Рішення

від 03.09.2018 по справі 912/1465/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуСправа № 912/1465/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у судовому засіданні справу №912/1465/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс"

про зобов'язання повернути майно.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.07.18 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - ОСОБА_2, після перерви участі не брали,

встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" про зобов'язання відповідача повернути майно, що передане йому позивачем на зберігання за ОСОБА_3 відповідального зберігання від 20.10.2017, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

В межах строку, визначеного господарським судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано до суду відповідні докази.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1465/18, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.08.2018, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

27.07.2018, з дотримання встановленого судом строку, що підтверджується відтиском штампу органу поштового зв'язку на описі вкладення до цінного листа на ім'я позивача та конверті, направленому на адресу суду (а.с. 76, 77), відповідачем подано відзив на позов, згідно змісту якого відповідач заперечив проти заявленого позову та просив відмовити в його задоволенні повністю (а.с. 54-58), при цьому в обґрунтування своїх заперечень проти обставин, викладених позивачем в позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "КПК Кран-Сервіс" зазначає про те, що відповідачу стало відомо про договір відповідального зберігання №10-20 від 20.10.2017, щодо якого виникли спірні відносини між сторонами у даній справі, з постанови слідчого відділу Олександрійського ВП ГУ НП в Кіровоградській області за підписом рядового поліції ОСОБА_4 від 17.01.2018 про витребування документів в порядку ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої зазначається про здійснення досудового слідства в рамках кримінального провадження, про яке внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120070000219 від 16.01.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом привласнення, за попередньою змовою, службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "КПК Кран-Сервіс" в період з жовтня 2017 по січень 12018 вантажопідіймальних електромагнітів ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 у кількості двох штук, які на праві приватної власності належать товариству обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" та передані на відповідальне зберігання відповідачу у відповідності до умов вищевказаного договору відповідального зберігання та акту приймання передачі. При цьому відповідач зазначає про те, що ним не укладався та не підписувався спірний договір, що свідчить про фальсифікацію, підробку печаток та підписів посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "КПК Кран-Сервіс" та перешкоджає нормальній діяльності, підриває комерційну позицію, порушує честь і гідність посадових осіб відповідача, про що останній повідомив листом від від 07.01.2018 слідчий відділ Олександрійського ВП ГУ НП в Кіровоградській області та зазначив про те, що надасть всі необхідні документи на вимогу постанови слідчого відділу за наявності ухвали слідчого судді, як того вимагають приписи норм процесуального закону (а.с. 59-62).

При цьому, у відзиві на позов товариство з обмеженою відповідальністю "КПК Кран-Сервіс" зазначає про те, що між позивачем та відповідачем 28.07.2017 було укладено договір поставки продукції №070-28, а саме електромагнітів вантажопідіймальних ЕМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 в кількості двох штук на загальну суму 1 985280, 00 грн. На виконання умов укладеного договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю "КПК Кран-Сервіс" частково оплатило предмет поставки на загальну суму 1 431 000,62 грн. Окрім того, рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/310/18 від 27.04.2018 з останнього на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" стягнуто 621 029,13 грн. попередньої оплати, 57 597,47 грн. суми різниці у платежах відповідно до специфікації №1 від 28.07.2017 за договором поставки №070-28 та 62 170,90 грн. штрафних санкцій.

01.08.2018 на адресу суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" про участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції у приміщенні Апеляційного суду Харківської області (а.с. 78).

01.08.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д позивача про долучення до матеріалів справи документів, а саме копії паспортів вантажопідіймальних магнітів ЭМГ160СТ/МТ-СВ-У1 (а.с.).

Ухвалою від 01.08.2018 господарський суд задовольнив клопотання позивача про проведення судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції, доручив Апеляційному суду Харківської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 20.08.2018 о 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції за участю заявника; задовольнив клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив та продовжив строй на його подання до 20.08.2018, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 20.08.2018.

14.08.2018 на адресу суду, з дотримання строків, встановлених судом, позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив про досягнення згоди щодо всіх істотних умов та укладення між сторонами договору зберігання №10-20 від 20.10.2017, при цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" зазначило про те, що позивачем подано заяву до органів національної поліції про привласнення вантажопідіймальних електромагнітів (а.с. 99-101).

В судовому засіданні 20.08.2018 представником відповідача заявлено усне клопотання про виклик якості свідка, з метою з'ясування обставин на підтвердження спростування факту укладення договору відповідального зберігання між сторонами у даній справі, директора товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Кран-Сервіс"; з огляду на викладене господарським судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 11 год. 35 хв. з метою викладення вищевказаного клопотання в письмовій формі.

Господарський суд, після закінчення перерви продовжив судове засідання, в якому уповноваженим представником відповідача подано письмове клопотання від 20.08.2018 про виклик в даній справі директора товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Кран-Сервіс" ОСОБА_5 з метою допиту останнього в якості свідка для з'ясування обставин та спростування факту укладення між сторонами та підписання даною посадовою особою договору відповідального зберігання №10-20 від 20.10.2017 (а.с. 105).

Приписами ч. 1 ст. 87, ч. 1-4 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи; показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом; на вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків; заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки виклику судом свідка для допиту передує подання заяви останнього, обставини, викладені у якій, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, враховуючи відсутність у матеріалах справи такої заяви посадової особи товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна", господарський суд в судовому засіданні 20.08.2018 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик для допиту в якості свідка директора останнього та на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в судовому засіданні до 03.09.2018, про що постановив протокольну ухвалу.

Ухвалою від 22.08.2018 господарський суд, з урахуванням участі позивача в судовому засіданні 20.08.2018 в режимі відеоконференції та оголошення в даному судовому засіданні перерви до 03.09.2018, постановив провести розгляд судового засідання, призначеного на 03.09.2018 в режимі відеоконференції, доручив Апеляційному суду Харківської області забезпечити проведення даного судового засідання за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" в режимі відеоконференції у приміщення Апеляційного суду Харківської області.

В судовому засіданні 03.09.2018 представник позивача в режимі відеоконференції підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача участі в судовому засіданні після закінчення оголошеної перерви не брав, хоча належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням господарського суду про призначення засідання на 03.09.2018 о 09 год. 30 хв. (а.с. 111).

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.п.1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка в засідання суду обов'язковою не визнавалась, та є правом а не обов'язком учасників справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без уповноваженого представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

20.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дімєт-Україна" (далі - ТОВ "Дімєт-Україна", Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кран-Сервіс" (далі - ТОВ "ПКП Кран-Сервіс", Зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна №10-20 (далі - Договір, а.с. 31-32).

Відповідно до умов розділу 1 ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених цим ОСОБА_3 Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього ОСОБА_3, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід'ємною частиною цього ОСОБА_3.

Місцем зберігання майна відповідно до умов ОСОБА_3 визначено - Україна, Кіровоградська область, м. Олександрія. ОСОБА_6 на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є його невід'ємною частиною. Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим ОСОБА_3, його

кількість, вартість та комплексність визначаються Сторонами у актах приймання-передачі.

Розділ 2 ОСОБА_3 визначає права та обов'язки Зберігача, відповідно до умов якого Зберігач:

- зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання;

- зберігати майно з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця;

- нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим ОСОБА_3 та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві;

- повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього;

- якщо при прийманні Зберігачем майна виявляться пошкодження або недоліки. Зберігач зобов'язаний письмово повідомити Поклажодавця про такі порушення. Якщо Зберігач своєчасно не повідомить про це Поклажодавцеві, він несе відповідальність за збитки, спричинені Поклажодавцеві через таке неповідомлення;

- використовувати передане на зберігання майно в господарській діяльності у відповідності до призначення майна тільки в інтересах та за погодженням з Поклажодавцем;

- зберігач не має право передавати майно на зберігання третім особам.

Розділ 3 визначає права та обов'язки Поклажедавця.

Так, Поклажодавець зобов'язаний:

- передати Зберігачеві майно на зберігання;

- після закінчення строку дії даного ОСОБА_3 забрати майно у Зберігача протягом 7 (семи) календарних днів;

- Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

- перевіряти стан та умови зберігання переданого ОСОБА_3;

- якщо внаслідок пошкодження майна його якість змінилась настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, Поклажодавець має право відмовитись від цього майна і вимагати від Зберігача відшкодування його вартості.

Розділом 4 ОСОБА_3 визначено, що плата за зберігання майна не стягується. Розмір плати за зберігання може змінюватись лише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додатковою угодою.

Умовами розділу 7 передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та передачі по електронній пошті, факсом або іншими засобами зв'язку, з обов'язковим обміном оригіналами ОСОБА_3 у 30-ти денний термін. Строк дії цього ОСОБА_3 закінчується 20.10.2018. Закінчення дії цього ОСОБА_3 не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього ОСОБА_3.

