Постанова

від 29.08.2018 по справі 2а-11743/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-11743/11/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника позивача: Розума С.В.

представника відповідача: Лакомкіної Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Госпіталіті Індастрі Груп до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю Госпіталіті Індастрі Груп (далі по тексту - Позивач, ТОВ Госпіталіті Індастрі Груп ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2011 №0001262305 та від 28.02.2011 №0001252305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку ОТВ Госпіталіті Індастрі Груп з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2010 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого позивачу нараховано податок на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 38 799, 00 грн., за березень 2010 року у розмірі 36 222, 00 грн., зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 4 312, 00 грн..

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 14.02.2011 №81/2305/35572992 (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані податкові повідомлення-рішення):

- від 28.02.2011 №0001262305, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4 312, 00 грн. за березень 2010 року;

- від 28.02.2011 №0001252305, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 93 776, 00 грн., в тому числі: 75 021, 00 грн. основного платежу та 18 755, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПА у місті Києві від 11.05.2011 №4872/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням ДПА України від 22.07.2011 №13364/6/25-0115 про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у місті Києві від 11.05.2011 №4872/10/25-114 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом порушено спосіб їх прийняття, не дотримано приписів податкового законодавства щодо статусу матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону і порядок визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Про податок на додану вартість (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Для цілей визначення правомірності формування податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені господарські операції, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Умови та порядок проведення податкових перевірок встановлені главою 8 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова перевірка ТОВ Госпіталіті Індастрі Груп , за наслідками якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції на момент проведення перевірки позивача) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з приписами п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду . Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Норми п. 86.9 ст. 86 ПК України не містять застережень, зокрема, щодо виду складу злочину або ж суб'єктного складу осіб, за фактом якого та у відношенні яких порушено кримінальну справу.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так, нормами ПК України чітко визначений статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону і порядок визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання за наслідками такої перевірки.

Згідно наведених правових норм, матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 №К/9991/56391/12.

Так, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 №2а-11743/11/2670 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 №2а-11743/11/2670, Вищий адміністративний суд наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а саме не звернули увагу на те, що перевірка позивача проводилась на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Отже, для прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, що проводилась на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України повинно бути відповідне рішення суду, що набрало законної сили.

Між тим, відповідачем, який відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, зобов'язаний довести правомірність свого рішення, не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів щодо наявності вироку за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори ТОВ Госпіталіті Індастрі Груп .

Отже, враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновків акту документальної перевірки, яку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, зважаючи на недоведеність з боку відповідача наявності на момент винесення податкових повідомлень-рішень рішення суду, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи по якій призначено податкову перевірку, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.02.2011 №0001262305 та №0001252305 прийняті податковим органом передчасно, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк