Постанова

від 03.09.2018 по справі 911/248/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 911/248/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю секретаря Гуліди А.О.,

та представників:

від прокурори Київської області - Ющенко М.А. - посвідчення;

від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - Шепель Д.В. - дов. №7/7-13865 від 18.12.2017р;

від ТОВ "Айсберг ЛТД-А" - Лазько С.В. - дов. б/н від 09.07.2018р.;

ліквідатор Пилипенко В.В. - дов. №1023 від 17.09.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

на ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р.

(повний текст складено 29.05.2018р.)

у справі №911/248/16 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" та Державного підприємства "Український карантинний розсадник"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни)

про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі

в межах справи №Б8/132-12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А"

до боржника Державного підприємства "Український карантинний розсадник"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2018р. у справі №911/248/16 відмовлено повністю у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та ДП "Український карантинний розсадник", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни), про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р. повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Також до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р. у справі №911/248/16 звернулось Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в якій просить суд скасувати ухвалу суду повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов першого заступника прокурора Київської області в повному обсязі.

У відзивах на апеляційні скарги ліквідатор ДП "Український карантинний розсадник" Пилипенко В.В. та ТОВ "Айсберг ЛТД-А" просять відмовити у задоволенні апеляційних скарг апелянтів, а ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р. залишити без змін.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та призначено їх до розгляду на 09.07.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018р. заяву представника ТОВ "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О. визнано необґрунтованою та зупинено апеляційне провадження у названій справі до вирішення питання про відвід, передавши справу для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018р. в задоволенні заяви представника ТОВ "Айсберг ЛТД-А" про відвід судді Пантелієнка В.О. відмовлено.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. поновлені апеляційні провадження у справі №911/248/16 та призначені судові засідання на 03.09.2018р.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р. названі вище апеляційні скарги були прийняті до свого провадження колегією суддів в іншому складі та призначені до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р. апеляційні скарги заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р. у справі №911/248/16 об'єднані в одне апеляційне провадження; відхилено клопотання ТОВ "Айсберг ЛТД-А" про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора Пилипенка В.В., представників апелянтів і ТОВ "Айсберг ЛТД-А", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З 15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2012р. було порушено провадження за заявою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник" в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 01.07.2014р. (з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014р. та ухвали господарського суду Київської області від 10.07.2014р.) було визнано банкрутом ДП "Український карантинний розсадник" і відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенка В.В.

Перший заступник прокурора Київської області 22.01.2016р. звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та ДП "Український карантинний розсадник" з позовом, в якому просив місцевий суд визнати простий вексель серії АА 2508134, виданий 23.07.2012р., таким, що не підлягає оплаті; визнати простий вексель серії АА 2508133, виданий 23.07.2012, таким, що не підлягає оплаті; скасувати протест про неоплату векселя, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. від 14.08.2012р. та зареєстрований в реєстрі за № 2192; визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. від 14.08.2012р. та зареєстрований в реєстрі за № 2193 таким, що не підлягає виконанню; зобов'язати ТОВ "Айсберг ЛТД-А" повернути ДП "Український карантинний розсадник" прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012, як безпідставно набуте майно.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2016р. у справі № 911/248/16 у задоволенні позову було повністю відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016р. у справі №911/248/16 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016р. рішення господарського суду Київської області від 13.06.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. у справі №911/248/16 було скасовано, а справу передано до господарського суду Київської області для розгляду по суті в межах справи № Б8/132-12 про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник".

Ухвалою місцевого суду Київської області від 16.05.2017р. у справі № 911/248/16 у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" та Державного підприємства "Український карантинний розсадник" за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. (Коваленко О.М.) про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі, в межах провадженні у справі № Б8/132-12 про банкрутство Державного підприємства "Український карантинний розсадник", було відмовлено повністю у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017р. ухвалу господарського суду Київської області від 16.05.2017р. у справі № 911/248/16 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017р. ухвалу господарського суду Київської області від 16.05.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017р. у справі № 911/248/16 було скасовано, а справу №911/248/16 у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017р. справу №911/248/16 було призначено розгляд справи на 18.01.2018р. та зобов'язано учасників провадження у даній справі надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2017р. у справі № 911/248/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2018р., у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, розгляд справи було призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 12.02.2018р. та зобов'язано учасників провадження вчинити певні дії.

Ухвалою місцевого суду від 16.04.2018р. було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 21.05.2018р.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю).

Вказана норма кореспондується з приписами Закону України Про обіг зекселів в Україні , який визначає вексель як засіб розрахунків. Частиною 1 ст. 4 даного Закону (в редакції, чинній на момент видачі спірних векселів) встановлено, що видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі векселя векселедавець простого векселя повинен мати перед особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до положень глави 63 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не зстановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Послуги - це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням речі, однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Місцевим судом було встановлено, що 07.11.2008р. між ДП Український карантинний розсадник (далі - державне підприємство) та ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат було укладено договір №7/11-08 про переведення боргу, згідно якого державне підприємство перевело борг у сумі 9 766 976, 80 грн. за двома договорами підряду №22/1 від 08.02.2008р. та №24/1 від 11.02.2008р., укладеними з ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж , на нового боржника - ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат . У подальшому останнє на підставі договору №28/11/2008 про відступлення права вимоги від 28.11.2008р. передав ТОВ Айсберг ЛТД-А право вимоги грошових коштів в розмірі 9 000 000 грн. до державного підприємства з урахуванням умов вищевказаного договору про переведення боргу за основними зобов'язаннями державного підприємства перед ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж .

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України передавання права вимоги є одним із способів заміни кредитора в зобов'язанні. Така операція не може бути самостійним зобов'язанням, а лише як похідна операція з основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що жодних самостійних зобов'язань, в тому числі про надання будь-яких послуг між ДП Український карантинний розсадник та ТОВ Айсберг ЛТД-А не існувало.

Суд першої інстанції вказані обставини належним чином не дослідив, не з'ясував правової природи, змісту та підстав виникнення правовідносин між державним підприємством та ТОВ Айсберг ЛТД-А ; не вказав, які саме дії ТОВ Айсберг ЛТД-А за договором про переведення боргу зобов'язувалося вчинити або вчинило на користь ДП Український карантинний розсадник , які б підтверджували факт надання послуг; матеріали справи не містять жодного документального підтвердження надання таких послуг вказаним ТОВ Айсберг ЛТД-А (далі - Товариство) державному підприємству.

Крім того, місцевим судом не установлено факту здійснення ТОВ Айсберг ЛТД-А фінансування (фінансових послуг) на користь ДП Український карантинний розсадник або ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат шляхом передачі в розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначене Товариство не є фінансовою установою, яке з урахуванням положень ст. 1077 ЦК України могло б надавати такі послуги, виконуючи у спірних правовідносинах функцію фактора.

Отже, вищевикладені обставини підтверджують відсутність достатніх та безумовних підстав для оформлення та видачі спірних векселів.

З матеріалів справи вбачається, що судовими рішеннями у господарських справах №2/214 та №11/89 було установлено преюдиційні факти про те, що між ДП Український карантинний розсадник (Замовник) та ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж (Підрядник) укладені договори підряду №22/1 від та №24/1 від 11.02.2008р., на виконання яких Товариство здійснило обумовлені підрядні роботи, про що сторонами були підписані акти виконаних робіт №1 від 04.11.2008р. на суму 4 057 078,80 грн. і №2 від на суму 5 709 897,60 грн., які державне підприємство зобов'язувалося сплатити протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт, тобто до 11.11.2008р. включно.

Однак, 07.11.2008р. між ДП Український карантинний розсадник та ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат було укладено договір №07/11-08 про переведення боргу, згідно п. 1.1. якого державне підприємство як первісний боржник перевело вищевказаний загальний борг за договорами підряду у сумі 9 766 976,80 грн., а новий боржник - ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат прийняв на себе зобов'язання по оплаті до 11.11.2008р. на користь ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж усієї суми виконаних підрядних робіт.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що новий боржник зобов'язаний протягом 30 днів із дня виконання ним зобов'язання перед кредитором письмово повідомити первісного боржника, і лише після цього матиме право вимоги на винагороду у розмірі 9 000 000 грн. (згідно з п. 2.2 договору про переведення боргу). Вказану суму винагороди первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику до 31.12.2008р., але не раніше сплати основної суми заборгованості за вищевказаними договорами підряду.

З умов вищевказаного договору вбачається, що обов'язки сторін за черговістю їх виконання поставлені у залежність один від одного і у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов'язання.

Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ч. 2 ст. 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат в порушення ст. 530 ЦК України взагалі не виконав взятого на себе за договором про переведення боргу грошового зобов'язання перед ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж . Вищевказана заборгованість сплачена так і не була.

Також місцевий суд уваги не звернув на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012р. у справі №2/214, де вищевказаний договір №07/11-08 про переведення боргу судом було визнано дійсним та водночас стягнуто саме з ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат , а не з державного підприємства, на користь ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж загальну суму заборгованості, обумовлену в договорі про переведення боргу.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2011р. у справі №11/89 про банкрутство ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат , останнє було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2012р. у справі №11/89 було ліквідовано юридичну особу - банкрута ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат , а заборгованість банкрута перед кредитором ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж на суму 9 792 594,80 грн. була визнана такою, що не може бути сплачена через відсутність майна у банкрута і, що відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вказані грошові вимоги товариства вважаються погашеними. Місцевий суд дійшов до необгрунтованих висновків про фактичне існування у державного підприємства одночасно двох грошових зобов'язань у тих самих правовідносинах перед ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат та ТОВ Айсберг ЛТД-А , пославшись на існування договору від 28.11.2008р. № 28/11/2008 про відступлення права вимоги.

При цьому місцевим судом не було враховано, що в процесі розгляду вказаної справи №11/89 про банкрутство ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат будь-які відомості про існування вказаного договору не повідомлялись, а згідно даних бухгалтерського обліку саме за Товариством - банкрутом рахувалась загальна сума заборгованості перед ТОВ Шляхове будівництво Спецпроммонтаж у розмірі 9 792 594,80 грн..

Окрім того, договір від 28.11.2008р. № 28/11/2008 про відступлення права вимоги: 1) укладено після спливу строку для виконання зобов'язань з оплати виконаних підрядних робіт за основними договорами; 2) у ньому не зазначено хто саме є боржником - первісний боржник (ДП Український карантинний розсадник ) чи новий боржник (ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат ); 3) сплата винагороди ТОВ Айсберг ЛТД-А відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 28.11.2008р. не є окремим зобов'язанням ДП Український карантинний розсадник перед вказаним Товариством, а є похідним зобов'язанням від виконання договорів підряду; 4) за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 8 900 000 грн., після виконання боржником зобов'язання в повному обсязі перед новим кредитором. Вказану суму новий кредитор (ТОВ Айсберг ЛТД-А ) зобов'язаний сплатити первісному кредитору (ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат ) на протязі місяця після виконання боржником своїх зобов'язань перед новим кредитором, про що зазначено в п. 3.2.1 вказаного договору; 5) в матеріалах справи відсутні дані про оприбуткування ТОВ Айсберг ЛТД-А (як активу) набутого за договором про відступлення права вимоги.

Лише за умови повного виконання умов договору про переведення боргу державне підприємство повинно було б перерахувати на користь ТОВ Айсберг ЛТД-А 9 000 000 грн., після чого останнє згідно умов договору про відступлення права вимоги зобов'язане було б перерахувати на користь ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат 8 900 000 грн., одержавши як прибуток лише 100 000 грн. з вказаної суми.

Судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому факту, що спірні векселі видано 23.07.2012р., тобто після ліквідації ВАТ Кіровоградський м'ясокомбінат , що свідчить лише про недобросовісність дій ТОВ Айсберг ЛТД-А та наявність в діях директора державного підприємства Петюха П.П. ознак халатного відношення до виконання своїх службових обов'язків.

У відповідності до п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів , у разі якщо після видачі (передачі) чи акцепту векселя з'ясується, що внаслідок невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язання з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг у неї не було права вимоги за договором, інша сторона, яка видала (передала) чи акцептувала вексель, має право звернутися з позовом про його повернення як безпідставно набутого майна (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Місцевий суд в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку щодо перевищення директором державного підприємства Петюхом П.П. своїх повноважень при видачі спірних векселів в період відсутності прибутку у підприємства та без згоди уповноваженого органу, наявності підстав для визнання їх такими, що не підлягають оплаті в частині зобов'язань державного підприємства, і наявності порушеного права позивача, але необґрунтовано застосував строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Так, строком позовної давності є строк, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду для захисту своїх прав у цивільно-правових відносинах або ж для реалізації владних повноважень.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Слід зазначити, що оскільки позовна давність законом визначена як строк, для правильного застосування правил про позовну давність принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов'язується як з об'єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб'єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як зазначає Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 (5011-32/13806-12), визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015р. у справі № 6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виникнення права на позов пов'язане не з моментом порушення цивільного права суб'єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Згідно положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000р., фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства. Квартальна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним роком.

Водночас, інформація про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та юридичних осіб відображається на рахунках бухгалтерського обліку підприємства. Порядок ведення таких рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації передбачено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999р. №291 (далі - Інструкція).

Зокрема, як зазначено в Інструкції рахунок 62 Короткострокові векселі видані призначений для обліку розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі.

За кредитом рахунку 62 відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. № 39 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000р. за №161/4382 (в редакції станом на 10.01.2012р. установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок заповнення його статей, а також зміст і форму спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок заповнення його статей. Підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, застосовують тільки додаток 1 до цього Положення (стандарту). Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Згідно розділу II вказаного Положення Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Пунктами 2.23, 2.25, 2.26, 2.31 Положення визначено наступне: у статтях розділу Довгострокові зобов'язання (код рядка звіту 480) наводиться сума заборгованості підприємства банкам за отримані від них позики, яка не є поточним зобов'язанням, сума довгострокової заборгованості підприємства за зобов'язаннями щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та за іншими довгостроковими зобов'язаннями.

У статті Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (код рядка звіту 510) наводяться суми зобов'язань, які утворилися як довгострокові, але з дати балансу підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців. (До довгострокових зобов'язань належать такі зобов'язання, які мають бути погашені протягом більше як 12 місяців або протягом періоду, більшого ніж один операційний цикл, якщо він становить більше 12 місяців).

У статті Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, включаючи заборгованість, забезпечену векселями (код рядка звіту 530). У цій статті також відображається заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки і розрахунки з надлишку товарно-матеріальних цінностей, який встановлено при їх прийманні.

У статті Інші поточні зобов'язання відображаються суми зобов'язань, які не включені до інших статей, наведених у розділі Поточні зобов'язання , зокрема заборгованість за одержаними авансами, заборгованість засновникам у зв'язку з розподілом прибутку, заборгованість пов'язаним сторонам, сальдо субрахунку 644 Податковий кредит рахунку 64 Розрахунки за податками й платежами і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.

З аналізу фінансового звіту ДП Український карантинний розсадник станом на 30.09.2012р. (з відміткою про отримання 24.10.2012р.) вбачається, що поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (код рядка 510) на початок звітного року відсутня, на кінець звітного періоду 9 000, 0 грн. (заборгованість на підставі виданих спірних веселів не відноситься до довгострокових зобов'язань державного підприємства з урахуванням викладених вимог Положення (стандарту бухгалтерського обліку); кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 530) на початок звітного року - 9 934, 0 грн., на кінець звітного періоду - 1 039, 0 грн. (вказані показники також не відображають кредиторську заборгованість державного підприємства на підставі спірних векселів, оскільки на початок звітного року кредиторська заборгованість значно більша, ніж на момент звітного періоду, тобто станом на 30.09.2012р. вже після їх видачі); інші поточні зобов'язання (код рядка 610) на початок звітного року - 85, 0, на кінець звітного періоду інші поточні зобов'язання відсутні.

У фінансовому звіті ДП Український карантинний розсадник станом на 30.12.2012р. (з відміткою про отримання 22.02.2013р.) поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (код рядка 510) вже відсутня, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 530) на початок звітного року становить 9 934 0 тис. грн., на кінець звітного періоду - 1 076, 0 тис. грн. (вказані показники також не відображають кредиторську заборгованість державного підприємства на підставі спірних векселів, оскільки на початок звітного року кредиторська заборгованість більша, ніж на момент звітного періоду, тобто станом на 31.12.2012р. вже після їх видачі); інші поточні зобов'язання (код рядка 610) на початок звітного року - 85, 0 грн., на кінець звітного періоду - 9 000, 0 тис. грн. (заборгованість за спірними векселями не відноситься до інших поточних зобов'язань, оскільки в даному рядку відображаються суми зобов'язань, які не включені до інших статей).

З аналізу вищевикладених обставин вбачається, що заборгованість ДП Український карантинний розсадник перед ТОВ Айсберг ЛТД-А , яка виникла на підставі двох простих векселів серії АА 2508134 від 23.07.2012р. на суму 400 000 грн. та серії АА 2508133 від 23.12.2012р. на суму 1 600 000 грн. у фінансових звітах державного підприємства за 9 місяців 2012 року та за 2012 рік з урахуванням вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва не відображено взагалі, що свідчить про не відображення суми заборгованості за спірними векселями у рядку 510 фінансового звіту державного підприємства за 9 місяців 2012 року та не обізнаність Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про факт видачі вищевказаних векселів.

З матеріалів справи вбачається, що державним підприємством до фінансового звіту за 2012 рік (який подано до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.02.2013р.) було додано лише пояснювальну записку, в якій зазначено про факт видачі спірних векселів.

Твердження місцевого суду про проінформованість Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України саме з 25.10.2012р. щодо порушень інтересів держави не відповідає дійсності та не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки шляхом ознайомлення з текстом фінансового звіту підприємства за 3 квартал 2012 рік неможливо з'ясувати факт видачі спірних векселів.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України мало можливість дізнатися про порушення ДП Український карантинний розсадник вимог Порядку та своїх прав після аналізу його фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою місцевого суду від 21.01.2013р. у справі №Б8/132-12 було затверджено вимоги кредитора ТОВ "Айсберг ЛТД-А" на підставі простого векселя на 400 000 грн. та зобов'язано розпорядника майна ДП Український карантинний розсадник Вороніну А.В. здійснити аналіз фінансового стану державного підприємства, для чого нею було укладено відповідний договір з Філією державної госпрозрахункової установи Агентство з питань банкрутства в Донецькій області .

Місцевим судом не було взято до уваги, що висновок про фінансовий стан ДП Український карантинний розсадник розроблено Філією державної госпрозрахункової установи Агентство з питань банкрутства в Донецькій області 04.06.2013р. на підставі договору № 01/05-13у від 27.05.2013р. та у відповідності з положеннями, закріпленими в Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

З матеріалів справи вбачається, що висновок вказаної Філії від 04.06.2013р. про фінансовий стан ДП Український карантинний розсадник був наданий Міністерству листом розпорядника майна Вороніною А.В. від 14.06.2013р. №17/06-13 (вх. №23030і від 18.06.2013р.). На підставі наведених висновків, Міністерство дізналося про порушення ДП Український карантинний розсадник під час видачі спірних векселів вимог Порядку.

Лише з цього моменту у прокуратури Київської області з'явились приводи для проведення відповідної перевірки та встановлення наявності/відсутності порушень інтересів держави у спірних правовідносин.

У справу №Б8/13 2-12 про банкрутство ДП Український карантинний розсадник прокуратурою Київської області здійснено вступ 22.07.2013р., що підтверджується листом прокуратури Київської області з відбитком штампу вхідної кореспонденції господарського суду Київської області. На названу обставину місцевий суд уваги не звернув і відмовив у позові, необґрунтовано застосувавши строк позовної давності.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України підлягають задоволенню, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та ДП "Український карантинний розсадник" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни) про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі задовольнити повністю.

З відповідачів підлягають стягненню всі понесені прокуратурою Київської області та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України судові витрати (а.с. 27 т.1 та а.с. 24, 43 том 2).

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 21.05.2018р. по справі №911/248/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задовольнити повністю.

Визнати простий вексель серії АА 2508134, виданий 23.07.2012р., таким, що не підлягає оплаті.

Визнати простий вексель серії АА 2508133, виданий 23.07.2012р., таким, що не підлягає оплаті.

Скасувати протест про неоплату векселя, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Оленою Миколаївною від 14.08.2012р. та зареєстрований в реєстрі за № 2192.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Оленою Миколаївною від 14.08.2012р. та зареєстрований в реєстрі за № 2193 таким, що не підлягає виконанню.

Зобов'язати ТОВ "Айсберг ЛТД-А" повернути Державному підприємству "Український карантинний розсадник" прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012р., як безпідставно набуте майно.

Стягнути з ТОВ "Айсберг ЛТД-А" (02160, м.Київ, проспект Воз'єднання, 15/17, оф. 403, код ЄДРПОУ: 34929165) та ДП "Український карантинний розсадник" (08112, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Мила, вул. Комарова, 2-в, код ЄДРПОУ: 35411469) на користь прокурори Київської області (01601, м.Київ, вул. Л.Українки, 27/2, код ЄДРПОУ: 02909996) по 8 612,5 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з ТОВ "Айсберг ЛТД-А" (02160, м.Київ, проспект Воз'єднання, 15/17, оф. 403, код ЄДРПОУ: 34929165) та ДП "Український карантинний розсадник" (08112, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Мила, вул. Комарова, 2-в, код ЄДРПОУ: 35411469) на користь Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м.Київ, вул. Велика Житомирська, 9, код ЄДРПОУ: 37471928) по 5 167,5 грн. понесених судових витрат.

Справу №911/248/16 повернути до господарського суду Київської області, який зобов'язати видати накази.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 04.09.2018р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко