Рішення

від 30.08.2018 по справі 910/4913/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2018Справа № 910/4913/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" (м. Київ)

Про стягнення 1.348.536,64 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Повар О.М., Волощук Д.О.

Від відповідача: Глухов В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" про стягнення 1 185 653,69 грн., з яких: 1133720,00 грн. основного боргу, 2050,00 грн. 3% річних, 49883,68 грн. неустойки.

Також позивачем вказано, що ним понесено судові витрати на оплату судового збору в сумі 17.784,81 грн. та зазначено, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 131.684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.18. відкрито провадження у справі № 910/4913/18 та призначено підготовче засідання у справі на 17.05.18.; встановлено відповідачу строк на подачу письмового відзиву - п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.18. відповідачем отримано 02.05.18., що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0103046057000.

Отже, строк на подачу письмового відзиву становив до 17.05.18. включно.

Відповідач в судове засідання 17.05.18. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав.

17.05.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.06.18., відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлено в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України.

11.06.18. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1.348.536,64 грн., з яких: 1.133.720,00 грн. основного боргу, 8.479,60 грн. 3% річних, 206.337,04 грн. пені.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

12.06.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.06.18.

25.06.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.06.18. відповідачем заявлено усне клопотання про поновлення йому пропущеного процесуального строку на подачу відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.18. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" в задоволенні усного клопотання про поновлення пропущеного строку для надання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" № б/н від 25.06.18., поданий 25.06.18., повернуто відповідачу без розгляду з підстав, викладених в ухвалі.

В судовому засіданні 26.06.18. суд без виходу до нарадчої кімнати, за присутності представників позивача та відповідача, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/4913/18 до судового розгляду по суті на 10.07.18.

З підстав перебування судді Ващенко Т.М. у відряджені 10.07.18., розгляд справи по суті було призначено на 19.07.18., про що судом було постановлено відповідну ухвалу.

10.07.18. відповідачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому наголошено на наявність Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16., за приписами пункту 2.2 якого Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.2021. включно, тобто, за твердженням відповідача, перший аркуш якого відрізняється від наданого позивачем примірника Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16. До вказаного клопотання, крім іншого, додано ксерокопію Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16., та наголошено, що оригінал такого договору буде надано суду для огляду.

З метою забезпечення рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15 Господарського процесуального кодексу України суд долучив подане відповідачем клопотання з доказами до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.07.18. представником відповідача подано заяву про відвід судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.18. визнано відвід судді Ващенко Т.М., поданий відповідачем, необґрунтованим та зупинено провадження у справі № 910/4913/18 до вирішення питання про відвід судді Ващенко Т.М. іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.18. у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" про відвід судді у справі № 910/4913/18 відмовлено.

Зважаючи на те, що провадження у справі № 910/4913/18 було зупинене у зв'язку із необхідністю вирішення питань про відвід головуючого судді у даній справі, та судом встановлено, що за наслідками розгляду даних питань винесено відповідні судові рішення, а відтак обставини, які викликали зупинення даної справи, є усуненими, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.18. поновлено провадження у справі № 910/4913/18 та призначено справу № 910/4913/18 до судового розгляду по суті на 30.08.18.

29.08.18. позивачем подано заяву, в якій вказано, що при розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/4913/18 позивач користується професійною правничою допомогою адвоката, послуги якого за домовленістю з останнім мають бути оплачені після проголошення судом рішення у справі, позивач не має об'єктивної можливості надати суду докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, та керуючись ст.ст. 129, 221 ГПК України повідомляє суд, що відповідні докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі № 910/4913/18 та просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.08.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.16. між позивачем (далі - Позикодавець) та відповідачем (далі - Позичальник) було укладено Договір № 12/12-16-1 позики (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Позикодавець передає Позичальнику у власність, а Позичальник приймає і зобов'язується повернути Позикодавцю в обговорений Договором термін суму в розмірі до 2.000.000,00 грн. на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 2.1 та визначено, що Договір набуває чинності в момент фактичної передачі першої частини позики Позикодавцем Позичальнику і припиняється поверненням позики в повному обсязі, якщо інше не буде встановлено угодою між сторонами Договору.

Щодо посилання відповідача на те, що сторони під № 12/12-16-1 від 12.12.16. мають різний текст Договорів, та на те, що спір має розглядатись за примірником договору відповідача, суд відзначає наступне.

Як відзначалось судом, 12.12.16. між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики № 12/12-16-1, за приписами пункту 2.2 якого Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.18. включно.

Оригінал вказаного договору, наданого позивачем, було оглянуто судом в судовому засіданні.

Щодо наданої відповідачем ксерокопії Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16., за приписами пункту 2.2 якого Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.2021. включно, суд відзначає наступне.

Оригіналу вказаного договору, ксерокопію якого надано відповідачем, останнім так і не було надано для огляду в судовому засіданні, як і не було надано відповідачем для долучення до матеріалів справи.

Подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У разі неподання оригіналів документів справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються ; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Подання сторонами доказів необхідне для безпосереднього сповіщення останніми про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається.

Втім матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів для встановлення того, чи мали місце обставини, на які посилається відповідач, адже Договір позики № 12/12-16-1 від 12.12.16., за приписами пункту 2.2 якого Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.2021. включно, потребує дослідження під час вирішення даного спору.

У зв'язку з усім вказаним вище, за відсутності оригіналу, ксерокопії Договору позики № 12/12-16-1 від 12.12.16., за приписами пункту 2.2 якого Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.2021. включно, які подані відповідачем до матеріалів справи, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи викладене в сукупності та з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір, наданий позивачем, та на підставі якого він звернувся з даним позовом до суду, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Позикодавець надає позику частинами шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника (п. 1.2 Договору). Зобов'язання Позикодавця з надання суми позики визнаються виконаними з моменту одержання грошей Позичальником на розрахунковий рахунок (п. 3.3 Договору).

При цьому за приписами п. 2.3 Договору Позикодавець має право надавати позику частками від загальної суми протягом терміну дії Договору.

Позивачем було надано відповідачу позику за Договором на суму 1.251.100,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 4 від 13.12.16. на суму 20.000,00 грн., № 5 від 19.12.16. на суму 60.000,00 грн., № 7 від 05.01.17. на суму 60.000,00 грн., № 9 від 11.01.17. на суму 200.000,00 грн., № 1292772449 від 16.01.17. на суму 200.000,00 грн., № 15 від 16.01.17. на суму 40.000,00 грн., № 1292772450 від 17.01.17. на суму 9100,00 грн., № 1292772452 від 19.01.17. на суму 70.000,00 грн., № 1292772457 від 20.01.17. на суму 100.000,00 грн., № 1292772464 від 26.01.17. на суму 70.000,00 грн., № 1292772467 від 01.02.17. на суму 50.000,00 грн., № 1292772474 від 08.02.17. на суму 24.000,00 грн., № 1292772475 від 08.02.17. на суму 200.000,00 грн., № 1292772538 від 04.04.17. на суму 16.000,00 грн., № 1375834105 від 18.04.17. на суму 50.000,00 грн., № 1375834116 від 21.04.17. на суму 50.000,00 грн., № 1375834150 від 19.05.17. на суму 22.000,00 грн., № 1443011598 від 29.06.17. на суму 10.000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути позику в повному обсязі в термін до 12.03.18. включно.

Відповідно до п. 2.3 Договору Позичальник має право погашати позику частками до настання дати, зазначеної в п. 2.2 Договору.

Зобов'язання Позичальника з повернення сум позики визнаються виконаними з моменту одержання коштів Позикодавцем у повному обсязі й обговорений Договором термін на розрахунковий рахунок (п. 3.4 Договору).

Платіжними дорученнями № 1375834115 від 03.05.17. на суму 44.000,00 грн., № 1443011839 від 73.380,00 грн. (на загальну суму 117.380,00 грн.), відповідачем було повернуто позивачу частину наданої за Договором позики.

Всупереч умов Договору та вимогам діючого законодавства відповідач надані грошові кошти у встановлений строк не повернув, з огляду на що позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не погасив наявну заборгованість зі сплати основного боргу (повернення позики за Договором), строк оплати є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті 1.133.720,00 грн. отриманої позики не виконав, вказану суму станом на час прийняття судового рішення не повернув, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 5.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 206.337,04 грн. пені.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у випадку прострочення повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми позики за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами. (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

При цьому у відповідності до Преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Судом здійснено перерахунок пред'явленої до стягнення пені з врахуванням викладеного вище за період з 13.03.18. по 11.06.18. і встановлено, що її розмір становить 96.102,18 грн.,пеню в сумі 110.234,86 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Крім вказаного, позивачем пред'явлено до стягнення 8.479,60 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок 3% річних і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8.479,60 грн. 3% річних, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 18.574,53 грн.

Положеннями ч. 1 статті 221 ГПК України унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи подану 29.08.18. позивачем заяву, в якій вказано, що при розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/4913/18 позивач користується професійною правничою допомогою адвоката, послуги якого за домовленістю з останнім мають бути оплачені після проголошення судом рішення у справі, позивач не має об'єктивної можливості надати суду докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, та керуючись ст.ст. 129, 221 ГПК України повідомляє суд, що відповідні докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі № 910/4913/18 та просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд встановлює, що питання про розподіл понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фешн Студія" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 175; ідентифікаційний код 40983089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 175; ідентифікаційний код 40983974) 1.133.720 (один мільйон сто тридцять три тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп. позики, 96.102 (дев'яносто шість тисяч сто дві) грн. 18 коп. пені, 8.479 (вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. 3% річних, 18.574 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.09.18.

Суддя Т.М. Ващенко