Рішення

від 30.08.2018 по справі 924/397/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2018 р. Справа № 924/397/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг НТІ", м. Хмельницький

про стягнення 336 064,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг НТІ", м. Хмельницький про стягнення 336 064,39 грн., з яких 289000,00 грн. основного боргу, 3111,70 грн. 3% річних, 10230,74 грн. інфляційних, 33721,95 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем обов'язку зі сплати 289000,00грн., який передбачено договором про відступлення права вимоги №25/10-2017С від 25.10.2017р. При цьому, посилається на ст. ст. 526, 530, 625, 629, 1046 ЦК України.

Крім того, у відповіді на відзив вих. №02/08-17 від 02.08.2018р. представник позивача вказує на чинності договору відступлення права вимоги, оскільки законом прямо не встановлено недійсність вказаного правочину, а станом на день подання відповіді на відзив будь - які спори з приводу недійсності договору про відступлення права вимоги №25/10-2017С від 25.10.2017р. в судах не розглядаються.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Ухвала суду від 14.08.2018р. надіслана на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернута до суду.

У відзиві на позовну заяву від 25.07.2018р. представник відповідача вказує на необхідності залишення позовної заяви без задоволення, оскільки договір відступлення права вимоги від 25.10.2017р. зі сторони відповідача укладено директором без рішення загальних зборів учасників ТОВ „Холдинг НТІ» . Таким чином, договір про відступлення права вимоги №25/10-2017 С від 25.10.2017р. є недійсним, у зв'язку із чим не створює жодних юридичних наслідків.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

25.10.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» (далі - первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю „Холдинг НТІ» (далі - новий кредитор) та фізичною особою ОСОБА_2 (далі - боржник) укладено договір про відступлення права вимоги №25/10-2017С (далі - договір), згідно п. 1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до ОСОБА_2, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за наступними договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником, а саме: договором позики №22/02/2016 П (поворотної фінансової допомоги) від 22.02.2016р. на суму 125000,00грн.; договором №26/02/2016 П (поворотної фінансової допомоги) від 26.02.2016р. на суму 125000,00грн.; частково за договором №25/02/2016 П (поворотної фінансової допомоги) від 25.02.2016р на суму 14000,00грн.

У відповідності до п. 1.2 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Основний договір не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні та не вимагає згоди боржника на таку заміну (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.4 договору загальна сума грошових вимог, на які переходить право вимоги новому кредитору замість первісного кредитора складає 289000,00грн.

У розділі 2 договору сторони передбачили, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 289000,00грн. Зазначена сума повинна бути сплачена новим кредитором до 31 грудня 2017 року (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний відступити новому кредитору право вимоги згідно умов цього договору та додаткових угод до нього. Передати новому кредитору основний договір та інші документи, які засвідчують права, що передаються протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього договору, та інформацію, яка важлива для їх здійснення (п. 3.2 договору).

У відповідності до п. 3.4 договору первісний кредитор зобов'язується здійснити всі дії та надати новому кредитору всі документи, які можуть бути необхідними для заміни сторони у судових та виконавчих провадженнях, які стосуються цього договору.

Згідно п. 3.7 договору новий кредитор зобов'язаний прийняти право вимоги замість первісного кредитора на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що показом переходу до нового кредитора прав вимоги за основним договором буде підписання цього договору.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством (п. 5.1 договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.3 договору).

Згідно п. 6.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками первісного та нового кредитора, а також підписано боржником.

Матеріали справи містять договір позики №25/02/2016П від 25.02.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» (позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник), згідно п. 1.1 якого вказано, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів протягом строку визначеного договором. У відповідності до п. 2.1 договору розмір позики становить 150000,00грн.

Згідно видаткового касового ордера від 25.02.2016р. ТОВ „Серединецьке» видало ОСОБА_2 150000,00грн.

Відповідач в обґрунтування заперечень щодо задоволення позовних вимог подав в матеріали справи статут товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг НТІ", згідно п. 8.1 якого вищим органом управління товариства є Загальні збори учасників, які правомочні приймати рішення з будь - яких питань діяльності товариства.

У відповідності до п. 8.2 статуту до компетенції Загальних зборів товариства належить вирішення будь - яких питань з діяльності товариства, зокрема: обрання директора та відкликання директора, а також членів ревізійної комісії (п. "в" статуту), надання дозволу на (попереднє) укладення директором господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000,00грн. для одного правочину протягом одного календарного місяця та 300 000,00грн. для сукупності правочинів протягом одного календарного місяця, а також договорів (угод) щодо відступлення права вимоги (п. "д" статуту).

Згідно п. 8.10 статуту у товаристві рішенням загальних зборів учасників створюється виконавчий орган: директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 8.11 статуту).

Пунктом 8.13 статуту передбачено, що директор товариства має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини які стосуються діяльності товариства, що не перевищує суму, яка визначена цим статутом та договорів, укладення яких потребує затвердження загальними зборами учасників товариства.

Крім того, матеріали справи містять копії позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке» до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 176529,35грн. вих. №1/05-18/С від 30.05.2018р., попереднього розрахунку витрат, які поніс позивач, платіжного доручення №2984 від 30.05.2018р. про сплату судового збору, ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 19.06.2018р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі №2/756/4381/18 та копію повістки про виклик до суду від 17.07.2018р.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач подав в матеріали справи ордер серії РН-435 №0001 від 18.05.2018р., згідно якого адвокат ОСОБА_1 зобов'язався надавати правову допомогу ТОВ "Серединецьке" в господарському суді Хмельницької області та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1150 від 15.04.2015р., згідно якого ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги приймає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, у тому числі і положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Згідно ч. 1 cт. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні учиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно укладеного між сторонами договору №25/10-2017С від 25.10.2017р. позивач передав, а відповідач прийняв на себе право вимоги до ОСОБА_2 за договорами позики (поворотної фінансової допомоги). Загальна сума грошових вимог, на які переходить право вимоги відповідачу замість позивача складає 289000,00грн.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

У розділі 2 договору сторони передбачили, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 289000,00грн. Зазначена сума повинна бути сплачена новим кредитором до 31 грудня 2017 року (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідач не надав в матеріали справи доказів на підтвердження проведення оплати за отримане право вимоги до гр- на ОСОБА_2 Сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги №25/10-2017С від 25.10.2017р. становить 289000,00грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 289000,00 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо наявності на розгляді в Оболонському районному суді м. Києва справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача коштів за договором поворотної фінансової допомоги, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, судом оцінюються критично з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є стягнення з ТОВ "Холдинг НТІ" за договором про відступлення права вимоги №25/10-2017С від 25.10.2017р., який укладено між сторонами та громадянином ОСОБА_2 Водночас, предметом спору у справі, що перебуває на розгляді в Оболонському районному суді м. Києва є стягнення за договором позики №25/02/2016П від 25.02.2016р., який укладено мім позивачем та ОСОБА_2

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у пункті 5.3 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно вказаних положень договору позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 33721,95грн., яка нарахована за період з 01.01.2018р. по 11.05.2018р.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені суд встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення 33721,95 грн. пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 3111,70грн. за період з 01.01.2018р. по 11.05.2018р. та 10230,74грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши поданий розрахунок, суд встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення вищевказані суми.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача щодо недійсності укладеного між сторонами договору відступлення права вимоги від 25.10.2017р., судом оцінюються критично з огляду на те, що згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки законом прямо не встановлено недійсність правочину за яким виникло зобов'язання з оплати, а також враховуючи відсутність доказів визнання договору про відступлення права вимоги недійсним в судовому порядку, вищевказані доводи відповідача, як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення 10000,00грн. судових витрат на правничу допомогу, то судом враховується наступне.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В свою чергу, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу по судовій справі №924/397/18 позивачем подано в матеріали справи ордер серії РН-435 №0001 від 18.05.2018р., згідно якого адвокат ОСОБА_1 зобов'язався надавати правову допомогу ТОВ "Серединецьке" в господарському суді Хмельницької області та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1150 від 15.04.2015р., згідно якого ОСОБА_1 має право на зайняття такою діяльністю.

Враховуючи те, що позивач не подав в матеріали справи детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом під час розгляду справи №924/397/18 в господарському суді Хмельницької області, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи фінансових документів, які б підтвердили понесення витрат позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні 10000,00грн. судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг НТІ", м. Хмельницький про стягнення 336 064,39 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг НТІ" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/2, блок 5/2-1, код 41013037) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Мокіївці, код 32678262) 289000,00грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч гривень 00 коп.) основної заборгованості, 33721,95грн. (тридцять три тисячі сімсот двадцять одну гривню 95 коп.) пені, 3111,70грн. (три тисячі сто одинадцять гривень 70 коп.) 3% річних, 10230,74грн. (десять тисяч двісті тридцять гривень 74 коп.) інфляційних втрат, 5040,98грн. (п'ять тисяч сорок гривень 98 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.09.2018р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2,3 - позивачу (с. Мокіївці, Шепетівського р-ну, Хмельницької обл., та м. Шепетівка, Хмельницької обл., вул. Тітова,1-А)(реком. з повід.)

4,5 - відповідачу (м. Хмельницьткий, вул. Зарічанська,3/2, блок 5/2-1 та м. Київ, вул. Велика Васильківська,62/64, оф.5)(реком. з повід.)