Рішення

від 27.08.2018 по справі 916/1389/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2018 р.Справа № 916/1389/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.В.

розглянувши справу №916/1389/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» (65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 2, код ЄДРПОУ 38771018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 7А, оф. 16, код ЄДРПОУ31040148)

про стягнення 31 797,05грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 09.07.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» про стягнення 31 797,05грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» зобов'язань за договором про організацію перевезень автомобільним транспортом №24/12/2017 від 24.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2018р. провадження по справі №916/1389/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „закінченням сторку зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» (Перевізник) був укладений договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №24/12/2017, за умовами якого Перевізник зобов'язується організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, погоджених Сторонами (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Замовник, виступаючи від свого імені, а так само від імені та осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.

Перевізник зобов'язаний організовувати виконання перевезення вантажів відповідно до прийнятих заявок і забезпечувати доставку вантажу своїми автомашинами (п.4.1.1). Підтвердити доставку вантажу одержувачу відповідно до КДПВ (підтвердження отримання вантажу одержувачем печаткою і підписом СМR або ТТН) (п.4.1.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за здійснене перевезення здійснюється протягом 5 банківських днів, починаючи з дня наступного за днем здачі порожнього контейнерного обладнання під контроль його власника. Така здача повинна підтверджуватися відповідним документом з відміткою уповноваженого органу. Розрахунки проводяться після надання Перевізником оформлених належним чином оригіналів товарно-транспортних накладних, Актів виконаних робіт, податкових накладених, а також здачі (повернення) в порт порожнього контейнера. Підставою для виставлення рахунків є Акти виконаних робіт, які підписуються Сторонами.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується Актом здачі-приймання (надання послуг) №1 від 03.01.2018р. на суму 26 000грн., який підписано обома сторонами.

Проте, відповідач свого обов'язку, щодо оплати вартості отриманих послу не виновав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 26 000грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором про організацію перевезень автомобільним транспортом, щодо своєчасного розрахунку за отримання послуги, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 24.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» був укладений договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №24/12/2017, за умовами якого Позивача зобов'язується організувати перевезення вантажів Відповдіача вантажним автомобільним транспортом, а Відповідач, гарантує оплату відповідних перевезень.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачаєтьс, що Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується Актом здачі-приймання (надання послуг) №1 від 03.01.2018р. на суму 26 000грн. В той час, Відповідач свого обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг не виконав.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про організацію перевезень автомобільним транспортом №24/12/2017 від 24.12.2017р. в сумі 26 000грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань договором про організацію перевезень автомобільним транспортом №24/12/2017 від 24.12.2017р. а саме не сплатив позивачу вартість отриманих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 4 273,27грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення термінів оплати перевезення Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 273,27грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №24/12/2017 від 24.12.2017р. підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 387грн. та інфляційні витрати в розмірі 1 135,78грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» трьох відсотків річних в сумі 387грн. та 1 135,78грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» (65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 2, код ЄДРПОУ 38771018) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 7А, оф. 16, код ЄДРПОУ31040148) про стягнення 31 797,05грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСТАР» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 7А, оф. 16, код ЄДРПОУ31040148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПАР» (65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 2, код ЄДРПОУ 38771018) 26 000 (двадцять шість тисяч) основного боргу, 4 273 (чотири тисячі двісті сімдесят три)грн. 27 коп. пені, 387 (триста вісімдесят сім)грн. 3% річних, 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять)грн.. 78 коп. інфляційних витрат та судовий збір у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 вересня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна