Консалтинг 10500,00 грн. з призначенням платежу - оплата за юридичні послуги згідно з договором №02/04/18 від 02.04.2018.

Крім того, до позовної заяви позивачем також долучені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2925/10, що видане Блажієвській Людмилі Василівні Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.09.2005, а також свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2129/10, що видане Бекірову Сірану Нусрєтовичу Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 24.10.2002.

Суд зазначає, що позовну заяву, відповідь на відзив у даній справі від імені позивача підписано представником Блажієвською Л.В., крім того, вказаний представник брав участь у підготовчих засіданнях та судовому засіданні. Відтак, наведене в сукупності підтверджує надання позивачеві професійної правової допомоги у даній справі.

Судом враховано, що ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За наведених обставин, позивачем надано належні докази у підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 10500,00 грн., які є співрозмірними зі складністю справи, у зв'язку з чим такі витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 129 ГПК України, а саме такі витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алагон (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 9-В, кв. 183; ідентифікаційний код: 39336134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (59410, Чернівецька обл., Заставнівський район, селище міського типу Кострижівка, вул. Заводська, 15; ідентифікаційний код: 33108815) основний борг у розмірі 317712 (триста сімнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 58 коп., пеню у розмірі 45901 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот одна) грн. 79 коп., штраф у розмірі 31771 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 4416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 16604 (шістнадцять тисяч шістсот чотири) грн. 32 коп., судовий збір у розмірі 6246 (шість тисяч двісті сорок шість) грн. 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10495 (десять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.08.2018

Суддя Ю.В. Картавцева