Договір підписано посадовими особами Поклажодавця та Зберігача та скріплено печатками сторін.

Відповідно до ОСОБА_1 приймання - передачі майна до ОСОБА_3 №1 від 20.10.2017 (далі - ОСОБА_1) ТОВ "Дімєт-Україна" передав, а ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс" прийняв на відповідальне зберігання наступну продукцію: вантажопідіймальні електромагніти ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 в кількості 2 шт. (далі - ОСОБА_3) загальною вартістю 2 039 060,52 грн. (разом з ПДВ). Пунктом 3 ОСОБА_1 визначено, що майно, яке передається за ОСОБА_1, є власністю ТОВ "Дімєт-Україна" до моменту оформлення відвантажувальних документів (а.с. 33).

При цьому, бухгалтерською довідкою позивача №06-076/1 від 05.06.2018 підтверджується облік, згідно первинних документів, на бухгалтерському рахунку №281 вантажопідіймальних магнітів ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 в кількості дві штуки з заводськими №№8752,8753 (а.с. 23).

14.11.2017 позивач направив на адресу відповідача лист №01/11-17 від 14.11.2017, відповідно до змісту якого просив допустити представників ТОВ "Дімєт-Україна" до майна підприємства, що знаходиться на відповідальному зберігання відповідно до ОСОБА_3 у ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс" з метою його перевірки (а.с. 37-39).

14.01.2018 позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою про допуск представників ТОВ "Дімєт-Україна" до майна, переданого відповідно до ОСОБА_3, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс" для перевірки його наявності, стану та умов зберігання, що підтверджується листом №02/01-18, наявним в матеріалах справи (а.с. 35-36).

15.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою №01/01-18 про повернення 16.01.2018 ОСОБА_3 за ОСОБА_3, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс" (а.с. 34).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається здіснення Олександрійським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області досудового розслідування в рамках кримінального провадження за №12018120070000219 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом привласнення службовими особами ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс", за попередньою змовою групою осіб, вантажопідіймальних магнітів у кількості двох штук, які належать на праві власності ТОВ "Дімєт-Україна" (а.с. 41).

Окрім того, в матеріалах справи міститься адвокатський запит адвокатського об'єднання "Юр Прайд" №01/Б/01-18 від 29.01.2018, що надає правову допомогу директору ТОВ "Дімєт-Україна" ОСОБА_7 на підставі договору №ЮП-083/01-18 , направлений на адресу ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг", відповідно до змісту якого вказане адвокатське об'єднання зазначає про те, що слідчими діями в рамках кримінального провадження за №12018120070000219 встановлено продаж у листопаді 2017 службовими особами ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс" двох вантажопідіймальних електромагнітів ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1, що знаходились на відповідальному зберіганні у останнього ТОВ "Будівельна Компанія "Ольвія", без відома та згоди власника даного ОСОБА_3 - ТОВ "Дімєт-Україна", що підтверджується податковими накладними ТОВ "ПКП "Кран-Сервіс", зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та податковій декларації з ПДВ останнього за листопад 2017 та додатку №5 до неї, при цьому, в подальшому вказане майно було поставлено та знаходиться на зберіганні ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг" та з огляду на зазначене просить дану юридичну особу надати інформацію про перебування у неї вантажопідіймальних електромагнітів ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 з заводськими №№8752, 8753 та надати інформацію, на підставі яких документів вказане ОСОБА_3 було передано ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг" (а.с. 42-43).

На вказаний адвокатський запит ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг" надало відповідь №15-03/52 від 25.01.2018, за змістом якої підтвердило отримання вантажопідіймальних електромагнітів ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 з заводськими №№ 8752, 8753 від ТОВ "БК "Ольвія" на підставі укладеної угоди з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, які знаходяться на території ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг" за адресою: вул. Криворіжсталі, 1, м. Кривий Ріг, 50095 (а.с. 44).

Оскільки на час подання позовної заяви відповідачем ОСОБА_9 за ОСОБА_3 позивачу повернуто не було, ТОВ "Дімєт-Україна" звернулось до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За нормами ч.ч. 1,2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

ОСОБА_3 зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до приписів ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ч. 1ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

За приписами ч. 1 ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

При цьому, згідно до ч. 3 ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 948 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання.

За приписами ст. ст. 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Разом з тим, за умовами укладеного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання ОСОБА_3, що визначене у акті приймання передачі майна, який є його невід'ємною частиною.

Так, із ОСОБА_1 приймання-передачі майна вбачається, що Зберігач прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - вантажопідіймальні електромагніти ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1 в загальній кількості 2 шт.

За нормою ч.ч. 1,2 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Господарський суд зазначає, якщо предметом договору є ОСОБА_3, що володіє індивідуальними ознаками, які дозволяють виділити його із загальної маси однорідних речей (індивідуально-визначені речі), в тому числі товари з індивідуальними заводськими, серійними номерами, при цьому, якщо контрагенту важлива конкретна річ, з певним номером, в певному стані, то в договорі (на етапі його укладення) слід вказати індивідуальні ознаки цієї речі, оскільки поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.

Разом з тим, з бухгалтерської довідки позивача вбачається, що згідно первинних документів на бухгалтерському рахунку №281 обліковуються вантажопідіймальні магніти ЭМГ 160СТ/МТ-СВ-У1, які містять заводські номери №№8752, 8753.

Однак, Акт приймання-передачі майна містить лише найменування предмету зберігання, без індивідуального визначення індивідуальних ознак переданого на зберігання ОСОБА_3, що виключає можливість встановлення яке саме ОСОБА_3 передано на зберігання, і як наслідок відсутність досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов укладеного ОСОБА_3.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що у ОСОБА_3 зберігання зазначене найменування Зберігача як - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кран-Сервіс", тоді як найменуванням відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, є - товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП Кран-Сервіс" (а.с. 116-121).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості щодо найменування відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації, при цьому спірний Договір містить інше найменування відповідача.

Окрім того, господарський суд зазначає, що в обгрунтування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, товариство з обмеженою відповідальністю "Дімєт -Україна" вказує в позові на те, що в укладеному ОСОБА_3 місцем зберігання ОСОБА_3 визначено - Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 64, разом з тим відповідно до умов спірного ОСОБА_3 місцем зберігання майна зазначено - Кіровоградська область, м. Олександрія, що спростовує доводи позивача в цій частині, а також свідчить про недосягнення згоди між сторонами в цій частині спірного ОСОБА_3, а саме місця зберігання ОСОБА_3.

Згідно приписів ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином непогодження сторонами істотних умов договору свідчить про неукладеність договору.

Господарський суд бере також до уваги приписи абз. 6,7 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", згідно змісту яких не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умовами спірного ОСОБА_3 та Акту приймання-передачі майна до нього не зазначено індивідуальні ознаки переданого на зберігання ОСОБА_3, з зазначенням лише його найменування (родові ознаки), господарський суд приходить до висновку про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов ОСОБА_3, як і неможливості встановлення обставин, які б підверджували, яке саме ОСОБА_3 передано Зберігачу за ОСОБА_3, що є наслідком для визнання ОСОБА_3 відповідального зберігання №10-20 від 20.10.2017 неукладеним.

Крім того, при вирішення спору у даній справі, осподарський суд враховує також наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, відповідно до ч. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача, тобто коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача.

З огляду на викладене, звертаючись з позовними вимогами у даній справі, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки предметом позову у даній справі є повернення відповідачем ОСОБА_9 за ОСОБА_3 зберігання, а саме вантажопідіймальних електромагнітів ЭМГ160СТ/МТ-СВ-У1 в кількості двох штук, при цьому сам позивач стверджує, а також матеріалами справи підтверджується знаходження витребуваного у справі ОСОБА_3 у ПАТ "ОСОБА_8 Кривий Ріг", отримане останнім на підставі укладеної угоди від ТОВ "БК "Ольвія" (а.с. 44).

Самим позивачем у справі до суду надано докази, що вказують на відсутність у відповідача витребуваного позивачем майна, що також свідчить не на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про неукладеність договору зберігання, на який вказує позивач, обгрунтовуючи свої вимог, а отже позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні приписів процесуального законодавства, факту укладення між сторонами ОСОБА_3 відповідального зберігання майна №10-20 від 20.10.2017 та свідчить про безпідставність пред"явленого позивачем позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та не стягуються.

Керуючись ст. ст. 73-77, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення сторонам, а саме:

позивачу за адресами: м. Харків, а/с 8314;

відповідачу за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 64.

Дата складення повного рішення 04.09.2018.

Суддя Л.С. Вавренюк