Постанова

від 04.09.2018 по справі 570/3929/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа №570/3929/17

Провадження №22-ц/787/1242/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Л.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

повним текстом в м. Рівне

Рівненської області 10.05.2018 р.

Час постановлення ухвали: не зазначено

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 (відсутній);

відповідач - Комунальне підприємство "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради Рівненської області (відсутній);

відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (присутній представник);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Універсальна товарна біржа "Україна-Захід" (відсутній представник);

представники учасників справи: позивача - ОСОБА_3 (присутній);

відповідача - Савонік Наталія Ігорівна (присутня);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: (відсутній),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на ухвалу Рівненського районного суду від 10 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради (далі - КП "Реєстраційне бюро") та до Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - ВАТ "РЗТА"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Універсальна товарна біржа "Україна-Захід" (далі - Товарна біржа "Україна-Захід") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Мотивуючи позов, покликається на помилковість подвійної реєстрації прав на будівлю цеху АДРЕСА_1 одночасно за ним та за ВАТ "РЗТА". При цьому йому стало відомо, що ВАТ "РЗТА" намагається реалізувати з аукціону спірну будівлю, чим позбавить позивача права власності.

У квітні 2018 року позивач подав заяву, де просив забезпечити його позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, передачі в управління, будь-якого іншого обтяження тощо) щодо такого нерухомого майна: будівля корпуса за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308195856246, номер запису про право власності: 21528333.

Ухвалою Рівненського районного суду від 10 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Вжито заходів із забезпечення позову ОСОБА_2 до КП "Реєстраційне бюро", ВАТ "РЗТА", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товарна біржа "Україна-Захід"; про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, передачі в управління, будь-якого іншого обтяження тощо) щодо такого нерухомого майна: будівля корпуса АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308195856246, номер запису про право власності: 21528333.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заяви, оскільки знайшов достатніми підстави вважати, що ВАТ "РЗТА" намагається реалізувати спірне нерухоме майно шляхом проведення Товарною біржею "Україна-Захід" відповідного аукціону. Тому невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі прийняття його на користь позивача.

На ухвалу суду ліквідатором ВАТ "РЗТА" подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність і необґрунтованість, що фактично полягають у порушенні норм процесуального права, яке призвело до помилкового вирішення питання.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом положень ч. 2 ст. 151 і ч. 8 ст. 153 ЦПК України, адже вважає, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтувань причини, з огляду на які необхідно забезпечити позов. Також суд залишив без уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". Там зазначено, що забезпечення позову допускається лише у випадку, коли виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; треба з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність позовним вимогам виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Між тим, наведена судом мотивація для обрання способу забезпечення позову, вважав, є суперечним обставинам справи та доказам, що наявні у справі. Таким чином, судом не було встановлено при постановленні оскаржуваної ухвали факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Як на аргументи своїх переконань, посилається на судову практику Апеляційного суду Дніпропетровської області (ухвала суду першої інстанції від 5 листопада 2015 року, справа №175/3175/15-ц).

Окрім того, стверджувалося, що роз'ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де зазначено про недопущення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Також покликається на порушення судом норм процесуального права, адже оголошено про вихід до нарадчої кімнати до 16 червня 2018 року, чим не додержано вимог ст.ст. 259 і 268 ЦПК України.

З огляду на викладене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи чи їхніми представниками не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається, 18 вересня 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 із позовом до КП "Реєстраційне бюро" та ВАТ "РЗТА" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товарна біржа "Україна-Захід"; про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 1-3).

19 вересня 2017 року суддею Рівненського районного суду відкрито провадження у зазначеній справі (а.с. 5).

В подальшому, 23 квітня 2018 року, позивачем подано заяву про забезпечення його позову у спосіб заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у т.ч. особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, передачі в управління, будь-якого іншого обтяження тощо) щодо такого нерухомого майна: будівля корпуса АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308195856246, номер запису про право власності: 21528333 (а.с. 7-9).

Ухвалою Рівненського районного суду від 10 травня 2018 року заяву задоволено і вжито відповідних заходів до забезпечення позову ОСОБА_2 у спосіб та в порядку, про що він заявляв (а.с. 10-11).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у пункті 3 своєї постанови від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Задовольняючи заяву, суд попередньої інстанції, з'ясувавши, що між сторонами дійсно виник та існує цивільно-правовий спір з приводу законності державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем, тоді як ОСОБА_2 вважає себе добросовісним набувачем і власником цього майна, правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Тому з цією метою обґрунтовано заборонив усім органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівлі корпусу по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1308195856246, номер запису про право власності: 21528333.

Доводи апеляційної скарги про заборону вживати заходи по нових арештах або інших обмеженнях щодо розпорядження майном банкрута (ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") не заслуговують на увагу, адже в контексті відносин спір виник саме про власність на об'єкт нерухомості, де позивач заперечує законність державної реєстрації майна за відповідачем.

При цьому колегією суддів враховується, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Окрім того, в засіданні апеляційного суду представники сторін визнали, що спірним є один об'єкт нерухомості, тоді як йому присвоєно дві різні юридичні (поштові) адреси і державна реєстрація здійснена щодо двох власників - ОСОБА_2 та ВАТ "РЗТА". Ця невідповідність сприяє неоднозначності та певної невизначеності речових прав на зазначений об'єкт нерухомості, що повинно буде встановлено судом при вирішенні спірних правовідносин по суті.

Не можна погодитися і з твердженнями автора скарги про існування судової практики, яка відрізняється від оскаржуваної ухвали. Так, на відміну від прецедентної системи права, в Україні діє нормативно-правова система, яка не передбачає юридичної залежності судових рішень одних судів перед судовими рішеннями інших судів одного чи різних інстанційних рівнів, крім випадків, передбачених главою 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, сам по собі факт скасування 12 січня 2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2015 року в іншій справі жодним чином не свідчить про помилковість оскаржуваної ухвали.

Не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість і доводи відповідача про невмотивованість висновків про необхідність та відповідність забезпечення позову.

Спростовуються відсутністю належних, допустимих і достовірних доказів й аргументи ТОВ "РЗТА" про недодержання судом вимог процесуального закону, оскільки таких фактів, що потягло би обов'язкове скасування судового рішення відповідач не надав, матеріали справи не містять і їх не було здобуто апеляційним судом.

Так, абз. другий ч. 2 ст. 376 ЦПК України вказує, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Повно та правильно встановивши обставини процесуального питання, а також з'ясувавши, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд переконався у необхідності забезпечити позов саме шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівлі корпуса, що в с. Городок по вулиці Барона Штейнгеля, 4 "а", Рівненського району Рівненської області, відповідні мотиви про що відобразив у своїй ухвалі.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Рівненський завод тракторних агрегатів" залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду від 10 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 04.09.2018 р. о 14 год. 20 хв.

Головуючий: Судді: