Постанова

від 29.08.2018 по справі 815/271/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/271/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника позивача, апелянта - Логовського В.В. (ордер від 25.05.2018 р.)

представника відповідача - Руденко О.М. (довіреність від 14.05.2018 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

19 січня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № 0000751407 від 05.10.2018 року, відповідно до якого товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 797 243,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 637 794,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 159 449,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що на підставі направлень від 07.12.2017 року, виданих посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області, згідно наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.12.2017 року № 6688 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ , за результатами якої складено акт від 21.12.2017 року за № 1941/15-32-14-07/33313400 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ (код за ЄДРПОУ 33313400, тел. 7014052, E-mail: gradstroi@ukr.net) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків: ТОВ СТРУМ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 40386890) за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40401520) за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТАРК-ГРУП (ЄДРПОУ 40380862) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ (ЄДРПОУ 40328404) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року , у висновку якого встановлено порушення ТОВ ГРАД-СТРОЙ : п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, 201.1. ст.201 Податкового кодексу України та розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року № 21, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 637794 грн., в тому числі, по періодах: липень 2016 року - 28 619 грн., серпень 2016 року - 219 809 грн., грудень 2016 року - 285 606 грн., травень 2017 року - 79 647 грн., вересень 2017 року - 13 705 грн., жовтень 2017 року - 10 408 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 року №0000751407 форми Р , яким ТОВ ГРАД-СТРОЙ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 797 243 грн., з яких: 637 794 грн. - за податковими зобов'язаннями, 159 449 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вказує позивач, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами, правочини, з якими, на думку податкового органу, не мають реального господарського змісту, а саме з: ТОВ СТРУМ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 40386890), ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40401520), ТОВ СТАРК-ГРУП (ЄДРПОУ 40380862), ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ (ЄДРПОУ 40328404).

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ СТАРК-ГРУП , ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ позивач у позові зазначає, що неподання податкової звітності та/або порушення строків її подання, не може свідчити про відсутність господарської діяльності підприємства. Водночас, позивач вказує, що кримінальне провадження 12015000000000474 від 08.08.2015 не може мати ніякого відношення до ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , яке зареєстроване лише 31.03.2016 року, до ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , яке зареєстроване лише 06.04.2016 року,

Щодо посадових осіб ТОВ СТАРК-ГРУП та ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ , як вказує позивач, немає жодних кримінальних проваджень або відомостей про залучення цих осіб до протиправної діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач зазначає, що під час перевірки досліджувались первинні документи по господарським операціям позивача із ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ СТАРК-ГРУП , ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ : договори підряду, договори про виконання робіт, договори поставки, платіжні документи, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, а також інші документи, які у сукупності свідчать про виконання укладених угод у встановленому законом порядку.

При цьому, у позові зазначається, що певні недоліки в актах приймання виконаних будівельних робіт та в інших документах, які встановлені перевіряючими під час перевірки, є формальними та не заважають встановити суть документів, справжність, економічну вигоду та ділову мету господарських операцій, що були предметом взаємовідносин позивача із контрагентами.

Таким чином, на думку позивача, вищевказане свідчить про виникнення у ТОВ ГРАД-СТРОЙ права на податковий кредит за операціями з ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ СТАРК-ГРУП , ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ та безпідставність висновків та доводів ГУ ДФС в Одеській області, які засновані на припущеннях.

Представник відповідача, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає, посилався на те, що під час перевірки встановлено, контрагентами позивача не подавались до органів ДФС, в тому числі, декларації з податку на додану вартість за серпень, листопад 2016 року, фінансові звіти; контрагенти позивача не могли виконувати послуги, роботи, постачати товар за укладеними із позивачем договорами; до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не має можливості дослідити транспортування товару, у зв'язку з віддаленістю контрагентів один від одного та ставлять під сумнів факт перевезення товару; первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в обліках регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві на позовну заяву викладена позиція ГУ ДФС в Одеській області, яка відтворена у акті перевірки, без врахування доводів позивача, викладених у позові.

Також, позивач зазначав, що відповідно до листа управління Одеської обласної ради з майнових відносин №0300/193 від 29.01.2018 року, договори підряду №24 та №31 від 26.07.2016 року, №№47,48,54,58 від 29.07.2016 року, №80 від 30.09.2016 року та №3 від 06.05.2016 року, виконані в повному обсязі, та будь-яких претензій з боку Управління до ТОВ ГРАД-СТРОЙ не має.

Отже, як вказує позивач, висновки ГУ ДФС в Одеській області про відсутність реального економічного змісту господарських операцій позивача не забезпечені достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 року №0000751407- відмовлено.

На вказане рішення товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ зареєстровано як юридична особа 11.01.2005 року та з 18.01.2005 року взято на податковий облік; станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ в Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області. ТОВ ГРАД-СТРОЙ у періоді, що перевірявся було, зокрема, платником податком податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області 07.12.2017 року, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та згідно з наказом ГУ ДФС в Одеській області від 07.12.2017 №6688 проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків ТОВ СТРУМ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 40386890) за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40401520) за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТАРК-ГРУП (ЄДРПОУ 40380862) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ (ЄДРПОУ 40328404) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.

Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області вручено 08.12.2017 року під розписку директору підприємства Сітніковій Євгенії Олегівні. З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 08.12.2017 року директора підприємства Сітнікову Є.О., з відома та в присутності якої проведено перевірку.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від 21.12.2017 року за № 1941/15-32-14-07/33313400 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ (код за ЄДРПОУ 33313400, тел. 7014052, E-mail: gradstroi@ukr.net) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків: ТОВ СТРУМ КОНТАКТ (ЄДРПОУ 40386890) за період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40401520) за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року, ТОВ СТАРК-ГРУП (ЄДРПОУ 40380862) за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ ОЛСТАР ІНВЕСТМЕНТ (ЄДРПОУ 40328404) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року , яким встановлено порушення ТОВ ГРАД-СТРОЙ :

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, 201.1. ст.201 Податкового кодексу України та розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 № 21, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 637 794 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 року №0000751407 форми Р , яким ТОВ ГРАД-СТРОЙ за порушення п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 797 243 грн., з яких: 637 794 грн. - за податковими зобов'язаннями, 159 449 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятим Головним управлінням ДФС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2018 року №0000751407, позивач оскаржив вказане рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Вирішуючи справи суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо отримання товарів, робіт, послуг та враховуючи недоведеність подальшого використання цих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, та наявність доказів створення фіктивного підприємства відносно деяких контрагентів позивача, які є учасником господарських взаємовідносин, суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ у відповідних податкових деклараціях. У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позовна заява ТОВ ГРАД-СТРОЙ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 року №0000751407 не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 року, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, аналізуючи надані позивачем первинні документи, колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження здійснення господарської операції надав необхідні документи.

Крім того, слід зазначити, що наявність первинних бухгалтерських документів з деякими недоліками в частині їх оформлення не свідчить про їх нечинність, не тягне за собою визнання їх недійсними, і тим більше не вказує на безтоварність операції або фіктивність правочину.

Поряд з цим, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, адже сама по собі податкова інформація про суб'єкта господарювання, не може бути безумовною підставою для віднесення операцій до безтоварних чи фіктивних.

Щодо тверджень податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ

Колегія суддів зазначає, що інформація контролюючого органу про відсутність у контрагента платника податків основних засобів не може беззаперечно свідчити про відсутність реального характеру поставки іншому платнику - покупцю таких послуг за відсутності доказів на спростування залучення таким постачальником субпідрядних підприємств або трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Щодо посилань суду першої про відсутність реального змісту господарських операцій ТОВ ГРАД- СТРОЙ на підставі оцінки вироків у кримінальному провадженні, як доказів фіктивності контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції свою позицію мотивував з посиланнями на вирок Святошинського районного суду м. Києва 11.12.2017 року, який набрав законної сили 11.01.2018 року у справі № 757/24218/17-к у кримінальному провадженні № 42017000000001229 за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.3, 28 ч.2, 205 ч.2 КК України, ОСОБА_7, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції, реальність яких оспорюється, здійснені на підставі договорів, підписаних іншими особами, у період, що значно передував проміжку часу. Виконання договорів з боку позивача мало безперервний характер. У вироках, на які посилається відповідач, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину, яка полягає у створенні фіктивного підприємства. Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироках не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що преюдиційне значення вироку, на відміну від судових рішень, ухвалених у господарській, цивільній або адміністративній справі, обмежується лише питаннями чи мали місце ті чи інші кримінально карані дії (бездіяльність) та чи вчинені вони конкретною особою.

Більш того, колегія суддів зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, подібна правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року (заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 року у справі 2а-10463/10/0870.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що документи, надані ТОВ ГРАД-СТРОЙ як під час проведення перевірки, так і до суду, є належними та підтверджують здійснення означених господарських операцій.

Господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується первинними документами, що наявні в матеріалах справи, а відтак прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень має протиправний характер.

Суд першої інстанції, в свою чергу, необґрунтовано не взяв надані позивачем документи до уваги, не надав їм належної правової оцінки.

Таким чином, судом першої інстанції надано невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ - задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року скасувати, ухвалити у справі № 815/271/18 нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД-СТРОЙ задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № 0000751407 від 05.10.2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.09.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.