Рішення

від 03.09.2018 по справі 414/662/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/662/18

Провадження № 2/414/238/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Фермерського господарства Стимул 777 про розірвання договору оренди та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ФГ Стимул 777 про розірвання договору оренди та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначається, що 01.10.2009 матір'ю позивача ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі з ФГ Стимул 777 , відповідно до якого ОСОБА_3 надала у строкове платне користування належні їй земельні ділянки № 120 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0007 площею 3,6024 га та № 121 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0008 площею 3,6024 га. Загальна площа зазначених земельних ділянок складає 7,2048 га. Вказаний договір був зареєстрований відповідачем у Відділі Держкомзему Кремінського району 20.07.2012 за № 442160004001902.

22.08.2016 ОСОБА_3 померла, а позивач вступив у спадщину після її смерті, успадкувавши зазначені земельні ділянки та отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

27.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору оренди землі від 01.10.2009, укладеного між його матір'ю за час її життя та відповідачем, на підставі п. 40 зазначеного договору, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Проте відповідач розривати договір оренди землі та повертати земельні ділянки відмовляється, відповіді на повідомлення позивача від 27.12.2017 відповідачем надано не було.

Також позивач звертає увагу, що у договорі відсутні істотні умови договору, а саме останній не містить кадастрових номерів земельних ділянок та місце їх розташування, також договір не містить акту приймання-передачі цих земельних ділянок, їх плану або схеми, кадастрові плани з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів, акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проект відведення земельних ділянок у разі його розроблення згідно із законом. Також на виконання п.п. 33, 34 цього договору відповідач повинен був застрахувати об'єкт оренди, однак ним цього зроблено не було.

У зв'язку з цим позивач просив розірвати зазначений договір та зобов'язати відповідача повернути позивачу спірні земельні ділянки, а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді суми судового збору та вартості виготовлення експертної грошової оцінки цих земельних ділянок.

Позивач та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких також зазначили, що позовні вимоги підтримують. Крім того, представник позивача надав заперечення проти відзиву на позов, в якому наголосив, що позивач, як новий власник земельної ділянки, скористався своїм правом на розірвання договору оренди, передбаченим п. 40 договору, оскільки не бажає продовжувати дію цього договору, у той час як згідно з діючим цивільним законодавством сторони є вільними в укладенні договору та виборі контрагентів.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Первісно представник відповідача ОСОБА_6 надала відзив на позов, в якому зазначила, що відповідачем у 2010 році за власні кошти була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в якій вказано номер земельної ділянки, площа угідь, кадастровий номер та оглядова схема земельних ділянок. На той час договір оренди землі не передбачав пункту про кадастровий номер земельних ділянок та додатків до договору, зокрема акту приймання-передачі. Також на той час у страхових компаній не було механізму щодо страхування земельних ділянок приватної власності. Орендна плата відповідачем нараховувалася та виплачувалася у повному розмірі та вчасно. Крім того, ОСОБА_2 із заявою про розірвання договору особисто не звертався, зверталася його донька ОСОБА_7 без документів, що посвідчують її право діяти від імені позивача. Сам позивач у приватній розмові з головою ФГ Стимул 777 ОСОБА_8 погодився продовжити діючий договір оренди. У зв'язку з цим представник просив відмовити у задоволенні вимоги про сплату на користь позивача судового збору та вартості виготовлення експертної грошової оцінки земельних ділянок.

У подальшому представником відповідача ОСОБА_5 було надано доповнення до відзиву, в якому останній зазначив, що у позові міститься посилання на недійсність правочину в момент його укладення, у той час як у прохальній частині міститься вимога про розірвання договору оренди землі, що суперечить один одному. Також з матеріалів справи вбачається, що позивач став власником земельної ділянки 19.10.2017, а отже повідомлення про розірвання договору оренди він направив відповідачу з порушенням місячного строку, визначеного ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі та ч. 3 ст. 148 1 Земельного кодексу України. При цьому повідомлення позивача не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні платіжні реквізити на оплату грошових коштів у розмірі 3% грошової оцінки землі за користування земельною ділянкою, а така оплата передбачена договором оренди землі. У зв'язку з цим відповідач мав право взагалі не розглядати повідомлення позивача. Крім того, до позивача як нового власника земельної ділянки перейшли права і обов'язки орендодавця за вказаним договором оренди землі. У зв'язку з цим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову за недоведеністю та необґрунтованістю.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, що містяться в матеріалах справи, як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Стимул 777 в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 надала ФГ Стимул 777 строком на десять років у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,2048 га, яка знаходиться на території Кремінської міської ради Луганської області. Вказаний договір був зареєстрований відповідачем у Відділі Держкомзему Кремінського району 20.07.2012 за № 442160004001902 (а.с. 8-9).

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 19.10.2017, посвідченими приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_9, спадкоємцем ОСОБА_3, яка померла 22 серпня 2016 року, є її син ОСОБА_2, який успадкував земельну ділянку № 120 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0007 площею 3,6024 га та земельну ділянку № 121 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0008 площею 3,6024 га, що розташовані на території Кремінської міської ради Луганської області (а.с. 10, 12). Зазначені обставини також підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 100800587 та № 10080359 від 19.10.2017 (а.с. 11, 13).

За змістом ст.ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 1 ст.ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 мала у власності спірні земельні ділянки, а після її смерті їх у спадщину прийняв позивач ОСОБА_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом. В той же час, спірні земельні ділянки на підставі договору оренди землі від 01.10.2009 перебувають в оренді у ФГ Стимул 777 . З часу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, а саме з 22.08.2016 позивач ОСОБА_2 став стороною спірного договору оренди землі, а саме орендодавцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 40 зазначеного договору оренди землі від 01.10.2009, укладеному між спадкодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ Стимул 777 , сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору. При цьому зазначений пункт договору будь-ким із його учасників не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

27 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 надіслав повідомлення директору ФГ Стимул 777 ОСОБА_8, яке в той жен день було отримано відповідачем, в якому зазначив, що є власником вказаних земельних ділянок, які є предметом договору оренди землі від 01.10.2009, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Стимул 777 строком на 10 років. На підставі п. 40 вказаного договору ОСОБА_2 зазначив, що не має наміру залишати належні йому земельні ділянки в оренді відповідача, а також просив розірвати договір оренди землі та повернути йому ці земельні ділянки для подальшого розпорядження ними на власний розсуд (а.с. 14).

Зміст пункту 40 спірного договору оренди землі від 01.10.2009 у повній мірі відповідає пункту 40 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004, та ніякого двозначного тлумачення не містить. У зв'язку з цим позивач ОСОБА_2, як новий власник орендованих відповідачем земельних ділянок, обґрунтовано скористався своїм правом та ініціював питання про одностороннє дострокове розірвання договору оренди земельних ділянок на підставі п. 40 цього договору.

Суд критично оцінює позицію представника відповідача ОСОБА_10, яка у відзиві на позов зазначає, що не отримувала письмового повідомлення позивача, оскільки таке отримання підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні позивача, а також доповненням до відзиву на позов представника відповідача ОСОБА_5, в якому останній не заперечує факту отримання відповідачем такого повідомлення, однак вказує на недотримання вимог щодо його змісту та строку надіслання. Крім того, якщо у відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_10 не заперечує проти позову, а лише проти стягнення з відповідача судових витрат, у зв'язку з чим її позиція щодо позовних вимог узгоджувалася з її посиланням на те, що письмового повідомлення позивача про розірвання договору вона раніше не отримувала, то у доповненні до відзиву представник відповідача ОСОБА_5 ставить питання про відмову в задоволенні позову, що підтверджує відмову відповідача розірвати договір із вказаних позивачем підстав.

Таким чином, після оформлення свого права власності на успадковані земельні ділянки позивач ОСОБА_2 направив на адресу ФГ Стимул 777 листа, в якому повідомив орендаря, що є спадкоємцем та правонаступником після смерті ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок, а також з посиланням на п. 40 зазначеного договору оренди землі від 01.10.2009 просив відповідача розірвати договір та повернути йому земельні ділянки. Однак, не зважаючи на це, відповідач ФГ Стимул 777 продовжує використовувати спірні земельні ділянки у своїх інтересах.

Посилання у доповненні на відзив представника відповідача ОСОБА_5 на ту обставину, що позивач звернувся з відповідним повідомленням на адресу відповідача лише 19.10.2017, а тому відповідач мав право не розглядати повідомлення позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки передбачений ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі та ч. 3 ст. 148 1 Земельного кодексу України місячний строк встановлюється щодо обов'язку повідомлення новим власником орендаря про державну реєстрацію прав власності, і жодним чином не впливає на право позивача розірвати договір з передбачених у спірному договорі підстав. Із зазначених підстав суд також вважає необґрунтованим посилання представника відповідача ОСОБА_5 на невідповідність змісту повідомлення позивача вимогам закону. Більше того, закон не визначає жодних наслідків недотримання вимог щодо змісту такого повідомлення та строку його направлення.

Суд також не може погодитися із посиланням у доповненні на відзив представника відповідача ОСОБА_5 на невідповідність прохальної частини позову його змісту, оскільки позовні вимоги позивача чітко сформульовані, а саме розірвання спірного договору оренди землі та витребування майна (переданих в оренду земельних ділянок) із чужого незаконного володіння. Також у позові зазначаються підстави розірвання договору з посиланням на його пункти та відповідні норми закону.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність істотних умов у зазначеному договорі оренди землі, оскільки вказані обставини можуть бути підставою для визнання договору недійсним, у той час як позивач заявляє вимогу про розірвання договору оренди землі. В той же час, розірвання договору та визнання його недійсним мають різну правову природу, оскільки розірвати можливо лише дійсний договір.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 81, п. б) ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини та мають право самостійно господарювати на землі.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини передбачено, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 зазначається, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно із Законом № 3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд уз прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі ОСОБА_11 Девелопментс ЛТД проти Ірландії від 29.11.1991 та у справі Пресос Компанія ОСОБА_12 проти Бельгії від 20.11.1995 зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання фактично користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені у ст. 34 Закону України Про оренду землі , згідно з якою у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки позивач набув права власності на спірні земельні ділянки в установленому законом порядку, як новий власник спірних земельних ділянок не бажає продовжувати дію договору оренди землі, укладеного з попереднім власником, а умовами договору оренди землі передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовані земельні ділянки до іншої особи, припинення оспорюваного договору оренди землі шляхом його розірвання за заявою нового власника - позивача у справі, а також повернення йому цих земельних ділянок суд вважає обґрунтованими вимогами з огляду на те, що відповідно достатті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 647/1460/17, який суд першої інстанції враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ФГ Стимул 777 підлягають задоволенню у повному обсязі, а отже суд вважає за необхідне розірвати зазначений договір оренди землі та зобов'язати відповідача повернути позивачу земельні ділянки, які були передані йому за цим договором оренди ОСОБА_3

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Cудові витрати пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов підлягає повному задоволенню, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у справі у вигляді суми судового збору в розмірі 1699,06 грн (704,80 грн за позовну вимогу немайного характеру та 994,26 грн за позовну вимогу майнового характеру) та вартості виготовлення експертної грошової оцінки земельних ділянок у розмірі 1200 грн (а.с. 2, 20-25, 26).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства Стимул 777 про розірвання договору оренди та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі, укладений 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Стимул 777 , зареєстрований у Відділі Держкомзему Кремінського району 20.07.2012 за № 442160004001902.

Зобов'язати Фермерське господарство Стимул 777 (ідентифікаційний код 32974022; місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, вул. Обушенко, 3) повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) земельну ділянку № 120 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0007 площею 3,6024 га та земельну ділянку № 121 з кадастровим номером 4421610100:12:002:0008 площею 3,6024 га, що розташовані на території Кремінської міської ради Луганської області.

Стягнути з Фермерського господарства Стимул 777 на користь ОСОБА_2 судові витрати у загальному розмірі 2899,06 грн (двох тисяч восьмисот дев'яноста дев'яти гривень шести копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний